ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
09.10.2009 р. 10:20 № 2а-2583/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Келеберда В. І. , суддів Кочан В. М., Пилипенко О. Є. при секретарі судового засідання Горбан А. В. вирішив адміністративну справу
ОСОБА_1
до Київської міської державної адміністрації Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)
провизнання протиправною бездіяльність та зобов'язання до вчинення дій
Обставини справи:
Позивачка звернулась до суду з вимогами про стягнення з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 1 099 136 , за рахунок коштів державного бюджету для придбання 3-кімнатної квартири.
07.04.2009р. ОСОБА_1 подала заяву про зміну позовних вимог, в якій просила замінити неналежних відповідачів -Державне казначейство України, Державну судову адміністрацію України, Головне управління Державного казначейства України у Київській області на належного відповідача -Київську міську державну адміністрацію України та зобов'язати відповідача надати позивачці окрему благоустроєну квартиру у місті Києві .
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на Конституцію України, ч. 3 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" та зазначає, що згідно вимог чинного законодавства України відповідач зобов'язаний забезпечитиОСОБА_1. -суддю Київського міжобласного апеляційного господарського суду благоустроєним житлом протягом шести місяців після обрання суддею. Проте, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо забезпечення ОСОБА_1 житлом вона змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. На підставі ч. 1 ст. 51 КАС України заява про зміну позовних вимог була прийнята судом.
31.08.2009р. в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо залучення до участі у справі в якості співвідповідача Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію. За наслідками обговорення даного питання суд ухвалив залучити до участі у справі в якості співвідповідача Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію.
Відповідач 1 -Київська міська державна адміністрація проти позовних вимог заперечував та заявляв клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не відноситься до категорії справ, розгляд яких відповідно до ст.ст. 1, 4, 7 КАС України має здійснюватись у порядку адміністративного судочинства. За наслідками обговорення даного клопотання суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні.
Відповідач 2 - Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація явку свого повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
У разі неприбуття відповідача -суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (ст. 128 КАС України).
Враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення всіх учасників судового розгляду, суд на підставі ст. 128 КАС України вирішує справу за наявними у ній доказами та без участі представника Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 13.08.2002р. № 712/2002 призначена на посаду судді господарського суду Київської області. Постановою Верховної Ради України від 17.05.2007 року № 1035-V обрана на посаду судді Київського міжобласного апеляційного господарського суду безстроково.
Згідно довідки № 386 від 07.10.2009р., копія якої наявна в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 24.12.2003р. разом з сім'єю у складі 6 чоловік перебуває на на квартирному обліку на пільговій черзі на підставі рішення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації.
Рішенням житлової комісії Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2008р. № 1 підтверджено необхідність забезпечення позивачку житлом.
Адміністрація Київського міжобласного апеляційного господарського суду на підставі п. п. 7, 8 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням вимог ст. ст. 47, 49 Житлового Кодексу УРСР неодноразово листами від 12.10.2007р. № 044/98-3470, зверталась до Київської міської державної адміністрації та Головного управління житлового забезпечення з проханням забезпечити житлом суддів, які потребують поліпшення житлових умов, зокрема ОСОБА_1 .
Надаючи відповідь заступник голови Київської міської державної адміністрації - начальник Головного управління М. Голиця зазначив, що питання поліпшення житлових умов працівникам Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути розглянуто при формуванні розподілу загальної площі квартир у жилих будинках на 2008 рік.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частини 1, 2 ст. 126 Конституції України та частини 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів"від 01.12.2004р. № 19-рп/2004 встановлено незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням.
Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100, розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 передбачено, що однією з основних гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне, побутове та соціальне забезпечення, а його зменшення є фактичним зниженням рівня незалежності суддів, що суперечить статті 126 Конституції України.
Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про статус суддів" незалежність суддів забезпечується матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.
Тобто, з метою забезпечення принципів самостійності судів, незалежності суддів та в цілому незалежного та неупередженого правосуддя судді повинні мати, передбачений законодавством належний рівень матеріального та соціального забезпечення.
З огляду на наведене вище, суд вважає за необхідне зазначити про наступне. Починаючи з 24.12.2003р., тобто з дня виникнення у позивачки права на забезпечення житлом, діяла редакція ч. 7 ст. 44 Закону України "Про статус суддів"наступного змісту: "Не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду або вищого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку Кабінетом Міністрів України, а суддя іншого суду -відповідними місцевими органами державної виконавчої влади за місцезнаходженням суду". Станом на день звернення позивачки до суду ч. 7 ст. 44 Закону України діє у наступній редакції "Не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом".
В момент виникнення у позивачки права на забезпечення благоустроєним житлом відповідачами вимоги ч. 7 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" виконані не були.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо не забезпечення ОСОБА_1 - суддю Київського міжобласного апеляційного господарського суду благоустроєним житлом та про зобов'язання відповідачів виконати вимоги ч. 7 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" в редакції, яка діяла на момент виникнення у позивачки права на забезпечення благоустроєним житлом.
Відповідно до п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984р. № 470, позивачка є особою, яка потребує забезпечення благоустроєним житлом.
Правила ст. 42 Житлового Кодексу УРСР щодо надання жилих приміщень виключно громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, не поширюються на позивачку, як на особу, яка має забезпечуватись житлом позачергово протягом шести місяців після обрання на посаду.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів" від 03.08.2005р. № 707 обов'язок по забезпеченню судді апеляційного суду житлом з наданням йому додаткової жилої площі в термін не пізніш як через шість місяців покладено на місцеві органи державної виконавчої влади по місцю знаходження суду.
Згідно з Указом Президента України "Про утворення Київського міжобласного і Луганського апеляційних господарських судів"від 25.06.2003р. № 552/2003 місцезнаходженням Київського міжобласного апеляційного господарського суду є м. Київ, а тому обов'язок по забезпеченню позивачки благоустроєним житлом покладається на Київську міську державну адміністрацію.
Доводи відповідача щодо неможливості забезпечення ОСОБА_1 благоустроєним житлом у зв'язку з відсутністю у Київській міській державній адміністрації компетентних повноважень, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Надаючи відповідь на звернення Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2207р. № 044/98-3470 виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) Головне управління житлового забезпечення, вказав на те, що питання поліпшення житлових умов працівникам Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути розглянуто при формуванні розподілу загальної площі квартир у жилих будинках на 2008 рік. Тобто тим самим відповідач визнав, що забезпечення благоустроєним житлом повинна здійснювати Київська міська державна адміністрація.
Тому, суд приходить до висновку, що саме до повноважень відповідача належить забезпечення житлом ОСОБА_1 - суддю Київського міжобласного апеляційного господарського суду, оскільки названий орган виконавчої влади є місцевим органом виконавчої влади, компетенція якого поширюється на місто Київ в якому знаходиться суд позивачки. Саме відповідач реально отримує частину житлових приміщень при забудовах та здійснює їх перерозподіл.
Крім того, як зазначалось вище назване підтверджується і перепискою відповідача з позивачем, який по суті визнав обов'язок щодо забезпечення житлом ОСОБА_1 , проте у зв'язку з відсутністю благоустроєного житла у жилих будинках відповідач не мав можливості виконати вимоги передбачені ч. 7 ст. 44 Закону України "Про статус суддів".
Розмір благоустроєного житла, яким має бути забезпечена позивачка встановлюється в порядку розділу III Житлового Кодексу УРСР та з урахуванням вимог ч. 8 ст. 44 Закону України.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що до завдань, які покладені на Київську міську державну адміністрацію входить і обов'язок щодо забезпечення благоустроєним житлом ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень не довели правомірності відмови у забезпеченні позивачки благоустроєним житлом згідно вимог ст. 44 Закону України "Про статус суддів".
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Задовольнити частково адміністративний позов.
2. Визнати протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації щодо не забезпечення ОСОБА_1 благоустроєним житлом, як суддю Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
3. Зобов'язати Київську міську державну адміністрацію та Голосіївську районну у міста Києві державну адміністрацію надати судді Київського міжобласного апеляційного господарського суду -ОСОБА_1 окрему благоустроєну квартиру в порядку визначеним розділом III Житлового Кодексу УРСР та з урахуванням вимог ч. 8 ст. 44 Закону України та ст. 50 Житлового Кодексу УРСР.
4. В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя В.І. Келеберда
Судді О. М. Пилипенко
В. М. Кочан
Дата складення повного тексту рішення суду - 19.10.09р.