13 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10805/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Чопко Ю. Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 260/625/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії, -
суддя в 1-й інстанції - Ващилін Р. О.,
час ухвалення рішення - 04.09.2019 року, 10:56 год,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - 05.09.2019 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача - Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просив визнати протиправним його звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 11 лютого 2019 року №34 а/с дск про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; поновити його на посаді оперуповноваженого Управління стратегічних розслідувань Головного управління національної поліції в Закарпатській області; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яка полягає у неприйнятті позитивного рішення про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 08 січня 2019 року та зобов'язати відповідача оформити і видати наказ про перебування у відпустці.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року позовну заяву у цій адміністративній справі залишено без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого строку звернення до суду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що накази ГУНП в Закарпатській області від 04 лютого 2019 року №229 дек та від 11 лютого 2019 року №34 а/с дек про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції належним чином до відома позивача по сьогоднішній день не доведені, а їхні копії отримані апелянтом при ознайомленні із матеріалами справи. Звертає увагу на те, що копії повідомлень про вручення поштових переказів №800023829423 від 28 січня 2019 року, №8800807213178 від 09 лютого 2019 року, направлені за адресою: АДРЕСА_1 , за якою позивач не проживає, при цьому, пошук інформації про ці поштові відправлення на інформаційному ресурсі http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku жодних результатів не дає. Апелянт звертає увагу на те, що відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували виконання ним встановленої ст.22 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» процедури ознайомлення позивача з наказами від 04 лютого 2019 року №229 дек та від 11 лютого 2019 року №34 а/с дек. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідач подав відзив, у якому вказав, що, незважаючи на встановлений одномісячний строк звернення до суду, з позовом про оскарження наказу ГУНП в Закарпатській області №34 о/с ДСК від 11 лютого 2019 року щодо законності свого звільнення позивач звернувся до суду тільки 08 травня 2019 року. Також звернув увагу на те, що позивач на роботу не виходив, та починаючи з 11 лютого 2019 року (дати звільнення) грошове забезпечення не отримував, позивачу було відомо про проведення службового розслідування за фактом його не виходу на роботу, в ході якого особисто надавав пояснення від 12 грудня 2018 року, а тому не можна погодитися з тим, що про звільнення йому стало відомо в квітні 2019 року. Отже, враховуючи викладені обставини, та виходячи з правової природи трудових правовідносин, позивач був обізнаний про можливі негативні наслідки його відсутності на роботі протягом тривалого часу, та мав можливість дізнатися про такі. Таким чином, позивач, будучи обізнаним про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів у встановлений строк звернення до суду не звернувся, доказів на підтвердження обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду не надав, а тому висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду є правильним, що свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та є підставою для відмови у її задоволенні.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач (апелянт) подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням його на лікарняному, разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки таке не підтверджено відповідними доказами; явка учасників справи у судове засідання не була визнанна судом обов'язковою, враховуючи наведене, суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 , підполковник поліції, проходив публічну службу в структурному підрозділі Головного управління національної поліції в Закарпатській області та обіймав посаду оперуповноваженого Управління стратегічних розслідувань ГУНП в Закарпатській області
30 листопада 2018 року на ім'я начальника КР ГУНП в Закарпатській області подано рапорт про відсутність ОСОБА_1 на роботі.
За цим фактом наказом ГУНП в Закарпатській області №2358 від 30 листопада 2018 року призначено службове розслідування.
Під час проведення службового розслідування позивач повідомив про перебування на стаціонарному лікуванні з 30 листопада 2018 року (пояснення від 12 грудня 2018 року).
Матеріалами справи, зокрема, довідкою №265, виданої ДУ "ТМО МВС України по Закарпатській області" підтверджується, що ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 30 листопада 2018 року по 14 грудня 2012 року; згідно з довідкою №3/19, виданою комунальним закладом "Ужгородська районна лікарня", ОСОБА_1 у період з 17 грудня 2018 року по 08 січня 2019 року перебував на амбулаторному лікуванні.
08 січня 2019 року ОСОБА_1 подав начальнику ГУНП в Закарпатській області рапорт з відповідними додатками про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 08 січня 2019 року.
Листом ГУНП в Закарпатській області №134/106/2-2019 від 18 січня 2019 року, скерованим на адресу АДРЕСА_1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, ОСОБА_1 повідомлено про відмову у наданні відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Після закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 на роботу не з'явився, що підтверджується поясненнями посадових осіб ГУНП в Закарпатській області в межах проведеного службового розслідування, актами про відсутність на службі від 22 січня 2019 року.
17 січня 2019 року адвокат ОСОБА_1 - Лазаренко О. В. направив до ГУНП в Закарпатській області адвокатський запит, в якому просив повідомити про результати розгляду рапорту Яремчука І. Ю. від 08 січня 2019 року про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Листом ГУНП в Закарпатській області №3аз/106/2-2019 від 23 січня 2019 року адвоката Лазаренка О. В. проінформовано про те, що рішення про надання ОСОБА_1 відпустки за результатами розгляду поданого 08 січня 2019 року рапорту не прийнято у зв'язку з відсутністю усіх необхідних документів для оформлення такої відпустки.
