01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Григорович П.О.
13 листопада 2019 року Справа № 826/8432/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Теслі Ю.О.,
представника відповідача Гончаревського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року у справі
за позовом публічного акціонерного товариства «Фармак»
до Київської міської митниці
Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення,
Історія справи.
Публічне акціонерне товариство «Фармак» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09.02.2018 р. № UA100050/2018/000004/1.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року позов було задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що документами, поданими позивачем митному органу під час проходження митного контролю, підтверджується заявлена митна вартість товару, а відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у цих документах відомостей, правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення та наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за ідентичним методом.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що декларантом не підтверджено документально відомостей щодо числових значень складової митної вартості товарів, що в довідці про транспортні витрати та в міжнародній товарно-транспортній накладній вказані різні контрагенти, що довідка про транспортні витрати не містить протяжності маршруту у кілометрах, що в експортній декларації країни відправлення не зазначено числових показників товару, що інвойс не містить всіх атрибутів, що подібний товар імпортувався за іншою ціною, а також, що поданий позивачем прайс-лист виданий не виробником товару.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 р. та 11.12.2018 р. апеляційну скаргу було повернуто апелянту.
Постановою Верховного Суду від 14.05.2019 р. зазначену ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на правомірності декларування ним імпортованого товару за ціною договору та підтвердження зазначеної ціни і її складових всіма необхідними документами, а також обґрунтування своїх доводів посилається на правові висновки Верховного Суду та зазначає, що у митного органу взагалі не було правових підстав вимагати у підприємства додаткові документи і що апелянтом не доведено наявності в нього обґрунтованих сумнівів у заявленій позивачем митній вартості товару, а також звертає увагу на те, що апеляційна скарга митниці містить ті ж самі доводи, що наводилися відповідачем у запереченнях на позов у цій справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21.11.2016 р. між ПАТ «Фармак», Україна (покупець) та Фірмою Vital Pharma GmbH (Німеччина) (продавець) укладено контракт № 647, згідно з умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах FCA Hamburh, Німеччина, FCA Dietzenbach, Німеччина, СІР Київ, Україна (Інкотермс 2010) фармацевтичну сировину та первинну упаковку, іменовані як товар.
На виконання умов зазначеного контракту та згідно з підписаною специфікацією № 67 від 01.02.2017 за інвойсом № 4000966 від 01.02.2018 Фірмою Vital Pharma GmbH (Німеччина) поставлено позивачу фармацевтичну продукцію (субстанцію) «Омепразол пелети 8,5 %» (у варіанті написання латинською абеткою - «Omeprazole Pellets 8.5%») виробництва компанії Nosch Labs Private Limited, Індія, у кількості 2100,00 кг (нетто), за ціною 46,00 доларів США за один кг, усього на суму 96 600,00 доларів США, на умовах поставки FCA Dietzenbach, Німеччина, Інкотермс 2010, що підтверджується міжнародною автомобільною накладною № 6040004659263/16648 від 02.02.2018 р.
08.02.2018 р. для здійснення митного оформлення поставленого товару позивачем до митного посту «Східний» Київської міської митниці ДФС подано митну декларацію № UA100050/2018/280122, в якій визначено митну вартість товарів за ціною зовнішньоекономічного контракту № 647 від 21 листопада 2016 року у загальній сумі 2 659 295,69 грн, в тому числі: 2 619 756,74 грн (96600 доларів США), що підлягає сплаті продавцю за товар; 39 538,95 грн - витрати на транспортування товару.
Разом з ВМД від 08.02.2018 р. позивачем подано документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: контракт № 757 від 21.11.2016р.; специфікацію № 67 від 01.02.2017 p. до контракту № 757 від 21.11.2016 p.; інвойс № 4000966 від 01.02.2018 до Контракту № 757 від 21.11.2016 p.; міжнародну автомобільну товарно-транспортну накладну № 6040004659263/16648 від 02.02.2018; довідку про транспортні витрати, видану ТОВ «Ренус Ревайвел» від 06.02.2018 р за вих. №0602/1; експертний висновок Київської торгово-промислової палати № К-104/5 від 20.01.2014; лист Державної служби з контролю за наркотиками № 09/02-1941 від 27.05.2014; реєстраційне посвідчення на лікарський засіб № UA/8881/01/01 від 21.10.2013; сертифікати аналізу від 07.01.2018.
08.02.2018 p. м/п «Східний» Київської міської митниці ДФС засобами електронного зв'язку надіслано декларанту повідомлення № 150911, в якому зазначено, що декларантом надано документ про транспортні витрати від 06.02.2018 р. № 0602/1 ТОВ «Ренус Ревайвел», проте, відповідно до інформації, зазначеної в CMR, перевізником товару є «BAYKAL». Відповідно до наданого зовнішньоекономічного контракту від 21.11.2016 № 757 пунктом 7 передбачено, що з товаром слідують наступні документи - сертифікат походження товару, пакувальний лист, експортна декларація, які до митного оформлення не надавалися. Наданий інвойс від 01.02.2018 № 4000966 не містить всіх атрибутів передбачених Контрактом.
