13 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9614/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Щербаков В.В.,
час ухвалення рішення - 08.07.2019 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 08.07.2019 року,
У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком з 01.12.2018 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач не підтвердив період страхового стажу з 04.11.2002 року по 16.02.2016 року, оскільки записи в трудовій книжці нечіткі, а тому підстав для врахування його при призначенні пенсії немає. За таких умов, страховий стаж позивача становить 13 років 4 місяці 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27.11.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Листом від 10.05.2019 року № 245/02 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, оскільки відповідно до записів трудової книжки заявник працював з 04.11.2002 року по 16.02.2016 року у приватного підприємця ОСОБА_2 на території Російської Федерації. Для підтвердження періоду роботи з 04.11.2002 року по 16.02.2016 року заявнику необхідно було надати довідку про підтвердження стажу та заробітну плату, оскільки записи трудової книжки не чіткі. Оскільки підтверджуючих документів надано не було, зарахувати спірний період до страхового стажу неможливо, а тому підстав для призначення пенсії за віком немає.
Колегія суддів зазначає, що предметом спору є наявність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. Інші підстави щодо неможливості призначення пенсії сторонами не оспорюються, а тому відповідно до вимог ст. 308 КАС України суд досліджує питання можливості зарахування періоду роботи позивача з 04.11.2002 року по 16.02.2016 року на території Російської Федерації до страхового стажу позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно трудової книжки позивача, він в період з 04.11.2002 року по 16.02.2016 року працював на території РФ у приватного підприємця ОСОБА_2 . охоронцем (а.с. 10).
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії стало те, що записи щодо спірного періоду роботи позивача нечіткі.
Апеляційний суд відхиляє вказані твердження відповідача, оскільки з аналізу копії трудової книжки позивача, наявної в матеріалах справи, вбачається, що в спірний період запис щодо прийняття та звільнення позивача з роботи написано чітко, без виправлень, одним почерком, скріплено печаткою та підписом уповноваженої особи, відсутні ознаки підчисток та підробок.
Суд враховує, що вказаний період трудової діяльності позивача проходив на території РФ. Відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відповідач листом від 13.03.2019 року № 2652/02 звернувся до Пенсійного фонду Російської Федерації, в якому просив посприяти у витребуванні довідок про стаж та заробітну плату позивача за період роботи з 04.11.2002 року по 16.02.2016 року охоронцем у підприємця ОСОБА_2 . Крім того, просив перевірити по первинним документам факт отримання заробітної плати позивачем і за результатами скласти акт (а.с. 60).
Вказаний запит був перенаправлений до відділення ПФ РФ по Ямало-Ненецькому автономному окрузі для виконання (а.с. 61-62).
Крім того, відповідачем було надано суду копію витягу з Єдиного державного реєстру приватних підприємців, згідно якого ОСОБА_2 був зареєстрований підприємцем 01.06.2015 року та припинив свою діяльність 12.11.2015 року (а.с. 36-37).
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою КМ України № 637 від 12.08.1993 року передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, наданий відповідачем витяг не є документом, що підтверджує відсутність страхового стажу у позивача за період роботи на території РФ.
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний реєстр є офіційним реєстром та містить відомості про всіх приватних підприємців, які зареєстровані і законно здійснюють підприємницьку діяльність на території РФ, а тому помилковим буде неврахування вказаного документу при прийнятті рішення.
Аналізуючи всі докази по справі апеляційний суд приходить до висновку про неможливість провести зарахування спірного періоду роботи в страховий стаж до отримання відповіді на запит від російської сторони щодо підтвердження періоду діяльності позивача з 04.11.2002 року по 16.02.2016 року у приватного підприємця ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, та керуючись ст. 245 КАС України, відповідача слід зобов'язати повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з врахуванням документів від ПФ РФ, які надійдуть на виконання запиту, та висновків апеляційного суду, зроблених у рішенні.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 245,308,311,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 460/1189/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з врахуванням висновків суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення виготовлено 13 листопада 2019 року.