Справа № 128/1946/17
13 листопада 2019 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12017020100000454 від 28.04.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Прокурор в судовому засіданні, подала клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, враховуючи, що ризики які стали підставою для застосування запобіжного заходу не зникли, а судове слідство не закінчено. Також просить врахувати те, що тяжкість покарання передбаченого за санкцією ст.121 ч.2 КК України може спонукати обвинуваченого до порушення ним його процесуальних обов'язків, тому вбачається ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 проти клопотання прокурора заперечили, просили застосувати інший запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши учасників судового розгляду, суд враховує, що ч. 3 ст. 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України та продовжено за ухвалами суду.
Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
При цьому, суд враховує, що злочин, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , віднесений відповідно до ст.12 КК України, до тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України строком покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, що у разі зміни запобіжного заходу може спонукати обвинуваченого до ухилення від покарання. Також суд враховує, що на теперішній час судове слідство не закінчено, до допиту підлягає обвинувачений.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.
Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
А відтак для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України - не встановлено.
Виходячи з того, що на даний час судовий розгляд даного кримінального провадження триває, судове слідство не завершене, не допитаний обвинувачений, в результаті чого може постати необхідність додаткових допитів потерпілої, свідків, дослідження доказів, а отже не виключається можливість тиску на вказаних осіб, проживаючих з обвинуваченим в одній місцевості, суд, з'ясувавши думку учасників кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити термін тримання під вартою ОСОБА_5 строком до 2 місяців.
Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. ст. 177,183,199, а також вищевказані обставини, суд вважає, що більш м'які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора задоволити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, строком до 2 місяців - до 12 січня 2020 року включно.
В клопотанні обвинуваченого щодо мзіни запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП№1 м. Вінниці.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду на протязі 7 діб з моменту її проголошення через Вінницький районний суд Вінницької області.
Суддя ОСОБА_1