Листом від 09.02.2018 р. позивач на вимогу відповідача надав: пакувальний лист № 4000966 від 01.02.2018; заявку № 61236 від 02.02.2018 на перевезення; договір № 02-05/17 від 03.05.2017 на транспортно-експедиційне обслуговування; прайс-лист від 22.01.2018; комерційну пропозицію від 03.01.2018; експорту декларацію 18DE335248096345M5 від 02.02.2018; паспорт безпеки. Інших документів позивачем надано не було.
09.02.2018 p. відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA100050/2018/000004/1, яким визначено митну вартість імпортованих за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.
Вказаним рішенням митну вартість товару «Омепразол пелети 8,5%» визначено у розмірі 95,00 доларів США за один кг, що в цілому становить 199 500,00 доларів США за 2100 кг.
Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, підставою для коригування митної вартості, стали наступні обставини:
1) надано документ про транспортні витрати від 06.02.2018 № 0602/1 ТОВ «Ренус Ревайвел», проте відповідно до інформації, зазначеної в CMR, перевізником товару є «BAYKAL»;
2) надана довідка про транспортні витрати не містить протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки за перевезення на одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;
3) наданий інвойс від 01.02.2018 № 4000966 не містить всіх атрибутів, передбачених контрактом;
4) декларант не надав всіх додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що зазначив у листі б/н від 09.02.2018;
5) надана копія експортної декларації країни відправлення не містить числових значень;
6) наданий прайс-лист адресований не від виробника не містить інформації стосовно сайтів для пошуку у мережі Інтернет, тому неможливо встановити складові вартості, що враховані або не враховані при продажі наступному покупцеві, крім того прайс-лист виданий пізніше (22.01.2018), ніж комерційна пропозиція (03.01.2018), в той же час домовленість щодо вартості товару вже була досягнута значно раніше, що підтверджує специфікація від 01.02.2017 № 67, отже дані документи викликають сумнів в їх достовірності»;
7) надана заявка на перевезення вантажу від 02.02.2018 № 61236 не підписана та не засвідчена ПАТ «ФАРМАК». При перевірці вартості транспортування вантажу, враховуючи умови поставки FCA (франко перевізник), виявлено, що у довідці про транспортні витрати від 06.02.2018 № 0602/1 вартість перевезення товару до кордону України становить 75 300,71 грн. Проте в заявці на перевезення вантажу вартість перевезення становить 1600,0 Євро, без розділення вартості перевезення до кордону України та після. А враховуючи, що дана заявка складена і в іноземній валюті та не є підписаною і не завізованою замовником, у органу доходів і зборів виникли сумніви щодо достовірності поданих числових значень транспортних витрат»;
8) декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації щодо сум прибутку та прямих і непрямих витрат, пов'язаних з покупкою, транспортуванням, зберіганням, реалізацією оцінюваного товару, що не дає можливості здійснити перевірку заявлених відомостей про вартість товару;
9) у органу доходів і зборів наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичного товару за основним методом згідно МД № UA807170/2017/348345 від 15.12.2017.
Митну вартість товарів відповідачем було визначено на підставі митної вартості товарів, ідентичних за якісними характеристиками, митне оформлення яких вже завершено.
Інших підстав для визначення митної вартості за другорядним методом оскаржуване рішення не містить.
У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості, відповідачем відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товарів, що підтверджується Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100050/2018/00017, якою роз'яснено вимогу подати нову митну декларацію, заповнену належним чином з урахуванням рішення про визначення митної вартості від 09.02.2018 року UA100050/2018/000004/1.
Позивачем для завершення митного оформлення товару подано митному органу вантажну митну декларацію № UA100050/2018/280175, митне оформлення якої завершено 09.02.2018 p.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товару від 09.02.2018 р. № UA100050/2018/000004/1 протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. №3018-VI (далі - Конвенція, Митним кодексом України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631 (далі - Порядок № 631).
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації
У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У п.п.3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (першим методом).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.
При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 р. по справі № 809/1884/16.
Доводи апелянта про те, що в документі про транспортні витрати та в СMR зазначені різні перевізники (ТОВ «Ренус Ревайвел» та «BAYKAL»), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів цієї справи та документів, які надавалися позивачем митному органу при імпортуванні товару, договір від 03.055.2017 р. № 02-05/17 про транспортно-експедиційне обслуговування ПАТ «Фармак» (як замовник) уклало з ТОВ «Ренус Ревайвел» (експедитором). У п. 2.2.1 вказаного договору сторони погодили, що експедитор має право укладати договори з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов'язань за даним договором.
