Справа № 362/3588/19
Провадження № 2-а/362/162/19
"12" листопада 2019 р.
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Марчука О.Л.,
при секретарі - Лущик Т.М.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора рядового Управління патрульної поліції у м. Києві Іващука Владислава Віталійовича про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що прийнята відповідачем постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП є неправомірною, оскільки вона винесена безпідставно з істотним порушенням його прав та всупереч встановленому законом порядку.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що його зупинка в забороненому місці була вимушеною та пов'язаною із поломкою автомобіля; також, зазначає, що було порушено його права та порядок розгляду справи.
Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги позову та просив їх задовольнити з викладених у заяві підстав; зазначив, що він не порушував пункт 17.1 Правил дорожнього руху.
Відповідач в судове засідання не прибув, надав письмовий відзив на позов у яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність.
Заслухавши вступне слово позивача та дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Згідно із Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1231538 від 14.06.2019 року, інспектора 5-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві рядового поліції Іващука В.В., 14 червня 2019 року о 22 годині 16 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 по проспекту Перемоги 88-б в місті Києві, здійснив зупинку транспортного засобу на смузі для маршрутних транспортних засобів, чим порушив вимоги пункту 17.1 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с. 8).
Відповідно до вимог пункту 17.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Норма частини першої статті 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, під час розгляду справи в судовому засіданні позивач особисто підтвердив, визнав і не оспорив той факт, що він здійснив зупинку транспортного засобу на смузі для маршрутних транспортних засобів.
Проте, позивач наполягає на тому, що вказана зупинка була вимушеною і пов'язаною із несправністю керованого ним автомобіля.
Так, з власних пояснень позивача на запитання суду встановлено, що після складення оскаржуваної постанови він переїхав на цьому ж транспортному засобі неподалік в інше місце стоянки автотранспорту, де оглянув його, залив мастила та поїхав у селище Калинівка Васильківського району Київської області для подальшого ремонту вказаного автомобіля.
Тобто, якщо зупинка автомобіля дійсно була вимушеною, то позивач, як його водій повинен був діяти відповідно до пункту 15.14. Правил дорожнього руху, який передбачає, що у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.
Однак, враховуючи, що після складення оскаржуваної постанови, позивач на цьому ж автомобілі самостійно переїхав на ньому неподалік в інше місце стоянки автотранспорту, суд приходить до переконливого висновку, що відповідно до пункту 15.14. Правил дорожнього руху, позивач мав можливість і повинен був вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб зі смуги для руху маршрутних транспортних засобів.
Проте, з особистих міркувань позивач цього не зробив; будь-яких обставин, що об'єктивно перешкодили йому в цьому, судом не встановлено.
Натомість, в судовому засіданні позивач повідомив, що він і вирішив зупинити керований ним транспортний засіб саме на смузі для руху маршрутних транспортних засобів для його перевірки на предмет механічних несправностей.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що позивач свідомо і за власним бажанням обрав для вимушеної зупинки смугу для руху маршрутних транспортних засобів, аргументуючи свої дії тим, що на вказаній смузі його автомобіль не буде заважати руху іншим транспортним засобам.
Із такими доводами позивача суд не погоджується і відхиляє їх з наведених вище висновків про об'єктивну можливість позивача обрати місце вимушеної зупинки автомобіля згідно із Правилами дорожнього руху.
Отже, вказані дії позивача щодо зупинки транспортного засобу на смузі для маршрутних транспортних засобів, дійсно є порушенням вимог пункту 17.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Одночасно суд враховує положення статей 222, 254 і 258 КУпАП у зв'язку з чим протокол про адміністративне правопорушення у даному випадку не складався та всі відомості викладено в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З огляду на встановлені судом обставини, суд не вважає зазначені у позові доводи такими, що є підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення», розглядаючи відповідно до ст. 293 КпАП скаргу або протест на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.
Норма частини другої статті 283 КУпАП передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Дослідивши та проаналізувавши зміст оскаржуваної постанови інспектора 5-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві рядового поліції Іващука В.В. серії ЕАВ № 1231538 від 14.06.2019 року, суд приходить до висновку, що вона відповідає вимогам статті 283 КУпАП.
До того ж, дії позивача інспектором кваліфіковані вірно за ч. 3 ст. 122 КУпАП, як порушення правил зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).
Наведені у заяві та зазначені в судовому засіданні під час розгляду справи доводи позивача не спростовують даних оскаржуваної ним постанови.
При цьому, зміст оскаржуваної постанови не суперечить вимогам статті 283 КУпАП, а вид і розмір накладеного на правопорушника стягнення повністю відповідає санкції, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, відповідач, який заперечує проти адміністративного позову, виконав передбачений наведеною нормою процесуального закону обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Враховуючи встановлені судом обставини та зміст правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає, що відповідач діяв у межах чинного законодавства та правомірно на достатніх підставах виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і необґрунтованим, у зв'язку з чим, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122 ч. 2, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 7 - 12, 69 - 72, 76, 79, 86, 128, 158 - 163 КАС України,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора рядового Управління патрульної поліції у м. Києві Іващука Владислава Віталійовича про скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Дата складення повного рішення суду - 12 листопада 2019 року.