Справа № 522/6919/19
Провадження № 2/522/5590/19
05 листопада 2019 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Вадуцкої В. І.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП,
До суду 19 квітня 2019 року звернувся ОСОБА_1 , пред'явивши позов до ОСОБА_3 , та просив стягнути із відповідачки на його користь відшкодування матеріальних збитків у розмірі 32 631,25 грн., відшкодування витрат за проведення оцінки вартості матеріальних збитків у розмірі 1700.00 грн., судові витрати.
В обґрунтування позову посилався на те, що 03 листопада 2018 року о 15 год. 20 хв. водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті вул. Сегедська та пров. Місячний у м. Одесі, виконуючи поворот ліворуч, не надала перевагу в русі транспортному засобу «Chevrolet Lacceti», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі прямо, чим допустила зіткнення та порушила п.16.13 Правил дорожнього руху. Вказував, що у результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 31.01.2019 року (справа №522/20036/18) відповідачку було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.. Постанова суду набрала законної сили 12.02.2019 року. Отже, вказував, що вина відповідачки у ДТП, що відбулось 03.11.2018 року, встановлена судом.
Вказував, що згідно звіту №2288-11-18 від 21.11.2018 року про оцінку колісного транспортного засобу «Chevrolet Lacceti», д.н.з. НОМЕР_2 , власника - ОСОБА_1 , вартість матеріальних збитків вчинених власнику автомобіля визначено в розмірі 32 631, 25 грн.. Також за проведення оцінки автомобіля ним було сплачено кошти у розмірі 1700,00 грн.. Посилався на те, що під час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована за полісом АМ 326531, виданим страховою компанією ПрАТ «Київський страховий дім». Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті страхової компанії, загальними зборами акціонерів страхової компанії прийнято рішення про припинення ПрАТ «Київський страховий дім» шляхом ліквідації у добровільному порядку за рішенням органу Товариства, уповноваженого на це установчими зборами (протокол загальних зборів акціонерів №37 від 10.08.2018 року). З посиланням на викладене, а також на те, що відповідачка добровільно відшкодувати завданні збитки відмовляється, позивач звернувся до суду з дійсним позовом та вважає, що саме з виновниці ДТП має бути відшкодована шкода.
Ухвалою суду від 03.05.2019 року провадження у справі відкрито з призначенням до розгляду в підготовче засідання на 10.06.2019 року.
29 травня 2019 року від представника відповідачки до суду надійшов відзив на позов, згідно якого заперечували проти позовних вимог та просили відмовити. Представник посилався на те, що відповідачкою було застраховано цивільно-правову від повільність відповідно до полісу АМ №3263531,виданого страховою компанією ПрАТ «Київський страховий дім». Прийняття рішення про добровільну ліквідацію вказаної страхової компанії ніяким чином не обмежувало право позивача звернутись до страхової компанії за отриманням відшкодування, оскільки на стадії добровільної ліквідації страховика зобов'язання по укладеним договорам страхування виконує комісія з ліквідації. Між тим, позивачем не надано відомостей щодо його звернення до страхової компанії та отримання відповідного страхового відшкодування, тому представник вважає, що звернення позивача саме до відповідачки як винуватця ДТП є передчасним. Заперечував проти звіту №2288-11-18, наданого позивачем в обґрунтування розміру завданої шкоди, посилався на те, що звіт був складений особою який не є судовим експертом; окрім того оцінювачем не були враховані зауваження, висловлені відповідачем при огляді автомобіля; тому вважає розмір збитків суттєво завищеними. За викладених обставин просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 10.06.2019 року підготовче провадження у справі було закінчено та справу призначено до розгляду по суті на 17.09.2019 року.
У судовому засіданні 17.09.2019 року були присутні позивач, який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, та відповідачка з представником, які позовні вимоги не визнали та просили відмовити із урахуванням обставин та пояснень, викладених у відзиві на позов.
Також суд, не виходячи до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою на підставі ч.2 ст. 222 ЦПК України залишив без розгляду клопотання позивача про прийняття відповіді на відзив у зв'язку з пропуском процесуальних строків на її подання, відсутністю клопотання про поновлення таких строків.
По справі було оголошено перерву до 05.11.2019 року.
У судовому засіданні 05.11.2019 року були присутні позивач та відповідачка з представником - адвокатом Комендантовим Г.Г..
Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог за обставин та підстав, викладених ним у позові. Посилався на те, що якщо він звернувся до МТСБУ, він би коштів не отримав.
Відповідачка та представник у судовому засіданні заперечували проти вимог та просили відмовити із тих підстав, що позивач до страхової компанії за виплатою страхового відшкодування не звертався, тому вважають, що не дотримався порядку відшкодування шкоди у даних правовідносинах. Також заперечували проти визначеного розміру матеріального збитку, вважають його необґрунтованим. Представник також заявив вимоги щодо відшкодування відповідачці витрат за правову допомогу, докази здійснення яких зобов'язався надати протягом 5 днів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних причин.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судом встановлено, що 03 листопада 2018 року о 15 год. 20 хв. водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті вул. Сегедська та пров. Місячний у м. Одесі, виконуючи поворот ліворуч, не надала перевагу в русі транспортному засобу «Chevrolet Lacceti», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі прямо, чим допустила зіткнення та порушила п.16.13 Правил дорожнього руху. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 31.01.2019 року (справа №522/20036/18) відповідачку було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн..
Постанова суду набрала законної сили 12.02.2019 року.
Частиною 6 ст. 82 ЦПК України регламентовано, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно звіту №2288-11-18 від 21.11.2018 року про оцінку колісного транспортного засобу «Chevrolet Lacceti», д.н.з. НОМЕР_2 , власника - ОСОБА_1 , вартість матеріальних збитків вчинених власнику автомобіля визначено в розмірі 32 631, 25 грн..
Також за проведення оцінки автомобіля позивачем було сплачено кошти у розмірі 1700,00 грн. (а.с.28).
Також судом встановлено, що під час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована за полісом АМ 326531, виданим страховою компанією ПрАТ «Київський страховий дім».
Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті страхової компанії, загальними зборами акціонерів страхової компанії прийнято рішення про припинення ПрАТ «Київський страховий дім» шляхом ліквідації у добровільному порядку за рішенням органу Товариства, уповноваженого на це установчими зборами (протокол загальних зборів акціонерів №37 від 10.08.2018 року). Проте на момент розгляду справи державна реєстрація СК не припинена.
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У даній справі позивач звернувся до суду з позовом до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено заборону експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно із положенням ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Вказаний закон також роз'яснює, що саме відноситься до шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, а саме: шкода, яка пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди (ст.28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди, завданої майну потерпілої особи страховиком, якщо цивільно-правову відповідальність винної особи у дорожньо-транспортній пригоді було застраховано у передбаченому законом порядку.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 13 червня 2019 року по справі № 587/1080/16-ц.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові №755/18006/15-ц від 04.07.2018 відступає від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
Так, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Предметом позову є вимога про відшкодування винуватцем ДТП, на момент якого цивільна правова відповідальність була застрахована страховою компанією ПрАТ «Київський страховий дім»(ліміт відповідальності 100 000 грн.) , завданої майнової шкоди у вигляді шкоди спричиненого ТЗ у розмірі 32 631, 25 грн..
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач зверталася до страховика із заявою про страхове відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, доказів про відмову у виплаті страхового відшкодування не отримував. Натомість, непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
З огляду на вказане суд погоджується з доводами представника відповідача, який заперечував проти відшкодування відповідачкою позивачеві страхового відшкодування, оскільки вважав, що саме на страхову компанію покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування.
Доводи позивача щодо неможливості звернення до страхової компанії у зв'язку з припиненням її діяльності суд також оцінює критично.
Так, відповідно до ст.20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Як визначено п. г) ч. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 09 жовтня 2019 року по справі № 381/1625/14-ц.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .
При цьому, посилання сторони відповідача на незаконність проведення дослідження ФОП « ОСОБА_5 » є безпідставними, оскільки відповідно до сертифікату 659/16 від 31.08.2016 року виданого Фондом Державного майна України, останній має право на проведення оцінки колісних транспортних засобів (а.с.24).
Відповідно до ч 1-3,5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.. 1, 2, 11, 15-16, 22, 979, 990, 1166, 1187, 1191-1192 ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 2, 4, 10-13, 43, 49, 64, 76, 81, 82, 89, 95, 133, 141, 210, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України; суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом 30 днів (ст.ст. 354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.
Повний текст рішення суду виготовлено 13.11.2019 року.
Суддя: Домусчі Л.В.