ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12571/19
провадження № 1-кп/753/1487/19
"12" листопада 2019 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження №12019100020003039 від 26.04.2019 року за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, неодруженого, із середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України,
07.04.2019 близько 22.00 год. ОСОБА_7 знаходився на східцях загального коридору на 3-му поверсі в п'ятому під'їзді будинку АДРЕСА_2 , де в цей час на зустріч йому йшов ОСОБА_4 . В подальшому між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 відбувся словесний конфлікт на побутовому ґрунті.
Під час конфлікту ОСОБА_7 , маючи умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, діючи протиправно, усвідомлюючи та свідомо припускаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, схопивши двома руками спереду за куртку та смикнув, від чого потерпілий втративши рівновагу впав на сходи.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_4 , який в той час лежав на сходах, та умисно став наносити удари ногами в область голови та ніг, спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а саме: закриту черепно-мозкову у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічних вогнищ в лівій лобно-скронево-базальній ділянці, геморагічних нашарувань крові оболонково над лівою скроневою часткою, забійної рани в тім'яній ділянці зліва, саден в тім'яній ділянці справа, в лівій брівній ділянці, на спинці носа у верхній третині.
Внаслідок завданих ударів ногами ОСОБА_7 по ногах ОСОБА_4 , останній отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді садна на внутрішній поверхні правої гомілки в нижній третині, на передній поверхні лівого колінного суглобу.
Таким чином, ОСОБА_7 здійснив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України не визнав та суду пояснив, що дійсно у нього склались неприязні відносини з потерпілим ОСОБА_4 07.04.2019 близько 22.00 год. він вийшов на загальний коридор та побачив потерпілого ОСОБА_4 , який палив цигарки. Він зробив йому зауваження з приводу того, що він та його дівчина смітять та не прибирають за собою у під'їзді, проте потерпілий жодним чином не відреагував. Після цього він виніс зі своєї квартири віник та совок та поклав їх біля ніг потерпілого, щоб той прибрав за собою, але потерпілий відійшов в бік та продовжував палити та струшувати попіл від цигарок на землю. Він почав його відводити на сходинковий майданчик між третім та четвертим поверхами та сказав йому піднятись на поверх вище або нижче, щоб не смітити на поверсі, де він проживає. В цей час потерпілий схопив його за пальці рук та почав їх викручувати, від чого він відчув сильний біль. Він почав відштовхуватись від потерпілого, після чого вони схопили один одного за одяг та вони обидва впали зі сходів. Після цього він піднявся, а потерпілий лежав на сходах та дивився в різні боки. Впевнившись, що потерпілий у свідомості та з ним все нормально, він пішов до себе у квартиру. Жодних ударів ногами потерпілому він не наносив. Просив його виправдати у зв'язку із недоведеністю вчинення ним інкримінованого злочину.
Разом з тим, вина обвинуваченого ОСОБА_7 в обсязі дій, зазначених у мотивувальній частині вироку, підтверджується сукупністю наступних доказів, встановлених та досліджених у судовому засіданні.
Так, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні стведжував, що між ним та обвинуваченим ОСОБА_7 , який чіплявся до його дівчини, склались у зв'язку з цим неприязні відносини. 07.04.2019 близько 22.00 год. він провів свою дівчину до квартири АДРЕСА_3 , після чого пішов в напрямку сходинкового майдачинку. В цей час вийшов сусід ОСОБА_7 та щось незрозуміле сказав, після чого почав хапати його за руку. Він намагався відчепитись від обвинуваченого та піднімався вгору по сходах. Між третім та четвертим поверхами на сходинковому майданчику обвинувачений схопив його за верхній одяг та штовхнув, від чого він впав та вдарився потилицею о сходи. Після цього обвинувачений підійшов до нього та почав наносити йому удари ногами в площину голови та по ногам. Від ударів по голові він втратив свідомість. Коли він отямився, то побачив обвинуваченого, який заходив до своєї квартири та зачиняв вхідні двері. Сам він повернувся до квартири своєї дівчини, яка допомогла йому викликати батька, який в подальшому прибув до лікарні.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні стверджував, що 07.04.2019 приблизно о 23-00 год. йому подзвонив його син ОСОБА_4 та попросив допомоги супроводити його до травмпункту з приводу його побиття. В приміщенні лікарні перебував його син, а також його дівчина ОСОБА_9 . На обличчі у сина були тілесні ушкодження, його шапка була в крові, крім того, його синові було складно триматись на ногах. В подальшому його син був госпіталізований. З приводу обставин отримання тілесних ушкоджень його син розповів йому, що його побив обвинувачений ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердила, що 07.04.2019 приблизно о 20-00 - 21-00 год. вона повернулась додому за адресою: АДРЕСА_4 . Її супроводив додому її хлопець ОСОБА_4 після чого вийшов з квартири на перекур. Приблизно через 30-40 хв. ОСОБА_4 повернувся до неї в квартиру увесь побитий. Вона звернула увагу на кров на обличчі та садна на носі, лобі. Вона надала йому першу медичну допомогу, після чого вони подзвонили батькові ОСОБА_4 та попросили підійти до травмпункту. Після цього вони разом пішли до травмпункту. Вона тримала його, оскільки потерпілий ледве пересувався, у нього було запаморочення. В травмпункті потерпілому надали медичну допомогу, зшили рани, після чого потерпілий був госпіталізований у відділення неврології. В лікарні потерпілий пояснив їй, що їх сусід ОСОБА_7 на сходинковому майданчику схопив його за куртку та штовхнув, від чого потерпілий впав та вдарився головою о сходи, а обвинувачений наніс йому декілька ударів ногами в область голови.
