Справа № 539/3745/19
Провадження № 2-а/539/90/2019
Іменем України
14 листопада 2019 року м. Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Алтухової О.С.,
за участю секретаря - Гусак А.О.,
представника позивача - ОСОБА_1 О ОСОБА_2 А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду адміністративну справу позовом ОСОБА_3 до поліцейського УПП у Луганській області роти № 1 батальйону №1 рядового поліції Загоровського Юрія Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, -
20.09.2019 року позивач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до поліцейського УПП у Луганській області роти № 1 батальйону №1 рядового поліції Загоровського Ю.В., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 13.09.2019 року, в якій просив визнати постанову серії ЕАК № 1514618 від 13.09.2019 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. за притягнення його до адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху згідно ч.1 ст. 122 КУпАП, зафіксоване в неавтоматичному режимі та закриття провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що 13.09.2019 року о 05 годині 57 хв поліцейським УПП у Луганській області роти № 1 батальйону №1 рядового поліції Загоровським Ю. В. було винесено постанову серії ЕАК № 1514618 від 13.09.2019 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн. Відповідно до змісту постанови, 13.09.2019 року о 05 год 42 хв в м. Лисичанськ по проспекту Центральному,13 Луганської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом VOLVO FH12 д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу знаку, а саме: рух вантажних автомобілів-заборонено, чим порушив п.8.4 в ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП.
Він не згідний з даною постановою, оскільки поліцейський не мав на те доказів, та не з'ясував усіх обставин справи. Поліцейський не зазначив конкретний нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, не зазначив докази, передбачених ст. 251 КУпАП, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, не надано оцінку цим доказам в порядку ст. 252 КУпАП, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Просив позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву в якій просив задовольнити позов.
Представник позивача адвокат Ринденко О.А. підтримав позовну заяву, зауважив, що навіть з відео, яке було надіслано відповідачем, не вбачається жодного доказу того, що ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надіслав суду відзив на позов, в якому просить відмовити в позовних вимогах позивачу, посилаючись на те, що під час винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 сталася технічна помилка, а саме : вказано м. Лисичанськ, відповідно до службової нагрудної камери ВВ 0050, відео з якої надав суду відповідач, файл 20190913082143000289, розгляд справи відбувався в м. Сєвєродонецьк. Стверджує, що діяв в межах Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Щодо судових витрат зауважив, що наявність шкоди не породжує обов'язку її компенсації без доведення всіх складових цивільно-правової відповідальності та правильного визначення суб'єкта такої відповідальності.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Стаття 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в не автоматичному режимі, серії НОМЕР_2 № 1514618 від 13.09.2019 року, вбачається, що справа розглядалася відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даною постановою встановлено, що 13.09.2019 року о 05 год 42 хв в м. Лисичанськ по проспекту Центральному,13 Луганської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом VOLVO FH12 д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу знаку 3.3 Рух вантажних автомобілів заборонено, чим порушив п.8.4 в ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП., за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності та до нього застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статей 258, 283 КУпАП уразі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський може виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Водночас частиною 5 ст. 258 КУпАП передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Загалом, правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, оскільки протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року, з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
До відзиву на позовну заяву відповідач не надав доказів, які б свідчили про доведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Так, згідно постанови місцем скоєння адміністративного правопорушення є м. Лисичанськ, просп. Центральний, 13, в той час як з відеозапису, наданого відповідачем, вбачається, що 13.09.2019 року о 5-42 год. ОСОБА_3 перебував у місті Северодонецьку. Посилання відповідача на те, що сталася технічна помилка не заслуговують на увагу, оскільки місце вчинення правопорушення є обставиною, яка підлягає доказуванню.
Крім того, відеозапис, на який посилається відповідач, взагалі не містить жодного доказу того, що ОСОБА_3 не виконано вимоги дорожнього знаку 3.3., так як на запису не зафіксована сама подія адміністративного правопорушення, а будь-які інші докази відсутні.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову та скасування постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУПаП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Що стосується стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, слід зазначити.
18.09.2019 року між адвокатом Ринденком О.А. та позивачем укладено договір про надання правничої допомоги та представництво в суді та інших органах влади.
На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано акт виконаних робіт та розрахунок суми гонорару адвоката від 19.09.2019 р., вартість юридичних послуг за яким склала 3000,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера б/н від 18.09.2019 р.
Згідно ч.ч.1, 7ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.
Згідно ч.ч. 1, 2ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3ст. 134 КАС України).
Згідно з ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7ст. 134 КАС України).
Заперечення відповідача щодо того, що окрім факту неправомірних дій органу державної влади предметом доказування по справі мають бути виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями органу державної влади і заподіянням ним шкоди, у разі наявності лише неправомірних дій державного органу без настання наслідків у вигляді шкоди, відсутні правові підстави для її відшкодування, а отже наявність шкоди не породжує обов'язку її компенсації без доведення всіх складових цивільно- правової відповідальності та правильного визначення суб'єкта такої відповідальності, суд оцінює критично, оскільки кошти в сумі 3000 грн. не є відшкодуванням шкоди, а є витратами на правничу допомогу, розмір якої може бути зменшений лише за клопотанням іншої сторони, якого відповідачем до суду не подано.
Враховуючи, що позов задоволено, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 134, 139, 286 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до поліцейського УПП у Луганській області роти № 1 батальйону №1 рядового поліції Загоровського Юрія Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в не автоматичному режимі, серії НОМЕР_2 № 1514618 від 13.09.2019 року, винесену поліцейським УПП у Луганській області роти № 1 батальйону №1 рядовим поліції Загоровським Юрієм Володимировичем, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Полтавську, Сумську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 14 листопада 2019 року.
Суддя Лубенського міськрайонного суду О.С.Алтухова