22 січня 2019 року на адресу місця проживання позивача ( АДРЕСА_2 ) ГУНП в Закарпатській області направило лист №166/106/2-2019 про необхідність прибуття 28 січня 2019 року до УКЗ ГУНП в Закарпатській області для надання пояснень щодо невиходу на службу з 09 січня 2019 року після закінчення терміну лікування.
23 січня 2019 року копію вказаного листа також вручено адвокату позивача - Лазаренку О. В., що підтверджується складеним старшим інспектором ВІОС УЗК ГУНП в Закарпатській області рапортом.
Разом з тим, ОСОБА_1 на роботу не з'явився, що засвідчується актами про відсутність на службі від 23 січня 2019 року, від 24 січня 2019 року та від 25 січня 2019 року.
Наказом ГУНП в Закарпатській області №229 ДСК від 04 лютого 2019 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Вказаний наказ був направлений на адресу позивача супровідним листом №263/106/2-2019 від 06 лютого 2019 року, що підтверджується фіскальним чеком органу поштового зв'язку.
Наказом ГУНП в Закарпатській області №34 о/с ДСК від 11 лютого 2019 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення).
Листом ГУНП в Закарпатській області №297/106/2-2019 від 11 лютого 2019 року, скерованим на адресу місця проживання позивача ( АДРЕСА_2 ) позивача проінформовано про звільнення зі служби.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа ЗД АТ "Укрпошта" від 19 березня 2019 року, орган поштового зв'язку підтвердив вручення 20 лютого 2019 року поштового відправлення №8800023827048, скерованого ГУНП в Закарпатській області 11 лютого 2019 року рекомендованою кореспонденцією на адресу місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), вказавши, що ця обставина підтверджується копією журналу з розпискою ОСОБА_1 про отримання відповідного поштового відправлення.
08 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з цим адміністративним позовом.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строки звернення до суду, оскільки починаючи з 23 січня 2019 року, позивач знав про факт ненадання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а відповідно про необхідність виходу на роботу, разом з тим, з позовом звернувся лише 08 травня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого у справах щодо звільнення з публічної служби; при цьому, жодних інших обставин, що заважали б позивачу та могли бути об'єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк, судом першої інстанції не встановлено.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно із п.17 ч.1 ст.4 цього ж Кодексу публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Ч.2 ст.122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, оскільки публічно-правовий спір між сторонами виник з приводу проходження публічної служби, то для звернення до суду для захисту прав, свобод та інтересів позивача встановлений місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Ч.5 ст.22 Дисциплінарного статуту Національної поліції передбачає, що за відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім'ї такого поліцейського.
Таким чином, колегія суддів вважає, що єдиним встановленим чинним законодавством належним способом доведення до відома поліцейського відсутнього на службі наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності є надіслання витягів з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Колегією суддів встановлено, що накази ГУНП в Закарпатській області від 04 лютого 2019 року №229 дек та від 11 лютого 2019 року №34 а/с дек про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції належним чином до відома позивача не доведені, зокрема, відсутні докази направлення витягів з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання позивача - АДРЕСА_2 .
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували виконання ним встановленої ст.22 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» процедури ознайомлення позивача з наказами від 04 лютого 2019 року №229 дек та від 11 лютого 2019 року №34 а/с дек.
При цьому, у матеріалах справи наявний лише лист ГУНП в Закарпатській області №297/106/2-2019 від 11 лютого 2019 року, скерований на адресу місця проживання позивача ( АДРЕСА_2 ), яким позивача проінформовано про звільнення зі служби.
Разом з тим, витяги з наказу про застосування та виконання дисциплінарного стягнення позивачу цим листом не направлялися, доказів, які стверджували протилежне ГУНП у Закарпатській області не надало.
Крім того, колегією суддів встановлено, що копії повідомлень про вручення поштових переказів №800023829423 від 28 січня 2019 року, №8800807213178 від 09 лютого 2019 року, направлені за адресою: АДРЕСА_1 , за якою позивач не проживає, при цьому, пошук інформації про ці поштові відправлення на інформаційному ресурсі http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku жодних результатів не дає.
Разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що позивач також звертався в суд з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті позитивного рішення про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 08 січня 2019 року та зобов'язати оформити та видати відповідний наказ про перебування у відпустці.
Відповідно до приписів ст.122 КАС України строк для звернення до адміністративного суду з вказаною вимогою становить шість місяців.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строків звернення до суду є помилковим.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, залишивши без розгляду позовну заяву позивача, позбавив його можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі скасуванню, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.229, 242, 243, 246, 250,310, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 260/625/19 скасувати та направити справу на продовження розгляду в суд першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 13 листопада 2019 року.