12 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 758/3591/15-к
провадження № 51-24км19
Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Київського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 262, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, оскарженого вироку та встановлені обставини
За вироком Подільського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року ОСОБА_7 виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 262, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185 КК.
За наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора, 28 грудня 2018 року Київський апеляційний суд скасував виправдувальний вирок й ухвалив обвинувальний, яким визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 262, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185 КК, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 262 КК - на строк 4 роки, за ч. 1 ст. 263 КК - 3 роки 6 місяців, за ч. 2 ст. 185 КК - 1 рік, а на підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд визнав ОСОБА_7 винуватим у викраденні вогнепальної зброї, її носінні та зберіганні без передбаченого законом дозволу та у крадіжці, вчинених за обставин, викладених у вироку.
Як установив цей суд, 11 лютого 2015 року о 20:50 на вул. Вишгородській, 21 у м. Києві ОСОБА_7 проник через незачинені дверцята до салону автомобіля «Мерседес Віто» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) й викрав звідти таємно автомат АКС-74 № НОМЕР_2 калібру 5,45х39 мм, а також належну ОСОБА_8 Bluetooth-гарнітуру «Jabra Talk» вартістю 594 грн. Заховавши під курткою викрадену вогнепальну зброю, ОСОБА_9 переніс її до будинку АДРЕСА_2 , а потім о 23:00 забрав та переховав на тій же вулиці у напівпідвальному приміщенні будинку № 23, біля якого невдовзі був затриманий працівниками міліції.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів скаржника зводиться до того, що суд апеляційної інстанції здійснив провадження упереджено, неповно, з порушенням приписів статей 17, 23, 404 КПК, не дав належної оцінки зібраним у справі доказам і за відсутності достатніх фактичних даних для доведеності винуватості ОСОБА_7 незаконно засудив останнього.
Учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції захисник підтримав касаційну скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість заявлених касаційних вимог.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
У поданій скарзі, серед іншого, містяться посилання на неповноту апеляційного розгляду й по суті заперечується правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено.
Згідно зі ст. 370 КПК вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідати вимогам статей 374, 420 цього Кодексу.
За вказаними нормами процесуального права та закріпленими у ст. 7 КПК загальними засадами кримінального провадження вирок повинен містити не тільки формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, але й безпосередньо досліджені під час судового розгляду докази на підтвердження встановлених обставин. У силу приписів статей 23, 95 зазначеного Кодексу суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. При цьому апеляційний суд, скасовуючи виправдувальний вирок та ухвалюючи обвинувальний, при здійсненні провадження зобов'язаний забезпечити обвинуваченому можливість реалізувати його права, передбачені ст. 42 вказаного Кодексу, у тому числі право давати показання з приводу обвинувачення й захищатися від нього.
Крім того, відповідно до раніше висловленої правової позиції найвищої судової інстанції, безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинуваченого, потерпілого, свідків, оголошення документів, відтворення відеозапису тощо. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду не тільки належним чином перевірити їх, але й здійснити оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК. Недодержання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, вибіркова перевірка доказів без безпосереднього дослідження тих, які було подано стороною захисту, а також покладено в основу рішення, за яким виправдано обвинуваченого, є істотним порушенням вимог КПК, що тягне за собою скасування обвинувального вироку, ухваленого апеляційним судом.
Переглядаючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 , апеляційний суд не врахував зазначеного.
Як убачається з матеріалів справи, впродовж здійснення провадження ОСОБА_7 заперечував свою причетність до інкримінованих йому злочинів. Суд першої інстанції, проаналізувавши всі зібрані й перевірені у ході слідства докази, з урахуванням також показань обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_10 , свідків сторони захисту ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 262, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185 КК.
Не погодившись із таким рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу. У ній він, наводячи аргументи, просив скасувати виправдувальний вирок і ухвалити новий, яким засудити ОСОБА_7 за вчинення згаданих кримінальних правопорушень.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду за вказаною апеляційною скаргою, частково дослідивши докази у кримінальному провадженні, дійшов висновку про обґрунтованість доводів прокурора, визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованих йому органами досудового слідства злочинів й ухвалив обвинувальний вирок щодо останнього, а виправдувальний - скасував.
Однак апеляційний суд не зважив на те, що в ситуації, коли під час процедури перегляду наявні підстави для ретельної перевірки аргументів сторони обвинувачення про неправильну оцінку доказів та про невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи, така перевірка здійснюється із додержанням вимог ст. 404 КПК і включає безпосереднє дослідження всіх фактичних даних, які переоцінюються та стосуються обставин, які належать до предмета доказування.
Так, апеляційний суд усупереч ухваленому рішенню про порядок дослідження доказів й попри категоричне заперечення ОСОБА_7 своєї провини не допитав останнього з приводу обвинувачення, порушивши цим гарантоване законом право на захист.
Крім того, мотивуючи свою позицію, апеляційний суд послався як на доказ винуватості ОСОБА_7 на показання потерпілого ОСОБА_8 , які той давав у суді першої інстанції та які було покладено, серед іншого, в основу виправдувального вироку. Проте за матеріалами справи, даними, відображеними на технічному носії інформації, такі показання не були предметом безпосереднього дослідження на стадії апеляційного провадження, а потерпілий не допитувався під час здійснення апеляційного розгляду.
Також у ході апеляційного перегляду суд безпосередньо не допитав свідків сторони захисту - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Між тим, показання останніх мають значення для справедливого вирішення справи, оскільки виходячи з їх змісту місцевий суд установив той факт, що на час вчинення інкримінованих діянь ОСОБА_7 перебував зі своїми знайомими в іншому місці. При цьому апеляційний суд в обвинувальному вироку показання зазначених свідків по суті визнав недостовірними.
Таким чином, апеляційний суд, ухвалюючи обвинувальний вирок дав іншу, ніж суд першої інстанції оцінку доказам, яких безпосередньо не дослідив під час перевірки оскарженого рішення, а отже і не забезпечив можливості реалізації права засудженого на захист, що є несумісним із гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене оспорюваний обвинувальний вирок не можна вважати законним, обґрунтованим і вмотивованим, адже його ухвалено з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, про що слушно йдеться в касаційній скарзі.
Тому вказане рішення підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
При здійсненні такого розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора та аргументи сторони захисту, а також перевірити інші доводи в касаційній скарзі захисника, дати на все вичерпну відповідь й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме положенням ст. 370 КПК.
Оскільки у скарзі стверджується про відсутність доказів винуватості ОСОБА_7 , а питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення має бути вирішено за наслідками нової апеляційної процедури, касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково.
Разом із цим, ураховуючи, що наразі ОСОБА_7 відбуває покарання в Райківській виправній колонії № 73 на підставі обвинувального вироку, який скасовується як незаконний, засуджений підлягає звільненню з місць позбавлення волі.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Київського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засудженого ОСОБА_7 звільнити з місць позбавлення волі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3