Провадження № 22-ц/803/9124/19 Справа № 182/4750/19 Суддя у 1-й інстанції - Рибакова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
11 листопада 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2019 року, яка постановлена суддею Рибаковою В.В. у м. Нікополі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повної ухвали суду в матеріалах справи відсутні, -
В липні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2019 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2019 року зазначена позовна заява, відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, визнана неподаною та повернута позивачу у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 15 липня 2019 року.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та передачу справи на розгляд до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі зазначено, що позивачем в строки, визначені в ухвалі суду першої інстанції від 15 липня 2019 року, було усунуто недоліки позовної заяви та виконані вимоги вказаної ухвали.
Вважає, що при поверненні позовної заяви судом не враховано, що оцінка доказів на стадії відкриття провадження недопустима, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при подачі заяви залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала, передбачена п.6 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Право на пред'явлення позову - це право особи звернутися до суду з позовом про захист порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2019 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: необхідності додання до позовної заяви копії Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку № б/н від 12.06.2007 року щодо ОСОБА_1 та копії Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку № б/н від 03.08.2015 року щодо ОСОБА_1 належної якості, з якої можливо прочитати весь текст.
Зауважено, що до позову також додано ксерокопії Анкети-Заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 30.01.2010 року щодо ОСОБА_1 , Анкети-Заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 26.10.2010 року щодо ОСОБА_1 , Анкети-Заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 03.08.2015 року щодо ОСОБА_1 , Заяви позичальника № DNXRFS206610815 без дати щодо ОСОБА_1 . Проте обставин щодо цих заяв не викладено. Тому, позивачу необхідно уточнити обставини позову або зазначити докази наявності заборгованості за зазначеними вище заявами.
Крім того, в ухвалі зазначено, що в позовній заяві не викладено обставин щодо можливої зміни прізвища відповідача, з доданих до позову документів прізвище відповідача вбачається як ОСОБА_1 , ОСОБА_1, ОСОБА_1, не зазначено доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо отримання відповідачем кредиту у розмірі 3500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок згідно заяви від 12.06.2007 року (та щодо зміни кредитного ліміту), не зазначено доказів на підтвердження розрахунку заборгованості, у зв'язку з чим позивачу слід надати виписку по особовому рахунку боржника.
На виконання вимог вище зазначеної ухвали позивачем по справі 11 вересня 2019 року було надано заяву про усунення недоліків позовної заяви, разом з якою подано Довідку про видачу карток відповідачу та її копію, Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_1 та її копію, виписку по особовому рахунку боржника ОСОБА_1 та її копію, та копію заяви позичальника підписаної 27.05.2008 року. Крім того, позивачем заявлено клопотання про витребування доказів щодо зміни прізвища відповідача.
Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позивачу АТ КБ «ПриватБанк» позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не в повному обсязі виконано вимоги ухвали суду від 15 липня 2019 року.
Проте, колегія судів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.ст. 55,124 Конституції України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до положень статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно ч. 1 ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися із письмовими та електронними доказами, висновками експерта, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Отже, ЦПК України встановлює обов'язок позивача зазначити у позовній заяві докази, що підтверджують вказані обставини якими він обґрунтовує свої вимоги, а на суд - обов'язок безпосередньо дослідити докази під час розгляду справи, однак, не надає суду право на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі вирішувати питання щодо належності та допустимості цих доказів.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вимог ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2019 року позивачем по справі було надано, на його думку, належним чином оформлену заяву про усунення недоліків позовної заяви та додано необхідні, на думку позивача, докази по справі разом із клопотанням про витребування доказів по справі.
В свою чергу ч. 1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.
Посилання в ухвалі суду від 15 липня 2019 року на той факт, що позивачем не надано копію Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку № б/н від 12.06.2007 року щодо ОСОБА_1 належної якості, з якої можливо прочитати весь текст, не викладено обставин щодо Анкети-Заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 30.01.2010 року щодо ОСОБА_1 , Анкети-Заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 26.10.2010 року щодо ОСОБА_1 , Анкети-Заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 03.08.2015 року щодо ОСОБА_1 , Заяви позичальника № DNXRFS206610815 без дати щодо ОСОБА_1 , не зазначено доказів наявності заборгованості за вказаними заявами, колегія суддів вважає помилковим, оскільки, відповідно до норм ЦПК України, доказами є фактичні дані, інформація, а засобами доказування - конкретні форми її отримання чи закріплення.
Як роз'яснив Верховний Суд України в п.7 Постанови Пленуму № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Таким чином, позивач у своїй позовній заяві має зазначити саме засоби доказування, в яких містяться докази, що дозволять довести його правову позицію, і про які йому відомо. Але це не означає, що позивач повинен разом із позовною заявою подавати усі необхідні докази (засоби доказування).
Отже позивачем викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначено докази, що підтверджують вказані обставини.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що вказані докази стосуються предмета доказування. Суд першої інстанції вдався до з'ясування та оцінки наданих доказів на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.
Подана позивачем позовна заява, на думку колегії суддів, містить виклад обставин з посиланням на докази, що підтверджується її змістом.
Отже, враховуючи вищевказані роз'яснення, суд, для об'єктивного з'ясування обставин справи, у необхідних випадках, може роз'яснювати право заявника та заінтересованих осіб подавати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.
Однак, всупереч вище наведеним положенням, повертаючи заяву суд першої інстанції не врахував вищевказану норму права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Колегія суддів наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув, та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та помилково повернув позовну заяву.
Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про визнання неподаною та повернення позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк», оскільки такий висновок не відповідає інтересам позивача щодо можливості звернення до суду з метою реалізації права такої особи на справедливий розгляд справи, яке гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв'язку з цим, викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, колегія суддів визнає такими, що заслуговують на увагу та враховує їх.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для вирішення питання у справі, відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2019 року - скасувати та направити матеріали справи за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2019 року.
Головуючий:
Судді: