1/652
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви в частині
13 листопада 2019 року м. Київ № 640/18174/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складу головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни
Леонідівни
про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (надалі - відповідач), адреса: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, офіс 15, в якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 16 жовтня 2019 року, просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 19 серпня 2019 року про відкриття виконавчого провадження за реєстраційним номером 59831435 з примусового виконання виконавчого напису №1271, виданого 17 липня 2019 року приватним нотаріусом ІМНО Київської області Кондратюком В.С., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 50794,54 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 22 серпня 2019 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №59831435 щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунках:
- публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», МФО 300528;
- публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», МФО 300465;
- публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335;
- публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», МФО 351005;
- публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», МФО 300436;
- акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», МФО 305299;
- публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», МФО 300614;
- публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», МФО 322001;
- акціонерне товариство «ПУМБ», МФО 334851;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяну Леонідівну винести постанову про зняття арешту з коштів боржника не пізніше наступного дня з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останній наданий строк для усунення виявлених судом недоліків, зокрема, для надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а також для надання оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом майнового характеру у розмірі 768,40 гривень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року продовжено строк виконання ухвали суду від 25 вересня 2019 року, зокрема, для надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 19 серпня 2019 року про відкриття виконавчого провадження за реєстраційним номером 59831435 з примусового виконання виконавчого напису №1271, виданого 17 липня 2019 року приватним нотаріусом ІМНО Київської області Кондратюком В.С., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 50794,54 грн та надання документа про сплату судового збору за звернення до суду з цими позовними вимогами.
12 листопада 2019 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків разом з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 19 серпня 2019 року про відкриття виконавчого провадження за реєстраційним номером 59831435 з примусового виконання виконавчого напису №1271, виданого 17 липня 2019 року приватним нотаріусом ІМНО Київської області Кондратюком В.С., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 50794,54 грн та документом про сплату судового збору за звернення до суду з цими позовними вимогами.
В обгрунтування поданої нею заяви позивач послалась на те, що про порушення своїх прав їй стало відомо при отриманні постанови приватного виконавця від 19 серпня 2018 року про відкриття виконавчого провадження, завдяки зазначеному у постанові ідентифікатору доступу позивачу також стало відомо про існування постанови про арешт майна боржника від 22 серпня 2019 року по виконавчому провадженню №59831435. Саме постановою про арешт майна позивачу, як вона зазначає, їй було завдано суттєвої матеріальної шкоди, що стало приводом для визначення підстав та меж позовних вимог, викладених у первісному позові.
Позов про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника подано до суду своєчасно, але при уточненні позовних вимог та більш ретельному вивченню норм чинного законодавства щодо здійснення примусового виконання рішень приватними виконавцями позивачем, як зазначено у заяві, було усвідомлено, що її законні права та інтереси було порушено відповідачем також при відкритті вказаного вище виконавчого провадження, тобто, безпосередньо постановою про відкриття виконавчого провадження.
За доводами позивача нею строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження пропущено з поважних причин. Також, як вважає позивач, у випадку відмови у поновленні процесуального строку на звернення до суду, вона буде позбавлена можливості поновити свої законні права та інтереси, які були порушені відповідачем.
Розглянувши вказану заяву позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже зазначалось судом в ухвалі від 25 жовтня 2019 року відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, у відповідності до приписів статті 287 Кодексу адміністративна судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд ще раз звертає увагу позивача, що статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, беручи до уваги вказані норми, суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або вивчення норм чинного законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Так, суд вважає за необхідне звернути особливу увагу, що як у позовній заяві в новій редакції, так і у заяві про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем зазначається про те, що вона дізналась про відкриття виконавчого провадження 10 вересня 2019 року.
В той же час, судом вже зазначалось в ухвалі суду від 25 жовтня 2019 року, що з вказаними позовними вимогами позивач звернулась лише 16 жовтня 2019 року, тобто з пропуском десятиденного строку на звернення до суду.
Більш того, суд звертає увагу, що в обгрунтування поважності підстав пропуску строку позивач посилається, що лише при уточненні позовних вимог на виконання вимог ухвали суду від 25 вересня 2019 року, вона більш ретельно вивчила чинне законодавство щодо здійснення примусового виконання рішень приватними виконавцями та лише після цього усвідомлено, що її права та законні інтереси порушені у тому числі й постановою про відкриття виконавчого провадження.
З цього приводу суд зазначає, що більш ретельне вивчення чинного законодавства, яке регулює стадію виконання виконавчого документа приватним або державним виконавцями не може бути розцінено як поважна підстава пропуску встановленого законодавством строку для звернення до суду за захистом своїх прав. При цьому, вивчення законодавства не перешкоджає зверненню до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Тобто, обґрунтовуючи поважність пропуску строку для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою, позивач посилається виключно на те, що вона, виконуючи вимоги суду від 25 вересня 2019 року, шляхом усунення недоліків позовної заяви, більш ретельно вивчила законодавство, яке регулює спірні правовідносини, а тому остання лише 16 жовтня 2019 року звернулась до суду з цими позовними вимогами.
Враховуючи, що вивчення чинного законодавства, яке регулює правовідносини, які виникли між сторонами у справі не є обставинами, які є об'єктивно непереборними, не є такими, що пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, суд визнає неповажними вказані підстави, на які посилається позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що недотримання строків звернення до суду з підстав, на які послалась позивач, не може бути розцінено, як позбавлення можливості поновити права або інтереси особи.
У відповідності до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.
Між тим, суд звертає увагу, що при визначенні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою застосовуються правила частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та не можуть застосовуватись правила статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано питання поновлення, продовження або відмови в такому поновленні чи продовженні процесуального строку саме щодо вчинення окремої процесуальної дії.
Аналізуючи викладені вище обставини та надані докази у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, з яких пропущено строк звернення до суду визнані судом неповажними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 в частині визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 19 серпня 2019 року про відкриття виконавчого провадження за реєстраційним номером 59831435 з примусового виконання виконавчого напису №1271, виданого 17 липня 2019 року приватним нотаріусом ІМНО Київської області Кондратюком В.С., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 50794,54 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 122, 123, пунктом 9 частини 4 статті 169, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою в частині визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 19 серпня 2019 року про відкриття виконавчого провадження за реєстраційним номером 59831435 з примусового виконання виконавчого напису №1271, виданого 17 липня 2019 року приватним нотаріусом ІМНО Київської області Кондратюком В.С., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 50794,54 грн.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 в частині в частині визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 19 серпня 2019 року про відкриття виконавчого провадження за реєстраційним номером 59831435 з примусового виконання виконавчого напису №1271, виданого 17 липня 2019 року приватним нотаріусом ІМНО Київської області Кондратюком В.С., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 50794,54 грн повернути.
3. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова