Справа № 824/324/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович
Суддя-доповідач - Іваненко Т.В.
07 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Черняк А.В.,
представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року (місце ухвалення рішення - м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 24.10.2017 р. №0046591304 на суму 510,00 грн за платежем адміністративні штрафи та інші санкції;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 24.10.2017 р. №0046291304 на суму 130212,15 грн основного платежу та 32553,04 грн штрафні санкції за платежем на доходи фізичних осіб;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 24.10.2017 р. №0046301304 на суму 11431,96 грн основного платежу та 2857,99 грн штрафні санкції за платежем військовий збір;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 24.10.2017 р. №0046331304 на суму 6006,39 грн штрафні санкції по єдиному податку;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску №0046321304 від 24.10.2017 р. на суму 109954,20 основного платежу та 13327,69 грн штрафних санкцій за платежем єдиний внесок.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 р. у справі № 824/118/18-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0046591304 від 24.10.2017 р., № 0046291304 від 24.10.2017 р., № 0046301304 від 24.10.2017 р., № 0046331304 від 24.10.2017 р. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій № 0046321304 від 24.10.2017 р. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Чернівецькій області на користь фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 , судові витрати - судовий збір в сумі 4974,88 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 р. у справі № 824/118/18-а апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.04.2018 р. скасовано в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Решту рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі № 824/118/18-а касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 р. в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.10.2017 р. № 0046591304, № 0046291304, № 0046301304 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0046321304 скасовано. Справу в цій частині направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. В решті рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 р. залишено без змін.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року та ухвалити нове, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що господарські операції носили реальний характер, були належним чином оформлені первинними документами, та пов'язані з його господарською діяльністю.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 08.01.2014 р., що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадський формувань (т. 3 а.с. 106 - 108).
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадський формувань позивач здійснює наступні види діяльності: роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (основний); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
В період з 04.09.2017 р. по 15.09.2017 р. та 18.09.2017 р. по 22.09.2017 р. відповідачем проведено документальну планову перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт від 29.09.2017 р. № 120/24-13-13-04/НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 25-66)
Проведеною документальною плановою перевіркою виявлено наступні порушення вимог податкового законодавства, зокрема:
- п. 177.2, пп. 177.4.1, 177.4.4 п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 130212,15 грн, в тому числі за 2015 р. в сумі 34858,79 грн, за 2016 р. в сумі 95353,36 грн;
- п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, самозайнятою особою ОСОБА_1 порушено встановлений порядок щодо строків сплати єдиного податку, а саме несвоєчасне перерахування єдиного податку за третій квартал 2015 р.;
- п. 2 ч. 1 ст. 7 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: самозайнятою особою ОСОБА_1 . занижено єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 109954,20 грн, в тому числі за період 2015 р. в сумі 23322,64 грн, за період 2016 р. в сумі 86631,56 грн;
- п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено не утримання в повному обсязі та не перерахування до бюджету військового збору у період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. на загальну суму 11431,96 грн, в тому числі: за 2015 р. в сумі 3485,88 грн, за 2016 р. в сумі 7946,08 грн.
Не погоджуючись із висновками викладеними в акті документальної планової перевірки, 05.10.2017 р. позивачем подав заперечення на акт перевірки (т.1 а.с. 79 - 87).
Листом від 20.10.2017 р. № 1026/ФОП/24-13-13-04 відповідач повідомив позивача, що за результатами розгляду заперечення на акт перевірки висновки викладені в акті перевірки є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (т.1 а.с. 88 - 93).
На підставі висновків документальної планової перевірки, 24.10.2017 р. відповідачем прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення № 0046291304, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 162765,19 грн, в т.ч. за податковими зобов'язаннями 130212,15 грн та 32553,04 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 68);
- податкове повідомлення-рішення № 0046301304, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем військовий збір на суму 14289,95 грн, в т.ч. за податковими зобов'язаннями 11431,96 грн та 2857,99 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 70);
- податкове повідомлення-рішення № 0046331304, яким за затримку строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб до позивача застосовано штраф у сумі 6006,39 грн (т. 1 а.с. 72);
- податкове повідомлення-рішення № 0046591304, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн за платежем адмін. штрафи та інші санкції (т. 1 а.с. 74);
- рішення № 0046321304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 13327,69 грн (т. 1 а.с. 76).
