ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.11.2019Справа № 910/11912/19
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код: 20077720)
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775)
в особі філії Газопромислове управління "Львівгазвидобування"
(79026, м. Львів, вул. І. Рубчака, буд. 27; ідентифікаційний код ВП: 39585756)
про стягнення 65 160,31 грн
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Львівгазвидобування" (далі - відповідач) про стягнення 65 160,31 грн, з яких 48 982,33 грн пені, 13 234,51 грн інфляційних втрат та 2 943,47 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач невчасно здійснював оплату за переданий позивачем природний газ за Договором купівлі-продажу природного газу №2647/15-ТЕ-21 від 05.03.2015, внаслідок чого позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних в загальному розмірі 65 160,31 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
У встановлений судом строк (надісланий засобами поштового зв'язку 24.09.2019) до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти задоволення позову та вказує на те, що позивачем невірно, з огляду на положення пунктів 3.4, 6.1 Договору купівлі-продажу природного газу №2647/15-ТЕ-21 від 05.03.2015, здійснено розрахунок пені, інфляційних втрат та відсотків річних, оскільки акти приймання-передачі природного газу за січень, лютий 2015 були підписані 27.03.2015, на думку відповідача, обов'язок зі сплати переданого позивачем природного газу настав 15.04.2015. За розрахунком відповідача, за неналежне виконання зобов'язання з оплати переданого у січні 2015 природного газу пеня складає 2 468,83 грн, інфляційні втрати - 4 778,68 грн, 3 % річних - 123,44 грн та у лютому 2015 - пеня складає 1 886,47 грн, інфляційні втрати - 3 651,46 грн, 3 % річних - 94,32 грн. Крім того, відповідач вказує на невірний період нарахування позивачем пені та 3 % річних (17.11.2015 - 31.03.2016) за неналежне виконання зобов'язання з оплати переданого у жовтні 2015 природного газу, оскільки відповідачем було погашено заборгованість перед позивачем за актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 - 28.03.2016, за розрахунком відповідача пеня складає 7 342,84 грн, 3 % річних - 500,36 грн.
04.10.2019 (надіслана засобами поштового зв'язку 03.10.2019) до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та вказує на те, що з урахуванням положень п. 6.1 укладеного між сторонами договору остаточний розрахунок за переданий природний газ мав бути здійснений відповідачем до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки, відтак несвоєчасне підписання актів приймання-передачі газу не змінює встановлений договором строк оплати товару, розрахунок пені, інфляційних втрат та відсотків річних здійснено позивачем відповідно до умов договору та положень чинного цивільного законодавства України. У зв'язку з незначним простроченням строку на подачі відповіді на відзив, позивач просить суд визнати причину пропуску строку на подання відповіді на відзив поважною та поновити його.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 клопотання позивача про поновлення строку для подання відповіді на відзив задоволено.
У встановлений судом строк (надіслано засобами поштового зв'язку 15.10.2019) до суду від відповідача надійшли заперечення щодо відповіді на відзив, в яких відповідач заперечує проти доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, вказує на те, що оскільки Договір купівлі-продажу природного газу №2647/15-ТЕ-21 укладено між сторонами 05.03.2015, відповідач не міг розрахуватись за переданий у січні, лютому 2015 року газ в силу відсутності самого договору та підписання актів приймання-передачі природного газу 27.03.2015. На думку відповідача, позивачем у відповіді на відзив не спростовано контррозрахунків заявлених до стягнення позивачем сум.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
05.03.2015 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №2647/15-ТЕ-21 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Згідно з п. 2.1 Договору продавець передає покупцю з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 184,500 тис. куб. м.
Відповідно до п. 3.1 Договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.
За умовами п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У п. 3.4 Договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість.
Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленим печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Ціну газу сторони погодили в розділі 5 Договору, яка Додатковими угодами № 1 від 20.03.2015, № 1/2 від 20.07.2015 та № 2 від 15.10.2015 до Договору змінювалась з 01.04.2015, з 01.07.2015 та з 01.10.2015 відповідно.
Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2015 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 Договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним було передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 351 126,52 грн, на підтвердження чого позивачем надано відповідні акти приймання-передачі природного газу за період березень -грудень 2015 року.
За твердженнями позивача, оскільки відповідач несвоєчасно здійснював оплату за переданий позивачем природний газ, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 48 982,33 грн пені, 13 234,51 грн інфляційних втрат та 2 943,47 грн 3 % річних.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказує на те, що обов'язок з оплати переданого у січні - лютому 2015 року природного газу настав у нього 15.04.2015, надав суду контррозрахунок заявлених до стягнення сум. Крім того, відповідач вказує на помилковість розрахунку позивача за неналежне виконання зобов'язання з оплати переданого у жовтні 2015 природного газу.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 351 126,52 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
- від 27.03.2015 на суму 34 133,46 грн;
- від 27.03.2015 на суму 26 081,88 грн;
- від 31.03.2015 на суму 21 576,93 грн;
- від 30.04.2015 на суму 46 097,24 грн;
- від 31.05.2015 на суму 8 354,10 грн;
- від 30.06.2015 на суму 13 387,51 грн;
- від 31.07.2015 на суму 11 396,31 грн;
- від 31.08.2015 на суму 8 740,37 грн.
- від 30.09.2015 на суму 9 653,61 грн;
- від 31.10.2015 на суму 46 202,04 грн.
- від 30.11.2015 на суму 61 035,80 грн;
- від 31.12.2015 на суму 64 467,27 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд встановив, що відповідач здійснював оплату за переданий позивачем природний газ з порушенням передбаченого п. 6.1 Договору строку.
Заперечення відповідача стосовно того, що обов'язок зі сплати переданого позивачем природного газу у січні, лютому 2015 у відповідача виник з 15.04.2015 судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на положення п. 6.1 Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).
У даному випадку сторони погодили в Договорі строк розрахунків за переданий природний газ до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що передбачений в п. 3.4 Договору порядок підписання актів приймання-передачі не змінює встановлений договором строк оплати переданого природного газу.
Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Посилання відповідача на відсутність у нього до 05.03.2015 року (дата підписання Договору) примірника Договору як на підставу невиконання зобов'язань за ним визнаються судом безпідставними та такими, що не узгоджуються з положеннями пункту 11 Договору, згідно з яким Договір поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2015.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Предметом позову в цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 48 982,33 грн пені, 13 234,51 грн інфляційних втрат та 2 943,47 грн 3 % річних, з огляду на порушення відповідачем передбаченого Договором строку розрахунків за переданий позивачем природний газ.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 7.2 Договору в разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, позивач нарахував пеню за зобов'язаннями (виконаними відповідачем з порушенням передбаченого Договором строку) з січня по лютий 2015 за загальний період з 17.02.2015 по 28.05.2015.
З підстав, викладених вище, суд не приймає контррозрахунку відповідача щодо нарахування пені за період з 15.04.2015 по 28.05.2015.
Щодо нарахованої позивачем пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати переданого позивачем газу за період з березня по вересень 2015 та листопад 2015 відповідач не заперечує, контррозрахунку заявленої до стягнення з нього пені за вказаний період суду не надано.
Щодо розрахунку пені за переданий у жовтні 2015 природний газ, відповідач заперечує частково та вказує на те, що позивачем не враховано ту обставину, що відповідачем 28.03.2016 було погашено заборгованість за актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2015, про що зазначено позивачем у Довідці про операції за Договором за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, тоді як позивачем нараховано пеню за період з 01.12.2015 по 31.03.2016.
За розрахунком відповідача, за період з 17.11.2015 по 27.03.2016 пеня складає 7 342,84 грн.
Суд погоджується з доводами відповідача у цій частині та перевіривши контррозрахунок пені за названий вище період, суд вважає його арифметично правильним.
Таким чином, за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати переданого позивачем природного газу обґрунтованою є сума пені в розмірі 48 755,28 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді, зокрема, 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці нарахування здійснюються незалежно від вини боржника.
З огляду на відхилення судом аргументів відповідача щодо строків розрахунків за Договором, суд також не приймає контррозрахунку відповідача щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за період з 15.04.2015 по 28.05.2015.
Водночас, суд погоджується з контррозрахунком відповідача щодо нарахування 3 % річних за період з 17.11.2015 по 27.03.2016, згідно з яким сума 3 % річних становить 500,36 грн.
Таким чином, з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості переданого позивачем природного газу, обґрунтованими є 13 234,51 грн інфляційних втрат та 2 927,70 грн 3 % річних.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 48 755,28 грн пені, 13 234,51 грн інфляційних втрат та 2 927,70 грн 3 % річних.
Судовий збір у розмірі 1 913,84 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта судових витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 7,16 грн, у зв'язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) в особі філії Газопромислове управління "Львівгазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (79026, м. Львів, вул. І. Рубчака, буд. 27; ідентифікаційний код ВП: 39585756) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код: 20077720) 48 755 (сорок вісім тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн 28 коп. пені, 13 234 (тринадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн 51 коп. інфляційних втрат, 2 927 (дві тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн 70 коп. 3 % річних та 1 913 (одну тисячу дев'ятсот тринадцять) грн 84 коп. судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7,16 грн покласти на позивача.
5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 13.11.2019.
Суддя Нечай О.В.