У свою чергу, перевізник BAYKAL Private Forwarding Company, вказаний в СМR від 02.02.2018 р. № 6040004659263/16648, залучений до виконання перевезення ТОВ «Ренус Ревайвел» в рамках договору від 03.05.2017 р. № 02-05/17 з ПАТ «Фармак», про що у СМR міститься відповідні відмітка (графа 23).
Тож, посилання митного органу на вказані ним розбіжності свідчать про поверхневе дослідження поданих позивачем документів для здійснення митних формальностей.
Посилання апелянта на відсутність у довідці про транспортні витрати протяжності маршруту в кілометрах, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки жодною законодавчою нормою такої вимоги не встановлено і це не впливає на митну вартість, яка має бути перевірена органом митного контролю.
Доводи апелянта про те, що поданий позивачем інвойс від 01.02.2018 р. № 4000966 не містить всіх атрибутів, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки зазначений інвойс містить в собі інформацію про найменування товару, фірму і країну виробника товару, номери серій, вагу нетто товару (по кожній серії), посилання на контракт (номер і дату) та умови поставки згідно контракту (базис і пункт поставки), а також ціну товару - 46,00 доларів США, загальну суму + 96 600,00 Доларів США, на підставі чого позивачем заявлено відповідну митну вартість даного товару, тобто в інвойсі від 01.02.2018 р. № 4000966 зазначено всі відомості, які дають змогу ідентифікувати товар та перевірити задекларовану митну вартість, внаслідок чого посилання відповідача на неналежність інвойсу є безпідставними.
Твердження апелянта про те, що поданий позивачем прайс-лист адресований не від виробника; не містить інформації стосовно сайтів для пошуку у мережі Інтернет, виданий пізніше (22.01.2018), ніж комерційна пропозиція (03.01.2018), апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки жодною нормою ані законодавства України, ані міжнародних актів не передбачено вимог до форми та змісту прайс-листа. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, товар був придбаний позивачем у продавця - компанії Vital Pharma GmbH, а не у виробника - Nosch Labs Private Limited.
Також колегія суддів зазначає, що згідно зі специфікацією № 67 від 01.02.2017 р. до контракту № 757 від 21.11.2016 р., передбачено поставку у лютому 2018 р. товару «Омепразол пелети 8,5 %» у кількості 2100 кг за ціною 46,00 доларів США за один кілограм на загальну суму 96 600,00 доларів США. Такі ж числові значення вартості товару вказано й у інвойсі № 4000966 від 01.02.2018 р.
Листом б/н від 09.02.2018 р. митному органу додатково надано комерційну пропозицію від 03.01.2018 p. та прайс-лист від 22.01.2018 p., що містять ту ж саму ціну товару «Омепразол пелети 8,5 %» на 2018 p., а саме - 46,00 доларів США.
Таким чином, твердження апелянта про те, що прайс-лист датований пізніше специфікації № 67, видаються необґрунтованими, оскільки це жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару «Омепразол лелети 8,5 %».
З приводу посилання апелянта на те, що подана позивачем копія експортної декларації країни відправлення не містить числових значень, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим (не обов'язковим) документом, що підтверджує складові митної вартості товару.
Разом з тим, листом б/н від 09.02.2018 р. ПАТ «ФАРМАК» додатково надано митному органу копію експортної декларації країни відправлення 18DE335248096345M5 від 02.02.2018 р., яка містила в собі інформацію щодо продавця (графа 2), покупця (графа 8), країни експорту (графа 15) та імпорту (графа 17), транспортного засобу (графа 18), опис товару (графа 31), його вагу брутто (графа 35) та нетто (графа 38), а також містила вказівку на інвойс № 4000966 (графа 44), з якого можна встановити вартість Товару, що декларувався.
Водночас, митним органом не обґрунтовано і не доведено з посиланням на відповідні норми законодавства країни відправлення обов'язковості зазначення у експортній митній декларації країни відправлення числових значень вартості товару.
Крім того, апелянтом ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не було надано достатніх доказів наявності в нього обґрунтованих сумнівів для витребування у позивача додаткових документів і, тим більше, для здійснення коригування заявленої ним митної вартості товару.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.
Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 р. по справі № 826/8797/16
Таким чином, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.
Крім того, апелянтом не доведено, тим більше з урахуванням його ж доводів, неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару, який імпортувався позивачем.
Водночас, у разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 р. по справі № 809/4367/15.
Отже, апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за основним методом.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України), що обумовлює покладення обов'язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог.
Перевіряючи всі доводи апелянта, колегія суддів також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», відповідно до якої «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09.02.2018 р. № UA100050/2018/000004/1 та приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційна скарга Київської міської митниці Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 13 листопада 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: