Справа № 120/1861/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик В.В.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
13 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:
-визнати протиправними дії Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання за період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року, та з 01.01.2019 року по 01.02.2019 року;
-зобов'язати Ямпільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити перерахунок, нарахування та виплату його щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки, виданої відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 03.01.2019 року № 4-35/0007 (період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року), та від 23.01.2019 року № 4-35/0155 (період з 01.01.2019 року по 01.02.2019 року).
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року адміністративний позов задоволено частково:
-визнано протиправними дії Ямпільського ОУПФУ Вінницької області щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 за період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року, та з 01.01.2019 року по 01.02.2019 року.
-зобов'язано Ямпільське ОУПФУ Вінницької області здійснити перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління державної судової адміністрації України в Вінницькій області від 03.01.2019 року № 4-35/0007 (період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року), та від 23.01.2019 року № 4-35/0155 (період з 01.01.2019 року по 01.02.2019 року).
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що під час здійснення перерахунку довічного грошового утримання ОСОБА_1 та визначаючи дату з якої підлягає вчиненню така дія, Управління керувалось п.4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, згідно положень якого передбачено, що перерахунок щомісячного грошового утримання проводиться з місяця, наступного за місяцем, у якому змінились розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 27.09.2016 звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З 28.09.2016 позивач перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України та отримує довічне грошове утримання.
У відповідності до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, Відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління державної судової адміністрації України в Вінницькій області, ОСОБА_2 А ОСОБА_3 видано Довідки від 03.01.2019 року № 4-35/0007 та від 23.01.2019 року № 4-35/0155 про те, що станом на 04.12.2018 року та на 01.01.2019 року суддівська винагорода голови Ямпільського районного суду Вінницької області, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного грошового утримання судді у відставці, складала 44931 грн. та 48985,50 грн., відповідно.
08.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ямпільського ОУПФУ Вінницької області із заявою про перерахунок пенсії, відповідно до Довідки від 03.01.2019 року № 4-35/0007.
29.01.2019 позивач подав до Управління заяву про перерахунок пенсії на підставі довідки від 23.01.2019 року № 4-35/0155.
Листами від 22.01.2019 року №1-Г та від 12.02.2019 року № 7-Г, відповідач повідомив ОСОБА_1 , що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди. З огляду на що, відповідно до поданих Довідок від 03.01.2019 року № 4-35/0007 та від 23.01.2019 року № 4-35/0155, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача проведено з 01.01.2019 року та з 01.02.2019 року, відповідно.
Не погоджуючись з таким перерахунком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, мала місце саме 04.12.2018 та саме з цієї дати настає необхідність у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить зі слідуючого.
Статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлюють, що, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
04.12.2018 Конституційним судом прийнято рішення №11-р/2018, згідно якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.3 ст.133 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд".
Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно:
з 01.01.2011 - 6 мінімальних заробітних плат;
з 01.01.2012 - 8 мінімальних заробітних плат;
з 01.01.2013 - 10 мінімальних заробітних плат;
з 01.01.2014 - 12 мінімальних заробітних плат;
з 01.01.2015 - 15 мінімальних заробітних плат".
Також, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), згідно якого «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами.
В частині третій резолютивної частини рішення також вказано, що положення частин третьої та десятої статті 133 Закону України від 07.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VІII «Про забезпечення права на справедливий суд»), які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний суд України у даному рішенні відновив права на отримання посадового окладу у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з 01.01.2015, а також зазначив, що положення частини третьої статті 133 Закону №2453 (у редакції Закону №192) звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів у частині зменшення гарантованого розміру винагороди судді, створює загрозу для незалежності як судді, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддю через розмір його матеріального забезпечення. Таким чином, положення частини третьої статті 133 Закону №2453 (у редакції Закону №192) суперечить частинам першій та другій статті 26 Конституції України.
Крім того, Конституційний Суд вказав, що якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону №2453 (у редакції Закону № 192), є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
Частиною другою статті 152 Конституції України урегульовано, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" регламентовано, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, положення, які визнані неконституційними (п.п. 1, 2 резолютивної частини цього Рішення), втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а саме з 04.12.2018 року.
В контексті наведеного рішення, суд першої інстанції вірно вказав, що зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, мала місце саме 04.12.2018 та саме з цієї дати настає необхідність у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 03.01.2019 року № 4-35/0007.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 становить 1921 гривня.
Водночас, дію вказаного закону поширено на весь 2019 рік, починаючи з січня 2019 року, що свідчить про виникнення у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання 29.01.2019 позивач подав до Управління заяву про перерахунок пенсії відповідно до довідки від 23.01.2019 року № 4-35/0155, з 01.01.2019, а не з місяця, наступного за місяцем, у якому відбуваються зміни. Саме з 01.01.2019 встановлюється оновлений посадовий оклад судді, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і саме з цієї дати відбувається зміна грошового утримання.
У свою чергу, прийняття Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» не може звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
Щодо доводів апелянта про те, що відповідно до п. 4 Розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 № 3-1, та визначення періоду, за який підлягає перерахунку щомісячне довічне грошове утримання, та яким передбачено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, то колегія суддів відхиляє такі аргументи, оскільки в даному випадку не відбувається зміна розміру щомісячного довічного утримання судді, а відновлюється раніше порушене право особи.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, зазначений не обов'язок виконано та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність своїх дій та рішень.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання за період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.01.2019 року по 01.02.2019 року.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.