(заочне)
Номер провадження 2/229/1112/2019
Справа № 229/5017/19
05 листопада 2019 року Дружківський міський суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Лебеженка В.О.,
за участю: секретаря судового
засідання Слободкіної Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки під час звільнення та вихідна допомога, що виплачується при скороченні штату,-
29 серпня 2019 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки під час звільнення та вихідна допомога, що виплачується при скороченні штату.
В позові вказала, що 06.07.2016 року вона була прийнята на посаду інженера з організації та нормування праці 1 категорії у ВП «Ясинуватської дистанції колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за переводом з «Ясинуватської дистанції колії» Державного підприємства «Донецька залізниця», у якому вона працювала з 2009 року. Звільнена з роботи 17.07.2017 року згідно наказу від 10.07.2017 ;5935/ДН-ос на підставі п.1 ст.40 КЗпП України - у зв'язку зі скороченням.
На момент звільнення з підприємства з нею не було проведено остаточний розрахунок належних їй до виплати сум, що порушенням ст.116 КЗпП України. Заборгованість за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року становить: заробітна плата 18457,22 грн., в т.ч. за березень 2017 року - 4989,11 грн., за квітень 2017 року - 3655,54 грн., за травень 2017 року - 3289,03 грн., за червень 2017 року - 4085,60 грн., за липень 2017 року - 2437,94 грн.; компенсації за невикористану відпустку 42 дні - 9521,40 грн.; вихідна допомога, що виплачується при скороченні штату - 6463,76 грн.
По теперішній час суми, що належать їй від підприємства не виплачені.
Дії відповідача є незаконними, так як згідно з вимогами ч.1 ст.47 та ч.1 ст.116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи, проводиться у день звільнення. Нормою ч.1 ст.83 КЗпП України, встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної допомоги.
Частиною 1 ст.40 КЗпП України, встановлено, що зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників виплачується вихідна допомога не менше середнього заробітку.
Право на своєчасне та повне одержання винагороди за працю гарантоване ст.43 Конституції України та ст.115 КЗпП України.
Позивачка просить стягнути на її користь з відповідача, суму заборгованості із заробітної плати в розмірі 18457,22 грн. та компенсацію за невикористані дні відпустки при звільненні в розмірі 9521,40 грн. та вихідну допомогу, що виплачується при скороченні штату 6463,76.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 03 вересня 2019 року провадження в справі було відкрито та справу призначено в порядку спрощеного провадження до судового засідання з викликом сторін (а.с. 59).
В супереч вимогам ст. 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом надати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надали заяву про розгляд справи у їх відсутність. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують, на задоволенні позові наполягають.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а саме судовою повісткою, причини неявки суду невідомі. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Враховуючи, що причина неявки відповідача є неповажною, відзив не надано, у справі є наявні дані про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим відповідно до ст. 280 ЦПК України, розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши і факти та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст.ст. 94, 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Частиною 1 ст.44 КЗпП України, визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.1 ст.40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про відпустки», передбачено обов'язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, але при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.
Як вбачається з роз'яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, а саме трудовою книжкою серія НОМЕР_1 підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 працювала з 06.07.2016 року і по 10.07.2017 року, на посаді інженера з організації та нормування праці 1 категорії у ВП «Ясинуватської дистанції колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за переводом з «Ясинуватської дистанції колії» Державного підприємства «Донецька залізниця» (а.с.20-24).
17 липня 2017 року була звільнена у зв'язку зі скороченням штату відповідно до наказу №5935/ДН-ос від 10 липня 2017 року за ст.40 п.1 КЗпП України (а.с.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", прийнятою відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", вирішено утворити публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства "Донецька залізниця".
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію АТ "Українська залізниця". Державне підприємство "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та є регіональною філією даного товариства.
Таким чином, враховуючи наведене та дані, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підпримців та громадських формувань, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником, в тому числі і ДП «Донецька залізниця», що наразі перебуває у стані припинення. А тому, саме АТ «Укрзалізниця» несе обов'язок щодо виплати заборгованості заробітної плати перед працівниками, яка виникла у ДП «Донецька залізниця».
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З позовної заяви вибачається, що позивачка помилково при обчисленні заборгованості по заробітній платі виходила з сум до виплати після утримання податків і обов'язкових платежів, без урахування Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстат, від 13.01.2004, № 5, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.
Згідно довідки щодо сум нарахованої заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховано в березні 2017 року до оподаткування 4889,99 грн., до виплати 1817,89 грн., в квітні 2017 року до оподаткування 3588,67 грн., до виплати 2906,82 грн., в травні 2017 року до оподаткування 3228,87 грн., до виплати 2615,38 грн.; в червні 2017 року до оподаткування 4010,87 грн., до виплати 3248,80 грн., в липні 2017 року до оподаткування 18086,09 грн., до виплати 14733,54 грн.; (а.с.50-54).
Зазначені дані, відповідачем не спростовані, а також з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що докази надані позивачкою стосовно наявної заборгованості по заробітній платі за період з лютого по травень 2017 року є належними, допустимими, достовірними та достатніми і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Водночас, відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстат, від 13.01.2004, № 5, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників, при розрахунку сум заробітної плати за період березень-лпиень 2017 року, суд дійшов до висновку, що сума невиплаченої відповідачем заробітної плати позивачу за період з березня по 17 липня 2017 року становить 33804,49грн. (4889,99 + 3588,67 + 3228,87 + 4010,87 + 18086,09).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем при обчисленні заборгованості по заробітній платі помилково було враховано суми вказані в графі «нараховано всього», отже заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача без утримання податку й інших обов'язкових платежів за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року у сумі 33804,49грн.
Таким чином, позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати суд допускає негайне виконання рішень, але не більше ніж за один місяць, у зв'язку з чим суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць - за березень 2017 року у розмірі 4889,99 грн.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а позивачка звільнена від сплати судових витрат при зверненні до суду з цим позовом, то згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору за ставками ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно п.п 1 п.1 частини 2, частини 1 ст.4 Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Позивач звернувся до суду з позовом 29 серпня 2019 (а.с.1).
Відповідно до ст.7 Закону України від 23.11.2018 року «Про Державний бюджет України на 2019 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2019 року встановлено у розмірі 1921 гривня.
Задовольняючи позов, а саме позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за березень-липень 2017 року - в розмірі 33804,49 грн., суд вважає, що розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави - 754,16 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки під час звільнення та вихідна допомога, що виплачується при скороченні штату - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ вул. Тверська, б. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт.Верхньоторецьке, Ясинуватського району, Донецької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ), заборгованість по заробітній платі за період березень 2017 року - липень 2017 року в сумі 33804 (тридцять три тисячі вісімсот чотири) грн. 49 коп. без утриманням податку й інших обов'язкових платежів.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 4889 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 99 коп. підлягає негайному виконанню, в частині стягнення заробітної плати за квітень-липень 2017 року в сумі 28914 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 50 коп., після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська,5) на користь держави судовий збір в розмірі 754 (сімсот п'ятдесят чотири) грн. 16 коп.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд шляхом подання в 30денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Дружківським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 05 листопада 2019 року.
Суддя: В.О.Лебеженко