Крім показів потерпілого та свідків вина обвинуваченого підтверджується наступними доказами.
18.04.2019 р. ОСОБА_4 звернувся до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із письмовою заявою про те, що 07.04.2019 р. приблизно о 22-00 год. в буд. АДРЕСА_2 на сходинковому майданчику його побив ОСОБА_7 \а.с. 56\.
З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.04.2019 р вбачається, що в цей день ОСОБА_8 звернувся до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою про те, що в 07.04.2019 р. приблизно о 22-00 год. сусід з кв. АДРЕСА_5 , наніс тілесні ушкодження сину - ОСОБА_4 \а.с. 55\.
Покази потерпілого щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень обвинуваченим об'єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 042-1105-2019 від 21.06.2019 р., з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_4 при зверненні за медичною допомогою 07.04.2019 р. мали місце такі тілесні ушкодження: середньої тяжкості тілесне ушкодежння -закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічних вогнищ в лівій лобно-скронево-базальній ділянці, геморагічних нашарувань крові оболонково над лівою скроневою часткою, забійної рани в тім'яній ділянці зліва, саден в тім'яній ділянці справа, в лівій брівній ділянці, на спинці носа у верхній третині, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді садна на внутрішній поверхні правої гомілки в нижній третині, на передній поверхні лівого колінного суглобу. Локалізація, морфологія вказаних ушкоджень свідчать про те, що спричинені вони травмуючою дією тупого(их) предмету(тів) та могли утворитись 07.04.2019 р. \а.с. 57-63\
Аналіз наведених обставин та доказів у їх сукупності дозволяє суду зробити висновок про те, що обвинувачений ОСОБА_7 умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я та його дії правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ч.1 ст.122 КК України.
Разом з тим, обговорюючи позицію обвинуваченого про відсутність умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, який захищаючись від протиправних дій потерпілого ОСОБА_4 під час обопільної штовханини впав разом з потерпілим на сходи, суд враховує, що зазначена позиція спростовується сукупністю вищенаведених та досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема показами потерпілого ОСОБА_4 , який стверджував, що обвинувачений навмисно схопив його за одяг та зіштовхнував зі сходів, після чого продовжив наносити удари ногами в площину голови та ніг. Дані дії обвинуваченого свідчать про наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 умислу саме на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. Характер отриманих тілесних ушкоджень та їх локалізація також вказує на те, що потерпілий ОСОБА_4 отримав ряд тілесних ушкоджень не тільки внаслідок падіння і удару потилицею о сходи, а й інші тілесні ушкодження на обличчі і ногах, що підтверджує покази потерпілого ОСОБА_4 щодо заподіяння останньому обвинуваченим ударів ногами в площину голови та ніг. Таким чином, локалізація і характер виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень робить неспроможними твердження обвинуваченого про те, що він не наносив потерпілому жодних ударів після падіння останнього. Також на неспроможність позиції обвинуваченого вказує відсутність отриманих обвинуваченим в ході бійки будь-яких тілесних ушкоджень, хоча обвинувачений стверджував, що вони разом впали на сходах та скотились донизу.
Також суд не приймає до уваги покази допитаного за клопотанням сторони захисту свідка ОСОБА_10 , оскільки ці покази не узгоджуються із дослідженими доказами. При цьому, суд враховує, що цей свідок не бачив яким чином обвинувачений та потерпілий впали на підлогу а відповідно і подальші їх дії, зокрема нанесення обвинуваченим потерпілому ударів ногами. Також обґрунтований сумнів в належності цих показів викликають суперечності щодо одягу, в який був одягнений потерпілий. Так, свідок ОСОБА_10 зазначив, що потерпілий був одягнений у куртку чорного кольору, тоді як потерпілий стверджував, що був одягнений в світло-сірий пуховик. Крім того, суд враховує, що свідок ОСОБА_10 в своїх показах зазначив, що потерпілий ОСОБА_4 раніше не був йому знайомий, проте яким чином свідок ідентифікував, що бійка, яку він спостерігав на сходинковому майданчику на два поверхи нижче відбулась саме за участю потерпілого, свідок ОСОБА_10 не зміг обґрунтовано пояснити в судовому засіданні, що також свідчить про неналежність цих показів як доказу невинуватості обвинуваченого.
