Справа № 824/544/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
05 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Франчук А.О.,
представника позивача: Дубіцького А.В.
представника відповідача: Орловської Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
в травні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам та доказам, що присутні в матеріалах справи.
Зокрема, відповідач вказує, що у рішенні про коригування митної вартості товарів №408000/2019/000005/2 від 06.05.2019 року у графі 33 чітко вказано, що декларантом не було подано, всупереч вимогам та в порядку ст. 53 МКУ, додаткових документів. Таким чином, митниця в оскаржуваному рішенні вказала обґрунтовані причини для невизнання заявленої декларантом митної вартості товару.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив, щодо задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи зазначені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 02.05.2019 року позивач подав відповідачу для здійснення митного оформлення товару (транспортний засіб марки Volkswagen Passat, 2012 року випуску, дата першої реєстрації 21.11.2012 року, кузов номер НОМЕР_1 ) митну декларацію №UA408010/2019/017493.
Разом із митною декларацією позивачем були подані такі документи: інвойс №240219 від 16.04.2019 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/22489 від 18.04.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №N-S НОМЕР_2 19-00329 від 16.04.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 23.01.018 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №26/7341/8735 від 25.04.2019 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні КР НОМЕР_4 від 30.03.2005 року; митна декларація країни відправлення MRN 19DE875204565169E6 від 16.04.2019 року; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин держаного кордону України НОМЕР_5 ; квитанція №0.0.1326835352 від 16.04.2019 року; чек б/н від 16.04.2019 року; фотографії.
Заявлена декларантом митна вартість товару згідно указаної декларації становить 5000,00 євро.
Митну вартість визначено декларантом згідно умов договору за ціною, зазначеною в рахунку-фактурі (інвойс) №00240219 від 16.04.2019 року, на підставі квитанції б/н від 16.04.2019 року.
За результатами опрацювання зазначених документів митний орган дійшов висновку про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з наявністю розбіжностей у документах поданих до митного оформлення.
Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що документи, які підтверджують митну вартість, містять розбіжності (невідповідність у товаро-супровідних документах щодо власника транспортного засобу (ZBIPartnerachafta Holding GmbH) та продавця (Schaab Automobile)).
У зв'язку з цим, згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Також роз'яснено, що відповідно до ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження митної вартості товару.
Водночас згідно наявних у справі повідомлень, що були направленні 02.05.2019 року засобами електронного зв'язку позивачу посадовою особою відповідача ОСОБА_2 , за результатом перевірки поданих декларантом документів митний орган дійшов висновку: "оскільки відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України документи, подані до митного оформлення, які підтверджують митну вартість, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, необхідне подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини - каталоги, специфікації, прейскуранти (прейс-листи) виробника товару. Для підтвердження відомостей про митну вартість товарів необхідне подання додаткових документів для підтвердження витрат страхування, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару".
Як зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, декларантом не було подано додаткових документів.
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи та визнавалось відповідачем, на вимогу митного органу позивачем було надіслано в електронному вигляді сканкопію оголошення продавця про продаж автомобіля марки Volkswagen Passat, 2012 року випуску.
Згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відбулась процедура консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не був використаний через відсутність інформації в митному органі щодо операцій імпорту в Україну ідентичних товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів не був використаний у зв'язку із відсутністю в митного органу інформації щодо оформлення подібних (аналогічних) товарів. Метод на основі віднімання вартості не був використаний у зв'язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для віднімання вартості. Метод на основі додавання вартості не був використаний у зв'язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для додавання вартості. Митну вартість визначено за резервним методом. За основу для визначення митної вартості взято: товар "автомобіль легковий, що був у використанні: - марка згідно з довідником - Volkswagen - модель згідно з довідником - Passat - номер кузова -WVWZZZ3CZDE087892 - тип кузова - легковий універсал - колір - чорний - загальна кількість місць, включаючи водія - 5 - призначення автомобіля - для використання на дорогах загального користування - тип двигуна - СFFB - тип палива - дизель - об'єм двигуна -1968 см.кв. - потужність - 103 кВт - власна маса - 1601 кг - повна маса - 2210 кг - колісна формула р 4х2 - календарний рік виготовлення - 2012 - модельний рік виготовлення - 2013 - торговельна, марка - Volkswagen -виробник - Volkswagen AG-країна виробник - Німеччина (DE)", за митною декларацією №UA205040/2019/14942 від 18.03.2019 року - 7911 EUR.