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, 02.11.2017 р. позивач подав скарги до ДФС України (т.1 а.с. 94 - 103, 104 - 111).
За результатами розгляду скарг, 06.12.2017 р. та 28.12.2017 р. ДФС України винесено рішення, якими залишило податкові повідомлення-рішення від 24.10.2017 р. № 0046291304, № 0046301304, № 0046331304, № 0046591304 та рішення від 24.10.2017 р. № 0046321304 без змін, а скарги - без задоволення (т. 1 а.с. 113 - 117, 118 - 120).
Вважаючи вказані рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано встановлено порушення позивачем п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України, внаслідок чого завищив суму документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. на суму 762130,82 грн, у тому числі за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 232391,90 грн, за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. у сумі 529738,92 грн та правомірно збільшив позивачу грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 162765,19 грн, в т.ч. за податковими зобов'язаннями 130212,15 грн та 32553,04 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Колегія судів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом досліджуються правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 24.10.2017 року № 0046591304, № 0046291304, № 0046301304 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0046321304.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб підприємців визначений ст.177 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п.п.177.4.1 - 177.4.4 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Водночас відповідно до п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Як встановлено судом, 12.08.2015 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 001/15, на умовах якого позивач придбав товар, перехід права власності на який відбувається на підставі накладних. Згідно п. 3 договору оплата проводиться згідно отриманого рахунку-фактури та повинна бути проведена не пізніше 30.06.2018 р. (т. 1 а.с. 173-174).
На виконання умов вказаного договору, позивач отримав у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 будівельні матеріали та обладнання на загальну суму 550973,92 грн, згідно опису наведеного в акті документальної планової перевірки. На придбаний товар фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 видано позивачу накладні.
04.01.2016 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 001/16, на умовах якого позивач придбав товар, перехід права власності на який відбувається на підставі накладних. Згідно п. 3 договору оплата проводиться згідно отриманого рахунку-фактури та повинна бути проведена не пізніше 30.06.2018 р. (т. 1 а.с. 171 - 172).
На виконання умов вказаного договору, позивач отримав у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 будівельні матеріали та обладнання на загальну суму 210964,00 грн, згідно опису наведеного в акті документальної планової перевірки. На придбаний товар фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 видано позивачу накладні.
Згідно акту взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 р. по 02.01.2018 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та позивачем, станом на 02.01.2018 р. заборгованість позивача перед фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 складає 550973,92 грн (т. 3 а.с. 96 - 97).
Згідно акту взаєморозрахунків між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та позивачем станом на 31.03.2019 р., позивач не має заборгованість перед фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 184).
Згідно акту взаєморозрахунків за період з 02.01.2018 р. по 31.03.2019 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та позивачем, станом на 31.03.2019 р. позивач не має заборгованість перед фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 98 - 99).
Оплату, за придбані у фізичних осіб - підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_4 будівельні матеріали та обладнання позивач провів лише в січні - березні 2019 р. на загальну суму 761937,92 грн, в т.ч. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 550973,92 грн та фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 210964,00 грн.
07.05.2019 р. позивач подав до контролюючого органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (складеного) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2019 р., у якому позивач відобразив суми виплаченого доходу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 550973,92 грн та фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в сумі 210964,00 грн.
Таким чином, суд вважає, що позивач фактично здійснив витрати на придбання будівельних матеріалів та обладнання в сумі 761937,92 грн в період січня - березня 2019 р., суд приходить до висновку, що позивач безпідставно відніс вказані витрати до складу витрат в 2015 р. та 2016 р., в результаті чого занизив чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 762130,82 грн, в т.ч. за 2015 р. у сумі 232391,90 грн, за 2016 р. у сумі 529738,92 грн.
Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем порушено вимоги п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України, внаслідок чого останній завищив суму документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. на суму 762130,82 грн, у тому числі за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 232391,90 грн, за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. у сумі 529738,92 грн та правомірно збільшив позивачу грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 162765,19 грн, в т.ч. за податковими зобов'язаннями 130212,15 грн та 32553,04 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Колегія суддів звертає увагу, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 ПК України.
Суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що посилання позивача на положення ст. 187 ПК України як на підставі законності своїх дій є помилковими.
Отже, податковим органом податкове повідомлення-рішення від 24.10.2017 року № 0046291304 було прийнято в межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Щодо прийняття оскаржуваних податкового повідомлення - рішення № 0046301304 від 24.10.2017 та рішення № 0046321304 від 24.10.2017, які прийняті відповідачем на підставі висновку про заниження позивачем чистого оподаткованого доходу на суму 762130,82 грн, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464 (частина 3 статті 7 Закону № 2464).
Фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, нараховують єдиний внесок у розмірі 22 відсотки на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) та більшою максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
З 03 серпня 2014 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України від 31 липня 2014 року №1621-VII, якими підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого (у редакції, що діяла з 01 січня 2015 року) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Так, відповідно до підпунктів 1.1, 1.2, 1.4 та 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, а саме, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, тобто, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Колегія суддів вважає, що оскільки обставинами справи встановлено, що позивачем занижено чистий оподатковуваний дохід на 762130,82 грн, в т.ч. за 2015 р. у сумі 232391,90 грн, за 2016 р. у сумі 529738,92 грн, то позивачем в порушення п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 занижено єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 109954,20 грн, в тому числі за період 2015 р. в сумі 23322,64 грн, за період 2016 р. в сумі 86631,56 грн.
Таким чином, податкове повідомлення - рішення № 0046301304 від 24.10.2017 та рішення № 0046321304 від 24.10.2017 є обґрунтованими та скасуванню не підлягають.
З приводу прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0046591304 від 24.10.2017, яке прийняте у зв'язку з ненадання на вимогу відповідача копій документів під час проведення документальної планової перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, о свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою.
Згідно із пункту 85.1 статті 85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.
Згідно з пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконання вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Як встановлено судом, відповідач листами від 30.08.2017 р. №720/ФОП/24 13-13-04 та №721/ФОП/24-13-13-04 звертався до позивача з вимогою надати документи для перевірки та провести зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки та надати зазначену інформацію до контролюючого органу (т. 1 а.с. 205, 206).
Листами від 19.09.2017 № 822/ФОП/24-13-13-04, №823/ФОП/24-13-13-04, №824/ФОП/24-13-13-04 відповідач повторно звертався до позивача з вимогою надати необхідну інформацію, документи, що пов'язані з предметом перевірки, провести зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки та надати, належним чином завірені; копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів (т. 1 а.с. 207 - 208, 209, 210-211).
Відповідач, зокрема просив, надати первинні документи, які підтверджують факт оплати товарів та послуг постачальникам за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), закупівельні акти; укладені контракти, угоди на придбання та продаж товарів (надання послуг); інші види договорів (в тому числі цивільно-правового характеру); дозвільні документи на приміщення, яке використовується в господарській діяльності; документи на право власності на землю чи право оренди на земельні ділянки.
Однак, позивачем не були надані докази, що підтверджують оплату за будівельні матеріали та меблі, техніку, що зазначені в актах списання, договори про виконання ремонтних робіт, акти здачі-прийняття робіт, документи права власності на приміщення, документи на право власності на землю чи право оренди на земельні ділянки.
Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Пунктом 121.1 статті 121 Податкового Кодексу України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на п.2.13 акта перевірки від 29.09.2017 р. № 120/24-13-13-04/НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 41), як на відсутність факту порушення вимог п.44.6 ст.44 ПК України є безпідставним, оскільки в п.2.13 акта встановлено факт дотримання позивачем вимог законодавства щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а штраф в розмірі 510 грн було накладено на позивача, як вже зазначалося вище, за ненадання посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів.
Таким чином, оскільки позивач не надав всі необхідні документи на запит відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф у сумі 510,00 грн, відтак позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0046591304 від 24.10.2017 р. задоволенню не підлягає.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 13 листопада 2019 року.
Головуючий Іваненко Т.В.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.