Провадження № 22-ц/803/6585/19 Справа № 211/594/19 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
06 листопада 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Чубіна А.В.
сторони
позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк"
відповідач: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління з питань реєстрації Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дубачинська Анна Євгеніївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року, яке постановлено суддею Ніколенко Д.М. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 24 квітня 2019 року, -
В лютому 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління з питань реєстрації Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дубачинської Анни Євгеніївни, третя особа: ОСОБА_1 з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що між ПАТ КБ «Приватбанк», у теперішній час АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду № 1-471-МК від 24.09.2007 р., відповідно до умов якого надання кредитних коштів здійснюється окремими частинами - траншами кредиту, сукупна величина сальдо по яким не може перевищувати загальну суму кредиту в рамках кредитної угоди. Видача кожного траншу кредиту здійснюється на підставі підписаних сторонами договорів про видачу траншів на умовах, визначених в договорах про видачу траншів.
На виконання даної кредитної угоди ОСОБА_1 отримав від Банку на підставі договору про видачу траншу № 1/471-МК/1 від 24.09.2007 р. кредитні кошти в сумі 100 000,00 доларів США. 13.06.2008 р. на підставі договору про видачу траншу № 1/471-МК/2 - отримав кошти в розмірі 10 000,00 доларів США, а 09.09.2008 року - отримав на підставі договору про видачу траншу № 1/471-МК/3 кредит в сумі 4200,00 доларів США.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 15.05.2014 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту та зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим і недійсним та визнання договору іпотеки недійсним, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості в розмірі 185968,31 доларів США, вказане рішення боржником не виконане, перебуває в провадженні державної виконавчої служби Довгинціського відділу державної виконавчої служби.
В межах розгляду цивільної справи за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту та зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим і недійсним та визнання договору іпотеки недійсним, судом було накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_1 .
В зв'язку з укладенням між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договору дарування вказаної квартири, рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02.02.2015 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області в особі Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції, третьої особи ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнано недійсним договір дарування квартири від 07 лютого 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І., за реєстровим № 504., укладений між ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_6 згідно довіреності посвідченої приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Тищенком О.І. 28.11.2011 р. за р. № 9146, та ОСОБА_4 , відповідно до якого ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар трикімнатну квартиру, розташовану на дев'ятому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 82,3 кв.м., житловою площею 49,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24.04.2017 року застосовано реституцію до недійсного договору дарування квартири від 07.02.2012 р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Спірною квартирою було забезпечено позов Банку у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24.04.2017 року за позовом Банку визнано право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за боржником, яке фактично належить ОСОБА_1 , проте не зареєстровано за ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: згідно витягу з Державного реєстру, відомості про права власності на спірний об'єкт нерухомого майна відсутні.
14.11.2018 р. представник Банку звернувся до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, надавши документ, що посвідчує особу - паспорт громадянина України, довідку про присвоєння РНОКПП, документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, рішення суду від 24.04.2017 р., довіреність.
20.11.2018 р. державним реєстратором прийнято рішення № 44150094 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 р. № 1127, оскільки заяву подано не уповноваженою особою.
Позивач вважає, що при прийнятті рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, державним реєстратором не з'ясовано зміст рішення суду, оскільки при здійсненні реєстраційної дії на підставі судового рішення заявником може бути й інша заінтересована особа, так як законодавством не встановлено обмежень для особи заявника. Ухваленими рішеннями по цивільних справах № 211/5088/16-ц; № 2-2342/11; № 211/3192/14-ц позивача визнано заявником та заінтересованою особою стосовно спірного майна - квартири АДРЕСА_1 , оскільки саме за заявою Банку визнано право власності за ОСОБА_1 , забезпечено позов про стягнення заборгованості, таким чином Банк є належною особою, яка звернулась за проведенням реєстраційної дії. Право Банку, як особи, в інтересах якої накладено арешт на дане нерухоме майно, визнано недійсними договір дарування, не відновлено скасуванням запису про право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру, адже в реєстрі не поновлено запис про право власності за ОСОБА_1 Оскільки оскаржувана реєстраційна дія порушує заборону, встановлену ухвалою Довгинцівського районного суду від 01 лютого 2012 року про накладення арешту, наявні підстави вважати, що рішення державного реєстратора є протиправним, тому позивач просить задовольнити заявлені вимоги.
На підставі наведеного вище позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 44150094 від 20.11.2018 року, прийняте відповідачем, зобов'язавши повторно розглянути заяву за № 31159679, прийняту 14.11.2018 року, посилаючись на протиправність та незаконність такого рішення.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення по справі про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оскільки саме за заявою Банку, рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 квітня 2017 року, визнано право власності за ОСОБА_1 , а ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 лютого 2012 року забезпечено позов про стягнення заборгованості, таким чином Банк є належною особою, яка звернулась за проведенням реєстраційної дії.
