Справа № 188/1649/19
Провадження № 2-о/188/66/2019
14 листопада 2019 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,
при секретарі судового засідання Власенко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Петропавлівському району та місту Першотравенську Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення факту смерті особи на окупованій території України,
ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті особи в певний час на тимчасово окупованій території, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Шахтарськ Донецької області України померла її матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причина смерті: хронічна серцево - судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз з артеріальною гіпертензією. Факт смерті встановлено сімейним лікарем ОСОБА_3 муніципальної установи «Центр первинної медико - санітарної допомоги міста Шахтарська».
Зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 02.07.2019 відділом РАГС Шахтарського районного управління юстиції міністерства юстиції донецької народної республіки, яке було їй видане на тимчасово окупованій території, заявник 06.11.2019 звернулася до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Петропавлівському району та місту Першотравенську Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для реєстрації смерті матері ОСОБА_2 , але заявнику було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті матері через те, що для підтвердження факту смерті заявник пред'явила документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Посилаючись на ст.ст. 293, 315-317, 430 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, заявник просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Шахтарськ Донецької області, причина смерті: хронічна серцево - судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз з артеріальною гіпертензією з метою подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть та допустити негайне виконання рішення.
Заявник в судовому засіданні підтримала заяву та просила суд її задовольнити.
Заінтересована особа Петропавлівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області в судове засідання представника не направила, будучи повідомлена належним чином про час та місце судового розгляду.
Вислухавши пояснення заявника, вивчивши надані заявником докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п.5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
В п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 зазначено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Це роз'яснення відповідає змісту ч.2 ст.319 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі, зокрема, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
За приписами ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно з п.8 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Відповідно до ст. 18 цього Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території; гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Відповідно до п.11 ч.1 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа має право на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.
Судом встановлено, що заявник є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області 30.08.2002.
Відповідно до довідки від 14.08.2018 № 1228-893, виданої Управлінням соціального захисту Петропавлівської районної адміністрації, заявник взята на облік як внутрішньо переміщена особа, зареєстрована за місцем проживання по АДРЕСА_1 , а місцем фактичного проживання вказана адреса: АДРЕСА_2 .
Заявник є донькою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 01.09.1955 Шахтарським районним бюро РАГС Сталінської області, де матір'ю ОСОБА_4 записана ОСОБА_2 , та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим Шахтарським районним бюро РАГС Донецької області, відповідно до якого ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 та взяла собі прізвище чоловіка « ОСОБА_6 ».
ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована за адресою місця проживання: АДРЕСА_3 , що підтверджується її паспортом громадянки України серія НОМЕР_5 , виданим 29.11.1997 Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області.
Відповідно до довідки від 26.11.2014 № 1228000894, виданої Управлінням соціального захисту Петропавлівської районної адміністрації, заявник взята на облік як внутрішньо переміщена особа, зареєстрована за місцем проживання по АДРЕСА_4 , а місцем фактичного проживання вказана адреса: АДРЕСА_5 .
Матір заявника ОСОБА_2 тривалий час хворіла і ІНФОРМАЦІЯ_4 померла на тимчасово окупованій території у м. Шахтарськ Донецької області України, там же заявник її поховала, що підтверджується світлинами могили померлої на кладовищі.
При цьому суд вважає допустимими доказами в сенсі ч.1 ст.78 ЦПК України і бере до уваги лікарське свідоцтво про смерть № 255 від 01.06.2019, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 02.07.2019, свідоцтво про поховання, виходячи з такого.
Смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затверджених Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07 листопада 2014 року № 1085-р, та відповідно до положень Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 року м. Макіївка Донецької області України відноситься до тимчасово окупованої території України, а тому на зазначені правовідносини поширюються встановлені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, передбачені ст.317 ЦПК України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
06.11.2019 року за вих. № 735/16.11-149 Петропавлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відмовлено заявнику у проведенні державної реєстрації смерті її матері ОСОБА_2 через те, що для підтвердження факту смерті заявником пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Встановлення зазначеного факту необхідно заявнику для державної реєстрації смерті чоловіка, що тягне за собою настання правових наслідків у вигляді отримання права на допомогу на поховання, спадщину, пенсію тощо.
Таким чином, з метою захисту законних прав та інтересів заявника, яка є громадянином України, враховуючи, що заявник не має можливості іншим способом захистити своє право, суд приходить до висновку про задоволення заяви в частині встановлення факту смерті матері заявника ОСОБА_2 в певний час і в певному місці.
Керуючись ст.ст. 4, 78, 81, 254, 256, 257-1,263-265, 293, 315, 317, 319, 354, 367 430 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Законом України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» та постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», суд
Заяву ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , заінтересована особа відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Петропавлівському району та місту Першотравенську Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, місце знаходження: 52700, вул. Героїв України, 62, смт. Петропавлівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, про встановлення факту смерті особи на окупованій території України задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Андріївка Желєзногорського району Курської області РФ, паспорт серії НОМЕР_5 , виданим 29.11.1997 Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області, яка була зареєстрована за адресою місця проживання: АДРЕСА_3 , і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України у м. Шахтарськ, Донецька область, Україна, причина смерті: хронічна серцево - судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз з артеріальною гіпертензією.
Рішення звернути до негайного виконання незалежно від набрання ним законної сили.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя П. О. Бурда