Постанова
Іменем України
05 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 686/16988/17
провадження № 51-5241км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 13 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Катеринівка Житомирського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2017 року ОСОБА_7 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна, поєднаному із проникненням у сховище, вчиненому повторно, і засуджено за частиною 3 статті 185 КК із застосуванням статті 69 цього Кодексу до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
2. Суд визнав доведеним, що 10 серпня 2017 року о 14:47 в приміщенні магазину «Економ» на вул. Соборній, 43 у м. Хмельницьку ОСОБА_7 шляхом підбору ключа проник до камери схову для речей відвідувачів, звідки викрав майно потерпілої ОСОБА_8 загальною вартістю 3245,12 грн.
3. Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 30 січня 2018 року залишив цей вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції на підставах, передбачених пунктами 2 та 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
5. Прокурор стверджує, що місцевий суд усупереч положенням статті 65 КК, не врахувавши повною мірою ступеня тяжкості злочину та даних про особу засудженого, необґрунтовано застосував положення статті 69 КК, що призвело до невиправданої м'якості покарання. На його думку, цей суд без достатніх підстав визнав пом'якшуючими покарання обставинами щире каяття засудженого та відшкодування потерпілій завданої шкоди. Крім того, прокурор вважає, що апеляційний суд не обґрунтував належним чином, чому він залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони обвинувачення.
Позиції інших учасників судового провадження
6. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
7. Засуджений надіслав Суду письмові заперечення, в яких просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
8. Прокурор, який представляв сторону обвинувачення під час касаційного розгляду, частково підтримав касаційну скаргу та просив призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
9. Захисник заперечив проти задоволення заявлених прокурором касаційних вимог і просив залишити судові рішення без зміни.
Оцінка Суду
10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану скаргу належить задовольнити частково на таких підставах.
11. Суд касаційної інстанції відповідно до статті 433 КПК переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, в якій не заперечується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за частиною 3 статті 185 КК.
12. Що стосується доводів прокурора про відсутність належного обгрунтування, як саме вказані в судових рішеннях помякшуючі покарання обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину та можуть бути підставою для обрання засудженому більш м'якого виду покарання, ніж передбачено законом, то вони заслуговоють на увагу.
13. Відповідно до статті 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
14. Оцінюючи правильність застосування статті 69 КК, Суд ураховує, що частина 1 цієї норми надає повноваження суду у виключних випадках перейти до більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції закону за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Таке формулювання означає, що застосування статті 69 КК можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
15. Визначені поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, Суд, зокрема, виклав у постанові від 17 вересня 2019 року (справа № 744/884/17, провадження № 51-8413км18)[1].
16. Як убачається з матеріалів провадження, прокурор в апеляційній скарзі заперечував правильність застосування статті 69 КК та справедливість призначеного засудженому покарання, просив скасувати вирок місцевого суду і постановити новий вирок, обравши засудженому більш суворий вид покарання в межах санкції частини 3 статті 185 КК.
17. Зі змісту апеляційної скарги видно, що прокурор навів конкретні доводи, чому положення статті 69 КК застосовано неправильно. Зокрема, він зазначав, що ОСОБА_7 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі й за вчинення крадіжок. Однак засуджений, маючи незняту і непогашену судимість, через короткий проміжок часу (менше року) після відбуття останнього покарання у виді арешту знову вчинив тяжкий злочин проти власності. Це свідчить про схильність засудженого до вчинення корисливих злочинів та відсутність позитивних змін у його поведінці. Крім того, прокурор звертав увагу на наявність обтяжуючої покарання обставини - рецидиву злочину та на дані про особу засудженого, який перебуває на обліку в наркологічному диспансері, не має постійного місця роботи.
18. Апеляційний суд залишив скаргу без задоволення і, мотивуючи в ухвалі свою позицію щодо правильного застосування до засудженого вимог статті 69 КК і достатності обраного заходу примусу, послався на встановлені у вироку пом'якшуючі обставини - щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та відшкодування потерпілій завданих збитків.
19. Однак суд не пояснив, у чому полягало сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданої шкоди за обставин, коли засудженого було затримано працівниками поліції поблизу місця вчинення злочину з вкраденими речами, які були повернуті потерпілій.
20. Крім того, суд жодним чином не обґрунтував, яким чином ці обставини, навіть якщо вважати їх установленими, істотно знизили тяжкість злочину з огляду, зокрема, й на неодноразове вчинення аналогічних злочинів засудженим у минулому.
21. Отже, висновок апеляційного суду про можливість застосування до засудженого положень статті 69 КК та обрання йому заходу примусу у виді арешту на строк 6 місяців не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
22. У контексті зазначеного колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду не можна залишити в силі, адже її постановлено з істотним порушенням норм права. Тому це рішення на підставі частини 1 статті 438 КПК підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
23. З огляду на касаційні вимоги прокурора про скасування вироку та ухвали його скаргу слід задовольнити частково.
24. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно здійснити провадження з додержанням правил глави 31 КПК, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, належно оцінити всі обставини, що мають правове значення під час вибору заходу примусу, й ухвалити справедливе рішення, яке відповідає статті 370 КПК.
25. При цьому слід мати на увазі, що за тих самих фактичних обставин справи, даних про особу ОСОБА_7 та пом'якшуючих обставин призначення йому покарання із застосуванням статті 69 КК є неправильним, а обраний захід примусу у виді арешту - м'яким.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84481797