ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
21.07.2009 р. 17 год. 20 хв. № 11/704
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді
Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Давиденко Д.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Аргон"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аргон»(надалі ТОВ «Аргон», позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (надалі ДПІ у Солом'янському районі міста Києва, відповідач) №0001572307/0 від 03.08.2005р.
Постановою Господарського суду м. Києва від 12.12.2005р. (яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006р.) позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2007р. постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.
Оскаржуване повідмлення-рішення, як вважає позивач, має бути визнане недійсним у зв'язку з відсутністю у діях ТОВ «Аргон'порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість".
Висновок про непідтвердження сум податку задекларованих у податкових деклараціях підприємства було зроблено без перевірки первинних документів підприємства виключно на підставі того, що товариство не знаходиться за юридичною адресою.
Відповідач у запереченнях на позов, додатково наданих поясненнях позов не визнає посилаючись на те, що ним правомірно зроблений висновок про неправомірність включення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого адміністративного суду України у справі, адміністративний суд,-
ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 02.08.2004 було проведено позапланову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ „Аргон" за період з 01.06.2002р. по 01.11.2003р. та складено акт № 87/23-0311/30577841 від 02.08.2004р. (копія в матеріалах справи). В акті зазначено про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачу зменшено суму, заявлену до відшкодування по особовому рахунку як документально не підтверджену.
На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0001572307/0 від 03.08.2004р., згідно з яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 277 412, 93 грн. у зв'язку з чим бюджетне відшкодування на цю суму було зменшено у картці особового рахунку платника податків.
За актом перевірки, зменшення бюджетного відшкодування здійснено на підставі того, що позивачем не надано документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту та правильності визначення податкових зобов'язань. Тому, за висновком перевіряючих, сума податку на додану вартість, яка згідно податкових декларацій з ПДВ заявлена до відшкодування вважається документально не підтвердженою.
Як вбачається з акту, перевірка була проведена відповідно до декларацій поданих до ДПІ у Солом'янському районі міста Києва, підприємство не було належним чином повідомлене про перевірку. Запит про надання документів від 30.07.2005р., на який посилається відповідач як на підставу проведення перевірки, не приймається судом, оскільки не містить відомостей про перевірку, які відносини мають перевірятися, також акт про незнаходження підприємства за юридичною адресою складений в той же день, є доказом того, що вказаний запит до підприємства не надходив, доказів надсилання на підприємство запиту відповідачем не надано у зв'язку з їх відсутністю.
Незнаходження підприємства за юридичною адресою не завжди супроводжується неотриманням поштової кореспонденції, оскільки поштові відправлення в окремих випадках отримуються підприємствами або ж у поштовому відділенні, або ж безпосередньо за юридичною адресою куди періодично з'являється представник підприємства саме для отримання пошти. В даному випадку, за відсутності доказів направлення запиту за вих. 16733/10/23-311/690 від 30.07.2004р. підприємство було позбавлене можливості надати відповідні документи на перевірку, у зв'язку з чим висновок податкового органу про порушення підприємством вимог закону, зроблений саме через ненадання документів, суперечить закону та не може бути прийнятий судом.
Окрім того перевірка була розпочата ще до закінчення три-денного терміну встановленого законодавством для відповіді на даний запит, що не виключає складення такого запиту формально та не у строк який в ньому зазначено, а вже після складення акту перевірки або ж разом з ним.
Дії податкового органу у випадку невстановлення фактичного місцезнаходження підприємства, неможливості визначення суми податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів передбачені пп. 4.3.1. п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зокрема, згідно вказаних положень, в разі, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Враховуючи непідтвердження розрахунків, наведених у деклараціях, відповідними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством відповідач мав підстави для визначення податкового зобов'язання за непрямими методами.
У зв'язку з відсутністю під час перевірки первинних документів, у акті перевірки відповідачем зроблено висновок про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за червень 2002р. в розмірі 52 752, 93 грн., за вересень 2002р. в розмірі 9 731, 00 грн., за жовтень 2002 року в розмірі 5 761, 00 грн., за листопад 2002 року в розмірі 15 330, 00 грн., за січень 2003 року в розмірі 78 262, 00 грн., за лютий 2003 року в розмірі 5 524, 00 грн., за березень 2003 року в розмірі 83 955,00 грн., за квітень 2003 року в розмірі 14 241, 00 грн., за червень 2003 року в розмірі 8 485, 00 грн., за вересень 2003 року в розмірі 782,00 грн., за жовтень 2003 року в розмірі 2 582, 00 грн. як документально не підтверджених, чим порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".
Висновки викладені в акті перевірки про порушення позивачем правил оподаткування суд вважає неправомірними виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції 2002-2003 років) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Виходячи з висновків Вищого адміністративного суду України вміщених в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2007р. у даній справі, які є обов'язковими для суду першої інстанції при розгляді справи в силу положень ч. 5 ст. 227 КАС України, судом витребувані від позивача та залучені до матеріалів податкові накладні отримані ТОВ «Аргон'в перевіряємому періоді (2002, 2003р.), суми з яких були підставою формування податкового кредиту відображеного у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень-листопад 2002, січень-червень та вересень-жовтень 2003 року, непідтвердження вказаних даних і стало підставою для висновків про порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".
Оригінали податкових накладних судом оглянуто в судовому засіданні, накладні містять всі обов'язкові реквізити та підтверджують дані податкових декларацій які містяться в матеріалах справи, свідчать про реальне здійснення вказаних у них господарських операцій, що відповідачем не заперечується, жодних належних доказів у спростування не представлено.
В матеріалах справи також, наявні реєстри податкових накладних, що підтверджують суми ПДВ, згідно податкових декларацій за 2002 та за 2003 роки, залучено витяг з книги обліку продажу та придбання за 2002-2003 роки, що в свою чергу підтверджує факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг), які згідно отриманих податкових накладних стали підставою для віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.
Враховуючи викладене, матеріали справи свідчать про те, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, які зазначені в податкових деклараціях за період червень-листопад 2002, січень-червень та вересень-жовтень 2003 року.
Доказом того, що зазначені податкові накладні існували на підприємстві в період коли проводилась перевірка є належним чином оформлені книга обліку придбання та продажу товарів та послуг, в яких містяться відповідні записи. На підставі вказаних відомостей складались та подавались податкові декларації з податку на додану вартість у звітних періодах, які передували перевірці.
Наявні у матеріалах справи документи спростовують висновки акту перевірки, оскільки під час перевірки вони не перевірялись, факт відсутності первинних документів не може бути встановлений у такий спосіб. Оскільки, контролюючим органом щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податків є саме податковий орган, а при вирішенні спору суд приходить до висновку про невідповідність здійснених під час перевірки розрахунків дійсним обставинам справи, винесене податкове повідомлення-рішення має бути визнане недійсним.
Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Окрім того, при вирішенні спору судом враховано, що на розгляд суду передані вимоги про визнання недійсним спірного повідомлення-рішення, а положення ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають у разі задоволення адміністративного позову можливість суду прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень... Однак, враховуючи вимоги до форми та змісту адміністративного позову відповідно до ст. 105 КАСУ, згідно яких позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, керуючись абз. 2 ч. 2 ст. 162 кодексу суд вважає, що задоволення позову шляхом визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідає вимогам процесуального права.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0001572307/0 від 03.08.2004р.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Винокуров
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -25.08.2009.