Справа № 216/6144/19
1-кп/214/925/19
13 листопада 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду, у місті Кривому Розі, кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, маючого середню спеціальну освіту, який перебуває поза штатом у військовому званні «солдат» військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 05 серпня 2015 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 3 ст. 407 КК України до 6 місяців арешту,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи на посаді навідника 2-ї танкової роти 1-го танкового батальйону у військовому званні «солдат», діючи в умовах особливого періоду, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та незаконно ухилитися від неї, маючи об'єктивні можливості своєчасно прибути до вказаної військової частини та виконувати обов'язки військової служби, у порушення вимог ст. ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, у визначений час - о 08 годині 07 серпня 2015 року, до військової частини НОМЕР_1 умисно, без поважних причин та без дозволу командування не прибув і командуванню про своє неприбуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а направився до місця свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину, а також виконання службових обов'язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки 19 вересня 2019 року, о 17 годині 25 хвилин, не був затриманим оперуповноваженим Тернівського ВП КВП ГУНП у Дніпропетровській області.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 408 КК України, за ознаками: дезертирство, тобто нез'явлення вчасно на службу без поважних причин з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
У кримінальному провадженні 01 жовтня 2019 року між прокурором та обвинуваченим у присутності його захисника у відповідності до вимог ст. 472 КПК України була укладена угода про визнання винуватості, за умовами якої обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вказаних вище обставин, при цьому сторони погодились на призначення обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 408 КК України у виді п'яти років позбавлення волі з випробуванням, із покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Відповідно до положень ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди, досягнутої під час досудового провадження, проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження, відсутність яких не є перешкодою для розгляду.
Обвинувачений пояснив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості, наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості.
Його захисник просив суд угоду затвердити.
Прокурор уважав, що відсутні підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, просив постановити вирок за укладеною угодою.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши його матеріали, суд дійшов наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. ч. 2 та 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, унаслідок яких завдана шкода лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 408 КК України, є тяжким злочином.
Обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, тому наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
Також установлено, що укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим є добровільною, тобто її укладення не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, або будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
З'ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Отже, враховуючи вищевикладене, а також відсутність передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України обставин для відмови в затвердженні угоди, суд приходить до висновку, що укладена угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою слід скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 374-376, 468-470, 472-475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 01 жовтня 2019 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України.
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 (один) рік.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Скасувати запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, обраного 20 вересня 2019 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу, звільнивши ОСОБА_4 з-під варти в залі суду негайно.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_1 .