Постанова
іменем України
5 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 194/151/18
провадження № 51-8267км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурораОСОБА_5 ,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 ,
та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 ,
засуджених за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Тернівський міський суд Дніпропетровської області вироком від 13 березня 2018 року засудив ОСОБА_7 за частиною 3 статті 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статті 75 КК суд звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і поклав на нього обов'язки, передбачені частиною 1 статті 76 цього Кодексу.
2. Цим же вироком суд засудив ОСОБА_8 за частиною 3 статті 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі статті 75 КК суд звільнив ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і поклав на нього обов'язки, передбачені частиною 1 статті 76 цього Кодексу.
3. Суд визнав доведеним, що 13 грудня 2017 року близько 22:00 засуджені шляхом обману проникли до квартири ОСОБА_9 , де в її присутності заволоділи мобільним телефоном, після чого покинули квартиру. Тієї ж ночі в період з 02:00 по 04:00 14 грудня 2017 року за допомогою погроз потерпілій засуджені знову проникли до неї у квартиру, де заволоділи телевізором, масажером та грошима. Вранці з 05:00 по 06:48 засуджені ще раз проникли до квартири потерпілої і в її присутності заволоділи холодильником. Внаслідок своїх злочинних дій засуджені завдали потерпілій матеріального збитку на загальну суму 6842,00 грн.
4. Апеляційний суд Дніпропетровської області вироком від 17 липня 2018 року частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок у частині призначеного покарання і засудив ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки кожного.
Вимоги і доводи касаційної скарги
5. У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
6. Захисник вважає, що суд першої інстанції, звільнивши засуджених від відбування покарання з випробуванням, прийняв законне і обґрунтоване рішення в межах своїх дискреційних повноважень. Проте апеляційний суд, на думку захисника, не врахував повної мірою особу засуджених і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а саме того, що засуджені розкаялися, сприяли розкриттю злочину і відшкодували заподіяну шкоду в повному обсязі. Захисник наполягає, що апеляційний суд не обґрунтував, чому лише ізоляція від суспільства допоможе засудженим соціалізуватися, враховуючи молодий вік засуджених, можливість їх перевиховання через не остаточно сформовану модель поведінки у суспільстві, а також можливість запобігти подальшим злочинам через суспільний осуд і вплив батьків.
Позиції учасників судового провадження
7. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
8. Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційних вимог сторони захисту і просила залишити вирок апеляційного суду без зміни, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Оцінка Суду
9. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в задоволенні касаційної скарги належить відмовити на таких підставах.
10. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
11. За правилами частини першої статті 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
12. Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості застосовувати статтю 75 КК. Ухвалюючи свій вирок у частині призначення покарання, апеляційний суд урахував, зокрема, ступінь тяжкості вчиненого злочину, що належить до категорії тяжких, характер і спосіб вчинення злочину - засуджені, усвідомивши беззахисність потерпілої, три рази протягом ночі проникали до її помешкання для пограбування, а також такі обтяжуючі обставини, як учинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку. Таким чином, суд, діючи в межах своїх повноважень, не встановив підстав для застосування цього положення.
13. Водночас апеляційний суд не залишив поза увагою обставини, що характеризують особи винних, та обставини, що пом'якшують покарання, і дійшов висновку про можливість призначення мінімального строку покарання, передбаченого санкцією закону про кримінальну відповідальність за інкримінований злочин.
14. Таким чином, апеляційний суд не порушив вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженим покарання відповідає визначеним законом меті та загальним засадам.
15. Доводи у касаційній скарзі захисника зводяться до незгоди з оцінкою судом апеляційної інстанції обставин справи, які мають значення для призначення засудженим покарання. Однак сама собою незгода сторони з такою оцінкою не може свідчити про явну несправедливість покарання і не дає підстав для скасування або зміни судового рішення відповідно до пункту 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України у сукупності зі статтею 414 цього Кодексу.
16. Отже, доводи в касаційній скарзі про порушення загальних засад при призначенні покарання засудженому Суд вважає необґрунтованими, а тому оскаржений вирок апеляційного суду вирішує залишити без зміни.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_10