Право Банку, як особи, в інтересах якої накладено арешт на дане нерухоме майно підтверджується ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 лютого 2012 року, рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02.02.2015 року визнано недійсним договір дарування, та не відновлено попереднє становище скасуванням запису про право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру, адже в реєстрі не поновлено запис про право власності за ОСОБА_1 Оскільки оскаржувана реєстраційна дія порушує заборону, встановлену ухвалою суду про накладення арешту, наявні підстави вважати, що рішення державного реєстратора є протиправним, тому позивач просить задовольнити заявлені вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаюсь на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача АТ КБ "ПриватБанк" - Бродька А.І., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, відповідача - Державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління з питань реєстрації Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дубачинську А. Є., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення,з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2012 року по справі № 2-2342/11 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за заявою ПАТ КБ «Приватбанк», заборонено відчуження нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , серед якого квартира АДРЕСА_1 (а.с.13-14).
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 15.05.2014 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту та зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим і недійсним та визнання договору іпотеки недійсним, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості в розмірі 185968,31 доларів США, вказане рішення боржником не виконане, перебуває в провадженні державної виконавчої служби Довгинціського відділу державної виконавчої служби (а.с.15-21).
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 лютого 2015 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровської області в особі Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнано недійсним договір дарування квартири від 07 лютого 2012 року, укладений між ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_6 , згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Тищенком О.І. 28.11.2011 року, за р. № 9146, та ОСОБА_4 , відповідно до якого ОСОБА_1 , подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар трикімнатну квартиру, розташовану на дев'ятому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 82,3 кв.м., житловою площею 49,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І., та зареєстрований в реєстрі за № 504 (а.с.22-25).
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2017 року застосовано реституцію до недійсного договору дарування квартири від 07.02.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та визнано за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на трикімнатну квартиру, розташовану на дев'ятому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 82,3 кв.м., житловою площею 49,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31-34).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дубачинської А.Є., за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 14.11.2018 року об 10:29:52 за реєстраційним номером 31159679, яку подала ОСОБА_8 , що діяла на підставі довіреності, серія і номер 7392-К-О, виданої 27.12.2016 року, видавник: Голова Правління ПАТ КБ "ПриватБанк" Шлапак О.В., для проведення державної реєстрації права власності, відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташований АДРЕСА_1 , за суб'єктом ОСОБА_1 (а.с.71-72).
Звертаючись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, позивач посилався на протиправність рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень через не з'ясування змісту рішення Довгинцівського районного суду від 15.05.2014 року, оскільки при здійсненні реєстраційної дії на підставі судового рішення заявником може бути й інша заінтересована особа, так як законодавством не встановлено обмежень для особи заявника.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор діяв згідно вимог та в межах повноважень, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно пункту першого частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягають, зокрема: право власності.
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Згідно з пунктом 57 Порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Статтею 18 та частиною першою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.
Заявник - власник, інший правонабувач, сторона правочину, в яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав (пункт 3 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Інший правонабувач - орендар, суб'єкт іншого права, похідного від права власності, іпотекодержатель, спадкоємець (у разі оформлення спадщини, до складу якої входять речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації згідно із цим Законом) (пункт 4 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»)
Зміст зазначених норм права свідчить про те, що зміни до Державного реєстру вносить державний реєстратор на підставі рішення суду, а не суд.
Таким чином, право на звернення з відповідним позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності має саме власник такого майна.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач не є ні власником майна, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ні іншим право набувачем, отже не має права на звернення до суду з даним позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності.
Наведене вище узгоджується з висновками, викладеними в Постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року по справі № 165/799/17
На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний реєстратор діяв згідно вимог та в межах повноважень, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що оскільки саме за заявою Банку, рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 квітня 2017 року, визнано право власності за ОСОБА_1 , забезпечено позов про стягнення заборгованості, тому саме Банк є належною особою, яка звернулась за проведенням реєстраційної дії, оскільки діючим законодавством України чітко визначене коло осіб, які мають право звернутися до державного реєстратора та надати відповідний перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, до якого позивач не входить, так як не є ні власником майна, ні іншим право набувачем, отже не має права на звернення за проведенням реєстраційної дії відносно спірної квартири та до суду з даним позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності.
Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що право Банку, як особи, в інтересах якої накладено арешт на дане нерухоме майно, визнано недійсними договір дарування, не відновлено скасуванням запису за ОСОБА_4 , адже в реєстрі не поновлено запис про право власності за ОСОБА_1 , оскільки в даному випадку ухвалою суду від 01 лютого 2012 року лише було здійснено заходи забезпечення позову в рамках цивільної справи, а позивач не є власником нерухомого майна, в тому числі іпотекодержателем квартири, що надавло б Банку право на звернення за проведенням реєстраційної дії відносно спірної квартири.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що оскільки оскаржувана реєстраційна дія порушує заборону, встановлену ухвалою суду про накладення арешту, наявні підстави вважати, що рішення державного реєстратора є протиправним, оскільки вказана обставина не є правовою підставою для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання представника позивача в суді апеляційної інстанції на практику Європейського суду з прав людини в якій зазначено, що закон повинен бути здатним встигати за обставинами, тлумачення й застосування законів є питанням практики та недоліки у національній правовій системі, які спричинені наявністю законодавчої прогалини, вимагає подолання сумнівів щодо тлумачення, оскільки, відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З вищезазначеної норми Конституції України слідує, що кожен орган державної влади зобов'язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством.
Отже, вчинення дій, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», відноситься до виключної компетенції державного реєстратора, при цьому внесення записів про речові права, їх обтяження, здійснюється лише на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які, в даному випадку, відповідачем не були порушені.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2019 року.
Головуючий:
Судді: