печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32242/19-ц
Категорія 45
(ЗАОЧНЕ)
01 листопада 2019 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Вовк С. В.,
при секретарі судових засідань Брачуні О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
Позиція сторін у справі
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В подальшому від позовних вимог до ОСОБА_4 відмовилась.
В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Іншим співвласниками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Відповідачі зареєстровані в квартирі з 1991 року, але не проживають в ній, оскільки в 1996 році емігрували за кордон, де й проживають на даний час.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, до суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву суду не надали.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися у судове засідання, про причини неявки не повідомили, не подали відзив і сторона позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Процесуальні дії
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2019 року відкрито провадження у справі для розгляду у загальному порядку.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Фактичні обставини справи
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 січня 2017 року ОСОБА_1 є власником 1/12 частку квартири АДРЕСА_1 .
Згідно із довідкою про реєстрацію місця проживання особи, яка надійшла до суду 24 червня 2019 року, у вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Згідно з актами про не проживання від 23 березня 2016 року, від 05 вересня 2016 року, від 15 жовтня 2016 року, від 10 березня 2017 року, від 10 жовтня 2017 року, від 15 грудня 2018 року, від 14 березня 2019 року складених мешканцями будинку, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , але не проживають.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін
Статтею 47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява
№ 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік, а також відсутність поважних причин непроживання за адресою такого житлового приміщення.
Члени сім'ї власника житлового приміщення не мають права власності на житло, в якому вини проживають, що суттєво відрізняє їхній правовий статус від правового статусу власника такого приміщення, унеможливлюючи, зокрема, право розпорядження цим майном. Разом із тим їм належить право використовувати приміщення для проживання, яке є сервітутним правом, тобто правом користування чужим майном (стаття 405 ЦК України). Проте член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Обмеження (позбавлення) права користування житлом можуть обумовити тільки такі дії членів сім'ї власника житла, які пов'язані зі зловживанням ними своїми правами або з невиконанням покладених на них обов'язків і безпосередньо порушують при цьому права та законні інтереси інших осіб.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не проживають у квартирі АДРЕСА_1 понад один рік, поважних причин такої відсутності судом не встановлено, а тому вони підлягають визнанню такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), третя особа - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 01 листопада 2019 року.
Суддя С. В. Вовк