Аналіз сукупності наведених обставин та доказів, які суд визнає належними та допустимими, та які узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, дозволяє зробити висновок про те, що вина обвинуваченого у судовому засіданні підтверджена повністю, а позицію обвинуваченого щодо його непричетності до інкримінованого злочину суд розцінює як намагання уникнути від кримінальної відповідальності за скоєний злочин в повному обсязі.
При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення згідно зі ст.12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості.
Також суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставин, які б пом'якшували та обтяжували покарання обвинуваченому, передбачені відповідно ст.ст. 66,67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, позицію потерпілого, який під час судового розгляду наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання, а в судових дебатах погодився з позицією прокурора відносно покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, суд приходить до висновку про те, що необхідною та достатньою мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути покарання у виді обмеження волі зі звільненням обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням відповідно до положень ст. 75 КК України із покладенням на обвинуваченого обов'язків, визначених в ст. 76 КК України.
Обговорюючи законність та обґрунтованість цивільного позову потерпілого, суд приходить до наступних висновків.
Потерпілим до початку судового розгляду був заявлений цивільний позов, в якому він просив стягнути з обвинуваченого, як винного у вчиненні злочину, матеріальну шкоду в сумі 36770 грн. 88 коп, упущену вигоду в сумі 374 400 грн., а також моральну шкоду в сумі 334 854 грн.
В обгрунтування розміру матеріальної шкоди потерпілий зазначив, що ним були понесені витрати на лікування в сумі 36 770 грн. 88 коп. Крім того, в змісті позовної заяви потерпілим зазначено про те, що внаслідок перебування на лікуванні ним був втрачений річний дохід на загальну суму 374 400 грн.
В обгрунтування розміру моральної шкоди потерпілий зазначив, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого він зазнав душевних страждань, які полягали в тому, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, пов'язаний з необхідністю проходження лікування з оперативним втручанням, отриманям болісних лікувальних та діагностичних процедур. Потерпілий зазначив, що до цього часу він потребує сторонньої допомоги, у нього дотепер продовжуються проблеми зі здоров'ям у виді постійного головного болю, значного обмеження фізичної активності. Він з моменту заподіяння йому шкоди та по теперішній час не може виконувати навіть легкі фізичні навантаження та займатись будь-якою фізичною роботою.
Дослідивши цивільний позов потерпілого суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз наведених положень закону свідчить про те, що розгляд справи здійснюється лише на підставі доказів, наданих сторонами відповідно до принципу диспозитивності та не допускається розгляд справи поза межами заявлених позовних вимог.
Всупереч наведеним положенням закону, потерпілим не було надано належних доказів, які б обґрунтовували заявлений розмір матеріальної шкоди, спричиненої злочином. Так, потерпілий зазначив, що ним були понесені матеріальні витрати в розмірі 7200 грн., 4500 грн., 2300 грн., 200 грн. в якості добровільної матеріальної допомоги, проте суд враховує, що зазначені грошові кошти були витрачені потерпілим на добровільній основі, а не на підставі призначення лікаря. Це ж стосується і витрат на придбання ліків та медикаментів. Додаючи до цивільного позову копії чеків про придбання лікарських засобів, потерпілим не було надано відповідне призначення лікаря, з якого можна б було зробити висновок про те, що саме ті препарати, які зазначені в чеках, призначались лікарем у зв'язку із отриманими потерпілим тілесними ушкодженнями. При цьому, суд враховує позицію захисника, який звертав увагу суду на те, що в переліку придбаних препаратів потерпілим наявні медичні препарати, спрямовані на лікування інших хвороб, не пов'язаних із отриманою потерпілим черепно-мозковою травмою. Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в цій частині у зв'язку із відсутністю належних доказів обґрунтованості понесених витрат на лікування.
Що стосується витрат, які потерпілий має понести у зв'язку із повторним обстеженням та подальшим лікуванням (аналізи -1750 грн. та консультація лікарів 3000 грн.), суд враховує, що зазначені витрати потерпілим не були фактично понесені, а мають бути понесені у майбутньому. У зв'язку з цим, суд також вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Крім того, суд вважає за необхідне відмовити потерпілому у задоволенні цивільного позову в частині відшкодування упущеної вигоди, оскільки судом встановлено та не заперечувалось потерпілим ОСОБА_4 , що останній офіційно не працевлаштований, а довідку про доходи, долучену до цивільного позову, суд не може взяти до уваги, оскільки ця довідка охоплює період його роботи з травня по жовтень 2013 р. та не відноситься до часу, коли був скоєний злочин.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
За змістом ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом об'єктивно встановлено, що внаслідок завданих обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 останній зазнав душевних страждань.
Враховуючи наведені обставини, тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості та наявні докази на підтвердження заподіяної моральної шкоди, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову в цій частині у розмірі 40 000 тисяч гривень.
Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -
Визнати винним ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 \ два роки.
На підставі положень ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 \ один рік.
На підставі вимог ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Початок іспитового строку обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з дня проголошення вироку.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_7 « Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду в сумі 40 000 \сорок тисяч гривень.
В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 1823 \одна тисяча вісімсот двадцять три гривні на користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1