Справа № 755/15792/19
1-кп/755/1481/19
"13" листопада 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019100040007961 від 22 вересня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, 2015 року народження, офіційно непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
21.09.2019 року приблизно о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_3 прийшов до магазину «Епіцентр», що належить ТОВ «Епіцентр К», який знаходиться за адресою м.Київ вул. Братиславська, 11. Так, під час перебування в приміщенні магазину, останній серед товару, що був у продажу, помітив меблеві степлери ТМ «Gross», на придбання яких у нього не вистачало коштів, та в цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, ОСОБА_3 взяв з торгових полиць 2 меблеві степлери ТМ «Gross», закупівельною вартістю 299 гривень 16 копійок за штуку, а всього товару на загальну суму 598 гривень 32 копійки.
В подальшому, не маючи наміру оплачувати вказаний товар, а саме меблеві степлери ТМ «Gross», утримуючи вказаний товар при собі, ОСОБА_3 пройшов до відділу з реалізації товарів для саду, де, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, та його дії є таємними для персоналу магазину, вказані товари, що стали об'єктом злочинного посягання, заховав за пояс штанів, прикрив зверху светром, та направся на вихід з магазину.
Продовжуючи свої протиправні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 з неоплаченими товарами, які перебували у нього, вийшов назовні з приміщення магазину на парковку, де був затриманий працівниками охорони.
ОСОБА_3 , виконавши всі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не зміг довести свій злочинний умисел до кінця, а саме таємно викрасти з магазину 2 меблеві степлери ТМ «Gross», загальною вартістю 598 гривень 32 копійки, та розпорядитись ними на власний розсуд, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони магазину.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно 21.09.2019 року приблизно о 19 годині 30 хвилин він прийшов до магазину «Епіцентр», який знаходиться за адресою м.Київ вул. Братиславська, 11, де помітив меблеві степлери ТМ «Gross», на придбання яких у нього не вистачало коштів, тому він вирішив їх вкрасти. Він пройшов до відділу з реалізації товарів для саду, де, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, сховав степлери за пояс штанів, прикрив зверху светром, вийшов назовні з приміщення магазину на парковку, де був затриманий працівниками охорони.
Таким чином, показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювались.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
Суд вважає правильним встановлення кваліфікуючої ознака - повторність (відповідно до примітки 1 до ст. 185 КК України), оскільки ОСОБА_3 хоч і не судимий, але раніше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України, обвинувальний акт направлено на розгляд до Оболонського районного суду м. Києва.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочину середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні малолітню дитину, 2015 року народження, офіційно не працює, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також враховує його вік та стан здоров'я.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, суд вважає за доцільне призначити йому покарання у виді обмеження волі.
Крім того, з урахуванням обставин справи, наявності обставини, що пом'якшує покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливе без ізоляції від суспільства та вважає за можливе застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покласти на обвинуваченого обов'язки, визначені ст.76 КК України. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
В порядку ст.100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати не понесені.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 /одного/ року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1/один/ рік.
Покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази у справі, а саме: два меблеві степлери ТМ «Gross», що передана на зберігання представнику потерпілого ТОВ «Епіцентр К», - повернути потерпілому; DVD диск з записом з камер спостереження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасникам кримінального провадження роз'яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя: