ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
27.08.2009 р. 11 год. 20 хв. № 25/58-А-8/548
Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), Винокуров К.С., Кочан В.М., при секретарі Корніюк А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва
ДоДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
Провизнання протиправними податкових повідомлень-рішень
За участю представників сторін
від позивача: Саган В.М. за дов. від 15.01.2009 р.
від відповідача: Кірієнко Т.П. за дов. № 98/9/10 від 19.01.2009 р.
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. № 0000072301/3, визнання частково протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. № 0000962301/3 в частині донарахування основного платежу з податку на прибуток у розмірі 14 356 950 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 356 950 грн.
В ході розгляду справи позивач надав додаткові пояснення до справи відповідно до яких зазначив, що предметом оскарження у справі є:
- податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. № 0000962301/3 в частині визначення основного платежу у розмірі 14 356 950, 30 грн. (нараховані по АЕК «Київенерго») та штрафних санкцій у розмірі 14 359 971, 15 грн. (санкції по АЕК «Київенерго'та зайво застосовані санкції по порушенням, що не оспорюється);
- податкове повідомлення-рішення № 0000072301/3 від 31.01.2006 р. (яким донараховано штрафну санкцію по самостійно виправленим помилкам у розмірі 50 %).
Постановою Господарського суду міста Києва від 24.05.2006 р. позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 р. апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва залишено без задоволення, постанову Господарського суду міста Києва від 24.05.2006 р. залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.07.2008 р. касаційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва задоволено, постанову Господарського суду міста Києва від 24.05.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2008 р. суддею Пилипенко О.Є. було прийнято справу 25/58-А до свого провадження, присвоєно справі № 25/58-А-8/548.
При новому розгляді справи позивач адміністративний позов підтримав, а відповідач надав заперечення на позовну заяву, в якій з позицією позивача не погоджується.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.
Пред'явлені позовні вимоги про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. № 0000072301/3 повністю та визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. № 0000962301/3 в частині визначення основного платежу у розмірі 14 356 950 00 грн. (тобто нарахування по АЕК «Київенерго») та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 14 359 971 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Податковим органом за результатами проведеної комплексної планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва за період з 01.10.2002 р. по 01.04.2005 р. було складено акт № 3661/23-03366612 від 07.07.2005 р.
08.07.2005 р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0, яким позивачу, на підставі висновків акту перевірки від 07.07.2005 р., було визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 28 755 130 грн. (основний платіж -14 377 565 грн., штрафна санкція -14 377 565 грн.).
Визначене податковим повідомленням-рішенням № 0000962301/0 податкове зобов'язання було оскаржено в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарг позивача контролюючими органами були прийняті наступні рішення:
- за № 9930/10/23-ІІІ від 07.09.2005 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0 -без змін;
- за № 3432/10/25-114 від 11.11.2005 р. ДПА у м. Києві скаргу позивача залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0000962301/1 -без змін;
- за № 473/6/25-0115 від 21.01.2006 р. ДПА України скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0 в частині визначених перевіркою 14 573 грн. -5 % з суми недоплат податку на прибуток та застосовані на зазначену суму 14 573 грн. штрафних санкцій з податку на прибуток та застосовано на суми встановлених перевіркою недоплат податку на прибуток за перший, другий квартали 2003 року та за перший квартал 2004 року штрафну санкцію відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
31.01.2006 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, на підставі акта перевірки від 07.07.2005 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000962301/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 28 725 984 грн. (основний платіж - 14 362 992 грн., штрафні (фінансові) санкції -14 362 992 грн.); № 0000072301/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 145 730 грн.
Податкове повідомлення-рішення № 0000072301/3 від 31.01.2006 р. оскаржується позивачем повністю.
Податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. № 0000962301/3 оскаржується частково, а саме в частині визначення основного платежу у розмірі 14 356 950 грн. (тобто нарахування по АЕК «Київенерго») та штрафні санкції у розмірі 14 359 971 грн. (тобто нарахування санкції по АЕК «Київенерго'та зайво нараховані санкції по порушенням, що не оспорюються, у розмірі 100 % замість 50 %).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. № 0000072301/3.
У ІІІ кварталі 2003 року та у ІІ, IV кварталах 2004 року позивачем було проведено виправлення самостійно виявлених помилок, але не нараховано штраф у розмірі 5 % в сумі 14 573,00 грн. З посиланням на п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'податковим органом було нараховано 5 % штраф у розмірі 14 573, 00 грн.
З рішення ДПА України від 21.01.2006 р. № 473/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги вбачається, що відповідач мав застосовувати штраф відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
З такою позицією ДПА України не можна погодитися, адже підставою для нарахування штрафу за п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'є факт самостійного донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання, а базою для нарахування є сума недоплати. Проте, у податковому повідомленні-рішенні від 31.01.2006 р. № 0000072301/3 суму основного платежу, тобто базу для нарахування визначено у розмірі -0 грн.
В зв'язку з тим, що на момент перевірки всі помилки були виправлені і податкове зобов'язання позивача було сформовано правильно, то недоплати не існує, а відповідач не донарахував податкове зобов'язання позивача, тому штраф у розмірі 5 % було застосовано правомірно, а підстава та база для нарахування штрафів за п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'відсутні.
Крім того, позивач не оспорював правомірність нарахування 5 % штрафу, зазначені суми були ним сплачені у добровільному порядку після отримання податкового повідомлення-рішення, а тому застосування ДПА України приписів п. 6.6 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'відповідно до якого за наслідками апеляційного узгодження податкове зобов'язання може бути збільшено, суд вважає неправомірним.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. № 00000962301/3.
В Акті перевірки зазначається, що позивачем в IV кварталі 2003 р. в порушення пп.12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'не включено до валового доходу суму непогашеного основного боргу у розмірі 47 856 501 00 грн., що підлягає стягненню на користь АЕК «Київенерго», згідно постанови Київського апеляційного суду від 27.10.2003 р. по справі №10/175. На підставі наведеного висновку позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 14 356 950,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію на у розмірі 14 356 950,00 грн.
Слід зазначити, що питання взаємовідносини позивача з АЕК
«Київенерго не були предметом планової перевірки. Зазначене підтверджено, зокрема актом перевірки, на сторінці 12 якого зазначено, що порушення встановлено не на
підставі документів, а згідно матеріалів, наданих відділом по боротьбі з корупцією в ОДПС
УПМ з ОБ у м. Києві. Також, зазначене підтверджується листом ДПА у м. Києві від 11.07.2005 р. № 8986/7/26-8615, яким зобов'язано відповідача відобразити порушення, виявлені УПМ ДПА у м. Києві, та листом Управління боротьби з корупцією в ОДПС УПМ ДПА у м. Києві від 22.06.2005 р. № 594/27-00/15.
В порушення вимог п.1.7, п.п.2.3.2 п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, факти виявлених порушень податкового законодавства викладено не чітко, не об'єктивно, не в повній мірі, без посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Перевіряючими не зазначено ні періодів виникнення заборгованості, ні строків її погашення, ні сум погашення, ні первинних документів, на підставі яких така заборгованість виникла та погашалась.
Перевіряючими неправильно визначено суму, на яку необхідно збільшувати
валовий доход.
Порядок відображення у податковому обліку продавця сумнівної та безнадійної заборгованості, а також порядок відображення такої заборгованості у податковому обліку покупця змінено відповідно до Закону України від 24.12.02 №349 N 349-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон N 349-ІV).
Пунктом 5 Перехідних положень Закону N 349-ІV визначено, що порядок урегулювання безнадійної заборгованості, визначений ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції Закону N 349-ІУ), застосовується для цілей оподаткування щодо заборгованості, віднесеної до складу валових витрат продавця або до страхового резерву кредитора, після набрання чинності цим Законом. Пунктом 1 Прикінцевих положень Закону N 349-ІV встановлено, що цей Закон в цілому набирає чинності з 1 січня 2003 р.
Отже, порядок відображення сумнівної заборгованості покупця, визначений пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосовується стосовно заборгованості, що виникла після 01.01.2003 р.
Аналогічна позиція викладена у листі ДПА України від 16.09.2005 р. № 18580/7/11-1117, а також у п.2 листа ДПА України від 06.07.2004 р. №5441/6/15-1116.
Крім того, позивач звертався до Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності, у відповідь було отримано копію листа від 14.03.2005 р. № 06-10/10-221, в якому також зазначалось, що норми статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'застосовується стосовно заборгованості, яка виникла після 01.01.2003 р.
В зв'язку з тим, що заборгованість позивача перед АЕК «Київенерго'яка визнана судом у розмірі 39,750,5 тис. грн. виникла до 01.01.2003 р., то вимога про включення цієї суми заборгованості до складу валового доходу є безпідставною.
Сума заборгованості позивача перед АЕК «Київенерго'за період з 01.01.2003 р. по 01.03.2003 р. яка визнана судом складає 8.105,9 тис. грн.
Суми заборгованостей, що виникли до 01.01.2003 р. та за період з 01.01.2003 р. по 01.03.2003 р. підтверджено Висновком № 4016 судово-бухгалтерської експертизи по господарській справі № 10/175 Київського НДІ судових експертиз, та Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2003 р. по справі № 10/175.
Отже, сума заборгованості, яка могла бути включена до складу валового доходу,
складає 8.105,9 тис. грн.
Також, в Акті перевірки зазначається, що станом на 31.12.2003 р. було погашено лише частину основного боргу у розмірі 114.290.00 грн. в той же час таке твердження є необгрунтованим, не підтверджується первинними документами, та взагалі не було предметом перевірки. Як уже зазначалось, в акті перевірки містяться лише посилання на матеріали, надані Відділом по боротьбі з корупцією ОДПС УПМ з ОВ у м. Києві та Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві. В той же час позивачем самостійно погашалась сума заборгованості перед АЕК «Київенерго» і станом на 31.12.2003 р. позивачем було самостійно сплачено в погашення заборгованості перед АЕК «Київенерго'по справі № 10/175 грошові кошти в сумі 29.779.271,62 грн., що підтверджується довідкою АЕК «Київенерго'від 17.01.2006 р. № 048-22-931, та інформацією про надходження грошових коштів на поточний рахунок АЕК «Київенерго'в рахунок оплати основного боргу КП УЖГ Дніпровського району по справі 10/175. Отже, станом на 31.12.2003 р. сума заборгованості позивача перед АЕК «Київенерго'становила 18.191.519,87 грн.
Відповідно до п.п.4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Станом на 31.12.2003 р. у позивача рахувались суми дебіторської заборгованості населення, по яким закінчився строк позовної давності, в розмірі 18.205.800,00 грн. (що підтверджується відповідними довідками по кожному ЖРЕО, копія зведеної відомості додається). В ході перевірки позивачем було подано до податкового органу уточнену декларацію з податку на додану вартість за 2003 рік в якій було включено до валових витрат суми дебіторської заборгованості населення по якій скінчився строк позовної давності у розмірі 18.205,80 тис. грн.
Відповідно до п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що діяла у 4 кв.2003 р.) до валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності.
Отже, право на включення до валових витрат суми дебіторської заборгованості по якій закінчився строк позовної давності не залежить від факту вжиття заходів щодо стягнення такої заборгованості і виникає на дату спливу строку позовної давності, а тому включення до валових витрат сум дебіторської заборгованості населення по якій скінчився строк позовної давності у розмірі 18.205,80 тис. грн. є абсолютно законним та правомірним.
Так, у листі ДПА України від 03.07.03 №5950/6/24-1215 було зазначено, що якщо дебітор не відноситься до категорії СПД, то суми відповідної дебіторської заборгованості, стосовно якої закінчився строк позовної давності, включаються до валових витрат кредитора незалежно від здійснення ним заходів, передбачених п.12.1 ст.12 Закону. Однак перевіряючими цей факт взагалі не взято до уваги, в акті не відображено, жодних заперечень або спростувань не наведено, при розрахунку податкових зобов'язань не враховано.
В рішенні від 07.09.2005 р. № 9930/10/23-111 про результати розгляду скарги контролюючий орган зазначив, що виправлення помилок можливо лише до початку перевірки, а після початку перевірки «при виявленні заниження оподатковуваного прибутку суму податкового зобов'язання платника визначає контролюючий орган». Відповідно до абз.2 п.п.5.1 ст.5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Отже, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'обмежує право на подання уточнюючого розрахунку виключно строком позовної давності, а не фактом початку/проведення перевірки. Контролюючим органом повторно проігноровані вимоги п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і не визначено податкове зобов'язання Позивача, з урахуванням завищення податкових зобов'язань. Жодних мотивів неврахування у валових витратах сум дебіторської заборгованості, по яким закінчився строк позовної давності, відповідачем знову не наведено.
Про однобічність перевірки свідчить також, той факт, що перевіряючими не здійснено збільшення валових витрат позивача у 2004 році на суму 47.856.501,00 грн. (оскільки в цей період повністю погашено заборгованість перед АЕК «Київенерго»). Відповідно до п.п.12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частин) (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.
Отже, податковий орган був зобов'язаний збільшити валові витрати на суму погашеної заборгованості перед АЕК «Київенерго'у 2004 році і відповідно перерахувати податкові зобов'язання позивача за 2004 рік та 1 кв.2005 р., однак цього не було зроблено.
Крім того, у податковому повідомленні-рішенні зазначено, що сума податкового зобов'язання визначена відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення». Фактично штрафна санкція нарахована у розмірі 100% від суми донарахованого основного платежу, в той же час п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення" передбачено застосування фінансової санкції лише у розмірі 5%, посилання на інші пункти ст. 17 Закону України "Про порядок погашення", як на підставу нарахування штрафної санкції, податкове повідомлення-рішення не містить.
В рішенні від 07.09.2005 р. № 9930/10/23-111 про результати розгляду скарги контролюючий орган зазначив, що штрафні санкції застосовані на підставі п.п.17.1.3 та 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». В той же час, підставою для застосування штрафів за п.п.17.1.6 є або факт засудження посадової особи платника податку за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податку, або самостійне декларування платником податку недооцінених/переоцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, жодна з цих подій не відбулась, а тому застосування штрафних санкцій за цією нормою є безпідставним.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку щодо необхідності визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 31.01.06 №0000072301/3 повністю та визнати частково протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 31.01.06 №0000962301/3 в частині визначення основного платежу у розмірі 14.356.950,00 грн. (тобто нарахування по АЕК «Київенерго») та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 14.359.971,00 грн.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити.
Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 31.01.06 №0000072301/3 повністю, визнати частково протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 31.01.06 №0000962301/3 в частині визначення основного платежу у розмірі 14.356.950,00 грн. (тобто нарахування по АЕК «Київенерго») та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 14.359.971,00 грн. (чотирнадцять мільйонів триста п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят одна гривня 00 коп.).
3. Судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя О.Є. Пилипенко
Суддя К.С. Винокуров
Суддя В.М. Кочан
Дата підписання повного тексту постанови: 12.10.2009 р.