Справа № 128/614/19
Іменем України
13 листопада 2019 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Бондаренко О.І.
секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем по справі вона познайомилася в 2016 році, вони зустрічалися та певний час проживали разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_1, а саме: в період часу з червня місяця 2016 року по листопад 2016 року; в подальшому проживали окремо.
ІНФОРМАЦІЯ_1, від спільного проживання з відповідачем, позивач народила доньку, ОСОБА_3; реєстрація народження доньки була проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України із зазначенням відомостей про батька за вказівкою матері.
У той час, коли позивач була вагітна, вони спільно з відповідачем ОСОБА_2 подали до Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області спільну заяву про реєстрацію шлюбу. Однак, на призначену відділом ДРАЦС дату реєстрації шлюбу відповідач не з'явився.
На момент народження доньки сторони по справі проживали окремо. Після народження доньки ОСОБА_2 визнавав себе батьком ОСОБА_3, ставився до неї, як до рідної доньки, навідував дитину, говорив про те, що ОСОБА_3 являється його рідною дочкою.
Однак, в подальшому відповідач перестав навідувати дитину і взагалі перестав спілкуватися з позивачем та донькою, надавати будь-яку матеріальну допомогу на утримання дитини.
Відповідач ОСОБА_2 фізично здоровий, має постійне місце роботи, працює поліцейським сектору реагування патрульної поліції Томашпільського відділення поліції Могилів-Подільського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області та має достатній заробіток і взмозі сплачувати аліменти на утримання дитини.
Позивач сама доглядає, виховує та матеріально забезпечує дочку ОСОБА_3, їй одній важко утримувати дитину, коштів на утримання та забезпечення дитини в повній мірі усім необхідним для нормального фізичного, розумового та духовного розвитку не вистачає, а ОСОБА_2 в добровільному порядку не надає коштів на утримання дитини.
За наведених обставин позивач звертається до суду з позовом, в якому просить визнати відповідача батьком дитини ОСОБА_3; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3, а саме: замість відомостей в графі відомості про батька навести: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2; стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, щомісячно в розмірі 1/4 частки зі всіх видів його заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви і до досягнення дочкою ОСОБА_3 повноліття.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Білозор О.Л. в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги своєї довірительки підтримує та просить їх задоволити; не наполягає на стягненні з відповідача судового збору.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, позов визнає повністю та не заперечує щодо його задоволення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ст. 247 ч.2 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Як встановлено по справі, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниця народилася ОСОБА_3, батьками якої являються: ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 24.05.2017 року (а.с. 10).
Реєстрація народження дитини була проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України із зазначенням відомостей про батька за вказівкою матері (а.с. 14).
Згідно довідки про склад сім'ї № 593 від 15.02.2019 року, позивач ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Як вбачається з акту обстеження матеріально - побутових умов від 11.03.2019 року, позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 та дитина ОСОБА_3 проживали за вищевказаною адресою; станом на дату складання акту за вказаною адресою проживають лише ОСОБА_1 та ОСОБА_3; відповідач ОСОБА_2 проживав за зазначеною адресою з червня 2016 року по листопад 2016 року.
В матеріалах справи також наявні фотозображення позивача та відповідача під час їх спільного відвідування свята друзів, спільні фотозображення відповідача ОСОБА_2 з дитиною та позивачем (а.с. 12 - 13).
Згідно з ч. 2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 128 СК України за відсутності спільної заяви чоловіка та жінки про визнання батьківства, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю дитини (ч.3 ст. 128 СК України).
Відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2008 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за нормою статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Згідно ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до книги реєстрації народжень та видає нове свідоцтво про народження.
Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
В частині 2 цієї статті зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
При визначенні розміру аліментів суд врахував стан здоров'я дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який працездатного віку, офіційно працює, за станом свого здоров'я має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання доньки.
Враховуючи вищевикладене, той факт, що ОСОБА_2 визнає себе батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто, визнає позов та не заперечує щодо задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Згідно з ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне з метою забезпечення інтересів дитини, допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 125, 128, 134,180, 183 СК України, ст. ст. 4, 10, 76, 133, 141, 247, 264, 265, 268, 273, 430 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Вінниці.
Внести зміни до актового запису №1843 від 24.05.2017 року про народження ОСОБА_3, що вчинений у Вінницькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, а саме: замість відомостей в графі «батько» навести: ОСОБА_2, громадянин України.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, працюючого поліцейським сектору реагування патрульної поліції Томашпільського відділення поліції Могилів-Подільського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3, аліменти на утримання дитини дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно в розмірі 1/4 частки зі всіх видів його заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 12.03.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за 1 місяць допустити до негайного виконання.
Судові витрати по сплаті судового збору за вимогу про стягнення аліментів компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя О.І. Бондаренко