12 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10409/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Марцинковської О.М.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській обл. Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Капустинського Максима Юрійовича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 11.07.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській обл. Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Капустинського Максима Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: Ковтуненко В.В.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 45 хв. 11.07.2019р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не вказана),-
18.04.2019р. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову серії НК № 381194 від 11.04.2019р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену відповідачем Інспектором роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції /УПП/ у Волинській обл. Департаменту патрульної поліції /ДПП/ старшим лейтенантом поліції Капустинським М.Ю. (а.с.1-2).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 11.07.2019р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано винесену відповідачем постанову серії НК № 381194 від 11.04.2019р. про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та накладення на неї стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.33-34).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Інспектор роти № 3 батальйону УПП у Волинській обл. ДПП старший лейтенант поліції Капустинський М.Ю., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.36-39).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що факт вчинення позивачем проїзду перехрестя на заборонний сигнал світлофора стверджується спірною постановою та відеозаписами з нагрудного реєстратора і автомобільного відеореєстратора від 11.04.2019р.
Ненадання позивачу роз'яснень його прав не спростовує факт допущеного порушення Правил дорожнього руху /ПДР/ і не може бути достатньою підставою для скасування спірної постанови.
Отже, факт вказаного порушення доводиться матеріалами відеофіксації, згідно яких позивач розпочав проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора, маючи можливість здійснити зупинку транспортного засобу згідно вимог світлофора.
Розгляд справи був проведений на місці правопорушення, заслухані пояснення позивача по факту вчинення порушення, досліджено наявні докази, на підставі чого винесено спірну постанову. Пояснення позивача жодним чином не спростовують факт вчинення порушення ПДР, при цьому проїзд перехрестя на забороняючий сигнал світлофора є доведеним.
Позивачем ОСОБА_2 скеровано до апеляційного суду заперечення (відзив) на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення, яке також відповідає усталеній судовій практиці по наведеній категорії справ (а.с.104-106, 107-109).
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до постанови серії НК № 381194 від 11.04.2019р., винесеної відповідачем Інспектором роти № 3 батальйону УПП у Волинській обл. ДПП старшим лейтенантом поліції Капустинським М.Ю., о 10 год. 53 хв. 11.04.2019р., позивач ОСОБА_2 , керуючи легковим автомобілем марки «Hyundai Accent», державний номерний знак НОМЕР_1 , проїхала перехрестя вулиць Рівненської та Теремнівської у м.Луцьку на забороняючий жовтий світловий сигнал світлофору, чим порушила вимоги п.8.7.3 «ґ» ПДР.
На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.3).
Під час судового розгляду до вказаної постанови долучені відеодокази з відеореєстраторів (а.с.20).
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідач не роз'яснював позивачу її права, які передбачені ст.268 КУпАП. Впродовж судового розгляду відповідачем не вжито належних дій, спрямованих на доказування правомірності винесеної постанови.
Колегія суддів вважає, що правові підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП є відсутніми, при цьому враховує наступне.
Відповідно до норм п.8.7.3 «ґ» ПДР, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., сигнали світлофора мають такі значення, зокрема, жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Згідно ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
В частині притягнення позивача до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, спірна постанова серії НК № 381194 від 11.04.2019р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Разом з тим, вказана постанова не містить посилання на жоден належний доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення.
Стосовно правильності оцінки наявних у справі доказів колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів КУпАП:
ст.222 - органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
ст.251 - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
ст.258 - протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч.2).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч.4).
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч.5).
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Посилання на жоден із цих доказів, які передбачені ст.251 КУпАП, у винесеній постанові є відсутніми.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст.256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті - в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015р. (остання не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, однак враховується судом в системному аналізі з іншими актами законодавства).
Зокрема, згідно п.3 розділу ІІ цієї Інструкції якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.
В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010р.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався попри те, що позивач заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Будь-яких інших доказів вчинення розглядуваного правопорушення, окрім DVD-R диску з відеоматеріалами, відповідачем не представлено.
На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП; складену інспектором поліції постанову за наведених обставин не можна вважати належним і допустимим доказом по справі.
Стосовно представлених під час розгляду справи відеозаписів від 11.04.2019р. з нагрудного відеореєстратора 2M0325 та автомобільного відеореєстратора № IMG_2633.mp4 (а.с.20, 46) колегія суддів враховує наступне.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з ст.31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч.2 ст.122 КУпАП, не представлено, оскільки відеозаписи, подані відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем ПДР, не можуть вважатися належним доказами у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова серії НК № 381194 від 11.04.2019р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП не містить посилань на технічні засоби, за допомогою яких здійснені дані відеозаписи.
У спірній постанові є відсутньою вказівка на те, що до постанови додаються відеозаписи з відеореєстраторів.
При цьому, приписами ч.3 ст.283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Водночас, із змісту представлених відповідачем відеозаписів слідує, що на перехресті вулиць Рівненської та Теремнівської у м.Луцьку встановлено декілька світлофорів, які регулюють рух в обох напрямках руху по вул.Рівненській. Оскільки патрульний автомобіль в момент фіксації порушення перебував на вул.Теремнівській у м.Луцьку (перпендикулярно до руху автомобіля позивача), тому представлений відеозапис містить зображення лише світлофора, який регулював рух транспорту в протилежному напрямку щодо того, в якому рухався керований позивачем автомобіль. При цьому, зображення світлофора, який регулював рух автомобіля позивача, на відеозаписах є відсутнім; такий об'єктивно перебував поза полем зору інспекторів поліції.
Таким чином, висновки відповідача про проїзд перехрестя на забороняючий жовтий сигнал світлофора ґрунтуються лише на сигналах світлофора, який позивач не міг бачити. При цьому, будь-яких доказів того, що всі світлофори, що є на перехресті, працюють в синхронному порядку (тобто, одночасно на них засвічуються одинакові сигнали) суду не представлено (а.с.45).
Натомість, за наявності послідових та логічних пояснень позивача, які наведені у позовній заяві, слідує, що остання в розглядуваній ситуації діяла вірно та у повній відповідності до ПДР.
Зокрема, відповідно до п.п.8.10 та 8.11 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно п.16.8 ПДР водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена в постанові від 15.11.2018р. у справі № 524/5536/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Отже, належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч.2 ст.122 КУпАП, не представлено, оскільки відеозаписи, подані відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем ПДР, не можуть бути належними доказами вчинення порушення ПДР з вищевикладених причин.
При цьому, відповідно до ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та помилково накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Також складену інспектором поліції постанову за наведених обставин не можна вважати належним і допустимим доказом по справі.
Таким чином, колегія суддів дійшла до переконливого висновку про протиправність притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення п.8.7.3 «ґ» ПДР, у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серії НК № 381194 від 11.04.2019р.
Звідси, заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Разом з тим, згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, вказаною нормою процесуального закону передбачені повноваження суду щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень та одночасного вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Наведені вимоги в розглядуваному випадку судом не дотримані, оскільки рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення не прийнято.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак порушив норми процесуального права (за наслідками справи не вирішив питання про закриття провадження в адміністративній справі), через що оскаржуване рішення суду слід змінити в резолютивній частині шляхом її доповнення відповідними положеннями про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.122 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (за відсутності події і складу адміністративного правопорушення).
В решті рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.
За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.272, 286, 310, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, ст.316, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській обл. Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Капустинського Максима Юрійовича задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 11.07.2019р. в адміністративній справі № 161/6791/19 змінити, доповнивши резолютивну частину рішення реченням наступного змісту:
«Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.».
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складення повного судового рішення: 13.11.2019р.