За таких обставин Чернівецькою митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2019/000005/2 від 06.05.2019 року, відповідно до якого митну вартість імпортованого позивачем товару скориговано до 7911,00 EUR.
На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товарів позивачу надіслано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408010/2019/0063 від 06.05.2019 року, в якій причиною відмови зазначено: "Відповідно до статті 55 Митного кодексу України Чернівецькою митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2019/000005/2 від 06.05.2019 року".
Також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: подання нової митної декларації з урахуванням рішення про коригування митної вартості №UA408000/2019/000005/2 від 06.05.2019 року.
08.05.2019 року позивачем подано відповідачу митну декларацію №UA408010/2019/017757 з урахуванням рішення про коригування митної вартості №UA408000/2019/000005/2 від 06.05.2019 року, здійснено доплату митних платежів в сумі 26972,41 грн, після чого позивачем отримано посвідчення про реєстрацію автомобіля серії НОМЕР_6 .
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як передбачено ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
В свою чергу, ст.49 МК України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1,2 ст.51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4,5 ст.58 Митного кодексу України також митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч.1 ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зазначена норма кореспондується з положеннями ч.3 ст.318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Також, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У відповідності до положень ч.2 ст.54 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, які повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.
Відповідно до ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з ч.10 ст.55 МК України, якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Слід зазначити, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Однак, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Також, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
З викладених правових норм видно, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
В свою чергу, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідачем як суб'єктом владних повноважень, усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.
Так, позивачем у митній декларації від 02.05.2019 року №UA408010/2019/0177493 заявлено митну вартість товару - автомобіль марки Volkswagen Passat, 2012 року випуску, кузов номер WVWZZZ3CZDЕ080804 - в сумі 5000,00 євро.
Митну вартість визначено декларантом згідно умов договору за ціною, зазначеною в рахунку-фактурі (інвойс) №00240219 від 16.04.2019 року, та на підставі квитанції б/н від 16.04.2019 року.
Крім того, декларантом було також надано відповідачу на підтвердження заявленої митної вартості автомобіля і копію митної декларації країни відправлення автомобіля MRN 19DE875204565169E6 від 16.04.2019 року, в якій зазначені ідентифікаційні дані продавця автомобіля, покупця (позивача), та автомобіля із його ціною.
Колегія суддів вважає, що вказані докази є належними документами на підтвердження заявленої в митній декларації від 02.05.2019 року №UA408010/2019/0177493 вартості товару - автомобіля марки Volkswagen Passat, 2012 року випуску, кузов номер НОМЕР_1 , оскільки в квитанції від 16.04.2019 року із реквізитами продавця автомобіля (відбитком печатки, якою завірені інші видані продавцем документи, в тому числі інвойс №00240219 від 16.04.2019 року) вказано дані декларанта ( ОСОБА_3 Олеся), назва марки та моделі автомобіля (Volkswagen Passat), за який здійснено оплату у розмірі 5000,00 євро (ціна відповідає ціні, вказаній в інвойсі №00240219 від 16.04.2019 року), та останні шість цифр номера кузова вказаного автомобіля (продавцем у квитанції зазначено "080804", а номер кузова придбаного позивачем транспортного засобу WVWZZZ3CZDЕ080804).
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у рішенні суду першої інстанції. Посилання відповідача на те, що надана позивачем до митного оформлення квитанція б/н від 16.04.2019 року не відповідає визначеним критеріям, відтак не може бути належним доказом підтвердження вартості транспортного засобу є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
В порушення вимог частини другої статті 55 МК України відповідачем в оскаржуваному письмовому рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів не наведено жодного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не вказано з яких причин відповідач вважає, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість автомобіля або неправильно визначено митну вартість товару.
Враховуючи зазначене та висновки суду першої інстанції, відповідач не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Отже, основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Окрім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а за резервним методом, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2019/000005/2 від 06.05.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408010/2019/0063 від 06.05.2019 року, підлягають задоволенню, а тому рішення суду першої інстанції є правомірним.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
А тому враховуючи, що в силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, оскільки доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 11 листопада 2019 року.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.