печерський районний суд міста києва
Справа № 757/42201/19-к
22 жовтня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_4 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 від 02.08.2019 про відмову у залученні потерпілим та зобов'язання вчинити дії,-
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга ОСОБА_4 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 від 02.08.2019 про відмову у залученні потерпілим та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування скарги зазначено, що постанова слідчого є необґрунтованою, незаконною та винесеною з істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки, в силу положень ст. 55 КПК України ОСОБА_4 є потерпілим від кримінального правопорушення.
У судовому засіданні адвокат - ОСОБА_3 вимоги скарги підтримала, просила їх задовольнити.
Слідчий, рішення, якого є предметом оскарження в судове засідання не з'явився, про час розгляду скарги повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відомостей щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні не надав.
Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Другим слідчим відділом (відділом з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019100000000995 від 30.07.2019 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 367 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження, 31.07.2019 до вказаного органу досудового розслідування надійшло клопотання ОСОБА_4 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №42019100000000995.
За наслідками розгляду вказаного клопотання, постановою слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 від 02.08.2019 ОСОБА_4 відмовлено у залученні потерпілим.
В обґрунтування вказаної постанови, слідчий вказує, що на даний період досудового розслідування немає об'єктивних підстав та не отримано достатніх доказів, які б свідчили про спричинення ОСОБА_4 якої-небудь шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням, передбаченої ч. 1 ст. 55 КПК України, оскільки факт службового недбальства не знайшов свого об'єктивного підтвердження, та доводи викладені ОСОБА_4 є невмотивованими та необґрунтованими.
Проте слідчий суддя, з висновками, які зробив слідчий у своїй постанові від 02.08.2019 погодитися не може, виходячи з наступного.
Так, відповідно до положень ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч. 4 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Вимогами ч.5 ст. 110 КПК України, передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, однак слідчим при винесенні постанови вказані вимоги проігноровані.
Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які б давали підстави слідчому судді прийти до висновку про законність та вмотивованість рішення слідчого, а відтак приходжу до висновку, що таких не має та як наслідок вважаю за необхідне скасувати постанову слідчого від 02,.08.2019, як невмотивовану, у зв'язку з чим, скарга у цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги скарги про зобов'язання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 задовольнити клопотання ОСОБА_4 від 31.07.2019 №25/07/19/3-3В та визнати його потерпілим, слідчий суддя вважає, що вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною.
Керуючись ст. ст. 55, 303-304, 307, 309, КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу - задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 від 02.08.2019 про відмову у залученні потерпілим.
У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1