Справа № 755/7715/19
"08" листопада 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Кравченко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 17 травня 2013 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві; неповнолітню дочку, ОСОБА_3 , залишити проживати із позивачем.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 травня 2013 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя сторін не склалося, у зв'язку зі зловживанням відповідачем алкогольними напоями, а також неспроможністю утримувати сім'ю. Через сварки сумісне життя стало неможливим та з квітня 2017 року подружні стосунки сторін припинилися, спільне господарство не ведеться, спору про поділ майна між сторонами немає. Подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та малолітньої дитини.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Службу у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, відкрито провадження у цій справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження до підготовчого судового засідання, сторонам роз'яснено процесуальні строки подачі заяв по суті справи.
Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви із додатками відповідач ОСОБА_2 отримав 04 вересня 2019 року, що підтверджується його власноручною розпискою. Відзив не подав.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року закінчено підготовче провадження у даній справі, справа призначена до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила суд справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримує. Додатково у заяві зазначила, що з відповідачем не проживає разом з 2017 року, спільне господарство не ведеться з цього ж періоду, спільного бюджету не мають.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути за відсутності представника, прийняти рішення в найкращих інтересах дитини. Також, до заяви долучив висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 02 лютого 2019 року №103/7924/41/3 про можливість визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2013 року народження, з матір'ю ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи.
Відповідно ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить наступного.
Згідно із положенням ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 17 травня 2013 року, про що у книзі реєстрації зроблено відповідний актовий запис за № 277.
Сторони від шлюбу мають малолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідності до положень ч. 2 ст. 36 та ст. 51 Сімейного кодексу України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
За правилом ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Судом встановлено, що сторони не проживають разом з квітня 2017 року, не підтримують подружні стосунки, не ведуть спільне господарство. Позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, оскільки сумісне життя стало неможливим.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали не можливим, оскільки сторони проживають окремо, не підтримують подружні стосунки, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має, збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них та малолітньої дитини, а тому позов в частині розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини з її матір'ю, то суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та постійно проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно із ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За нормою ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За ч. ч. 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
У відповідності до ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
За нормами ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Із Висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 02 лютого 2019 року №103/7924/41/3 про визначення місця проживання дитини (протокол засідання Комісії № 16 від 28.08.2019 року) убачається, що малолітня ОСОБА_3 постійно мешкає із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , яка займається її вихованням та утриманням. В квартирі створені належні умови для проживання та розвитку дитини. ОСОБА_1 має постійне місце роботи, стабільний дохід та створила всі умови для гармонійного розвитку дочки. Малолітня Єва відвідує дошкільний навчальний заклад комбінованого типу № 385 м. Києва. Батько дитини ОСОБА_2 , будучи належним чином запрошеним, на засідання комісії двічі не з'явився, будь-яких заперечень щодо визначення місця проживання малолітньої доньки з матір'ю не надав.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У своїй постанові від 16 січня 2019 року по справі № 487/2480/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду визначив, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 , мати дитини належним чином ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, має постійне місце роботи та стабільний дохід, який може забезпечити дитині належні умови проживання, виховання та навчання, створила належні умови для проживання та розвитку дитини.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що проживання ОСОБА_3 зі своєю матір'ю ОСОБА_1 буде відповідати найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч.2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Керуючись ст. ст. 7, 36, 51, 104, 105, 112, 114, 141, 150, 155, 161, Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 141, 200, 209, 210, 223, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 ), третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації (вул. Краківська, буд. 20, м. Київ, 02100), про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 17 травня 2013 року, про що у книзі реєстрації зроблено відповідний актовий запис № 277 - розірвати.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою м. Київ, громадянкою України, зареєстрованою та проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: