13 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/7759/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Ільчишин Н.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року (прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську суддею Скільським І.І.) в адміністративній справі № 300/815/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Управління поліції охорони в Івано-Франківській області (далі - УПО в Івано-Франківській області) щодо невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 13 440,48 грн та стягнути з УПО в Івано-Франківській області на його користь вказану одноразову грошову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач при його звільненні не виплатив йому одноразову грошову допомогу у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, чим допустив протиправну бездіяльність. Вважає, що порушено його право на отримання такої допомоги, передбачене пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 за № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», оскільки положення пункту 10 вказаної постанови не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію. Право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, зокрема, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язане з наявністю десятирічної вислуги та звільненням з передбачених підстав.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії УПО в Івано-Франківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.
Зобов'язано УПО в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за повних 13 років служби в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням в частині задоволених позовних вимог, його оскаржило УПО в Івано-Франківській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неправильного застосування норм матеріального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що виплата може бути реалізована виключно за наявності у позивача права на пенсію відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). При цьому посилається на лист-роз?яснення правового департаменту Національної поліції України від 11.06.2018 за № 1721/26/1-2018, зі змісту якого видно, що положеннями частини першої статті 9 Закону № 2262-ХІІ встановлено дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги, зазначеним у ній особам, одна з яких - набуття права на пенсію за вказаним Законом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції з 23.01.2006 по 19.02.2018, що підтверджується копією трудової книжки позивача, яка є в матеріалах справи.
Наказом № 10 від 23.01.2006 позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України та 06.11.2015 згідно наказу № 99 о/с він звільнений зі служби органів внутрішніх справ України.
07.11.2015 наказом № 1 о/с від 07.11.2015 позивач прийнятий на службу до Національної поліції України та 19.02.2018 згідно наказу № 20 о/с від 19.02.2018 позивач звільнений зі служби в Національній поліції України (а.с. 11, 12).
При звільненні з посади старшого сержанта поліції поліцейського-водія групи реагування Рогатинського районного відділення УПО в Івано-Франківській області позивачу не виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 25 % щомісячного грошового забезпечення за 12 повних календарних років служби з підстав, визначених статтею 9 Закону № 2262-ХІІ.
ОСОБА_1 20.03.2018 звернувся до відповідача з листом про розгляд питання виплати йому передбаченої законодавством України одноразової грошової допомоги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідач листом від 06.04.2018 за № 730/43/28/01-2018 повідомив позивача, що на час звільнення зі служби в поліції той не набув права на пенсію на умовах, визначених частиною другою статті 9 Закону № 2262-ХІІ, а відтак не має права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.
04.05.2018 адвокат позивача подав начальнику Управління поліції охорони в Івано-Франківській області запит від 04.05.2018 № 883/18 про надання інформації щодо підстав відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (а.с. 15).
Розглянувши поданий адвокатом позивача запит, відповідач листом від 10.05.2018 за № 997/43/28/03-2018 повідомив, що оскільки позивач на день звільнення не досяг вислуги років, визначеної статтею 12 Закону № 2262-ХІІ та не набув права на призначення пенсії, тому нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби не проводились (а.с. 16 - 17).
13.02.2019 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
За наслідками розгляду повторної заяви позивача відповідач 18.03.2019 надав відповідь, якою повідомив про відмову у її задоволенні з аналогічних підстав.
Не погоджуючись з оскаржуваною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував це тим, що позивач був звільнений зі служби в поліції (був поліцейським), тобто особою, визначеною статтею 1-2 Закону № 2262-ХІІ, має вислугу більше 10 років (13 повних років) та звільнився за власним бажанням, а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 2262-ХІІ, в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У зв'язку з цим відповідачем має бути нарахована та виплачена ОСОБА_1 одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
При цьому суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача конкретно визначеної суми не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування та виплати такої одноразової грошової допомоги при звільненні.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
За змістом преамбули Закону № 2262-ХІІ цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічне положення закріплено в абзаці четвертому пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 393), за змістом якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Наведені положення пункту 10 Порядку № 393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію.
Системний аналіз наведених положень Закону № 2262-ХІІ дає підстави для висновку, що частина друга статті 9 цього Закону встановлює дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ особи, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, окрім інших, - особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські.
Позивач як поліцейський відповідає критерію пункту «б» частини першої статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ і є особою, яка має право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під словосполученням «які мають право на пенсію за цим Законом» необхідно розуміти, що це не ті особи, які набули право на призначення пенсії, а ті особи, які взагалі мають право на призначення пенсії при дотриманні умов визначених статтею 2 цього Закону.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, зокрема, поліцейським та особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, зважаючи на що ненабуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного суду України від 17 березня 2015 року у справі № 21-80а15 та Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 821/3762/15-а.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління поліції охорони в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року в адміністративній справі № 300/815/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 13 листопада 2019 року.