13.11.2019
Справа № 642/6541/19
Провадження № 1-кп/642/835/19
11 листопада 2019 року м. Харків
Колегія суддів Ленінського районного суду м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за ознаками ч. 5 ст.185, ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.1 ст.28 ч. 2 ст. 365 КК України; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за ознаками ч. 5 ст.185, ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.1 ст.28 ч. 2 ст.365, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за ч.1 ст.28 ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України,
В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за ознаками ч. 5 ст.185, ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.1 ст.28 ч. 2 ст. 365 КК України; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за ознаками ч. 5 ст.185, ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.1 ст.28 ч. 2 ст.365, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за ч.1 ст. 28 ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокатом ОСОБА_6 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, в тому числі й обов'язку носити електронний засіб контролю.
В обґрунтовані клопотання вказав, що продовжуючи запобіжний захід ОСОБА_12 колегія суддів посилалась на наявність двох ризиків: переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК) та перешкоджати провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК).
Однак, з плином часу вагомість ризиків, встановлених попередніми ухвалами суду, зменшується.
Навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначати у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Будь-яких обставин, які вказували б на збільшення ризиків або їх актуальність не дивлячись на плин часу, не існує.
Важливими обставинами у даному кримінальному провадженні є те, що поряд із ОСОБА_12 є ще чотири обвинувачених, які не перебувають під вартою.
Стосовно трьох обвинувачених було застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а стосовного одного - домашній арешт, який в подальшому був змінений на особисте зобов'язання.
За весь час жоден із обвинувачених не вчиняв дій, направлених на перешкоджання досудовому розслідуванню чи судовому провадженню або на ухилення від органу досудового розслідування чи суду.
ОСОБА_12 також не вчинялося жодних дій, направлених на перешкоджання кримінальному провадженню.
Отже, з огляду на відсутність кримінального минулого, міцні соціальні зв'язки за місцем проживанням, відсутність будь-яких дій, направлених на перешкоджання кримінальному провадженню, на даний час відсутні підстави вважати, що наявні ризики, передбачені п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК.
Станом на листопад 2019 р. обвинувачений ОСОБА_12 перебуває під вартою більше року. Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії").
Допитана в судовому засіданні цивільна дружина обвинуваченого ОСОБА_12 пояснила в судовому засіданні , що два роки до моменту затримання ОСОБА_16 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , як чоловік та жінка, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, та мали намір офіційно зареєструвати шлюб, але не встигли цього зробити, через затримання ОСОБА_12 .
На теперішній час вона народила дитину, не працює, і вона і малолітня дитина вимагають постійної матеріальної та фізичної допомоги, яку може забезпечити лише ОСОБА_12 .?
Прокурор проти задоволення клопотання заперечував та вказав на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365, ч.3 ст.368 КК України, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Крім того просив звернути увагу на винятковість та зухвалість інкримінованих кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_12 будучи співробітником правоохоронного органу, перебуваючи на службі, за допомогою співробітників та діючи з ними у групі, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів окрім іншого, спрямований проти життя та здоров'я, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у вчинених кримінальних правопорушеннях і ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати, а більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Інші учасники кримінального провадження підтримали клопотання захисника ОСОБА_6 .
Вислухавши сторони кримінального провадження, судова колегія вважає, що клопотання захисника задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочину діяльність. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, має бути враховано тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого та розмір заподіяної ним майнової шкоди.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_12 будучи співробітником правоохоронного органу, перебуваючи на службі, за допомогою співробітників та діючи з ними у групі, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів окрім іншого, спрямований проти життя та здоров'я, потерпілих.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_12 їх тяжкості та суспільної небезпечності, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.201, 372 КПК України, колегія суддів, -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 - відмовити.
Відкласти підготовче судове засідання на 20 листопада 2019 року на 14 год. 30
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлений 13.11.2019.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3