Постанова
іменем України
5 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 222/418/18
провадження № 51- 1253 км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Володарського районного суду Донецької області
від 19 листопада 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050640000381, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Володарського районного суду Донецької області від 19 листопада 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 415 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
Звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 5 463 (п'ять тисяч чотириста шістдесят три) гривні та моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 1 933 (одна тисяча дев'ятсот тридцять три) гривні 20 копійок.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 січня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 скасовано в частині цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальних збитків у розмірі 5 463 (п'ять тисяч чотириста шістдесят три) гривні та судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок та відмовлено в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальних збитків.
В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він будучи військовослужбовцем військової служби військової частини польова пошта НОМЕР_1 , проходячи службу на посаді водія-гранатометника 3 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону, в порушення ст. ст. 9, 11, 13, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних України, 9 листопада 2014 року приблизно
о 13 годині, керуючи технічно справним автомобілем УРАЛ-43202, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по проїжджій частині вул. Свободи з боку вул. Пушкіна у напрямку вул. 1-го Травня в смт Нікольське (Володарське) Нікопольського (Володарського)району Донецької області в порушення вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України не надав перевагу у русі автомобілю «CHEVROLET LACCETI», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався по проїжджій частині вул. 1-го Травня з боку вул. Ярослава Мудрого (Чапаєва) у напрямку вул. Калинова (Каланіна), на перехресті вул. Свободи (Леніна) та вул.1-го Травня, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої водій автомобіля «CHEVROLET LACCETI» ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди. Зазначає, що висновки судів як першої, так і апеляційної інстанції не відповідають вимогам матеріального законодавства при вирішенні цивільного позову, а саме у частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 . При цьому зазначає, що ОСОБА_6 не є належним відповідачем - володільцем джерела підвищеної безпеки, що встановлено вироком суду, а тому може нести відповідальність тільки у порядку регресу.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
У п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисником не оспорюються та не заперечуються.
Доводи захисника в касаційній скарзі про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цивільного позову є слушними.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Разом з тим, за загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 1187 ЦК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Проте, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.
Отже, вирішуючи цивільний позов, суд першої інстанції не врахував зазначені вище вимоги і не дав належної правової оцінки тому факту, що ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем Збройних сил України і проходячи службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 на посаді водія-гранатометника 3 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону, 9 листопада 2014 року порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху (внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода), керуючи технічно справним автомобілем УРАЛ-43202, який перебував на балансі військової частини.
На вказані обставини не звернув уваги й суд апеляційної інстанції.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в частині вирішення судами цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_6 на її користь моральної шкоди підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства в суді першої інстанції.
На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 440-442 КПК України, Суд
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити.
Вирок Володарського районного суду Донецької області від 19 листопада 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 січня 2019 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_6 на її користь моральної шкоди скасувати та призначити у цій частині новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства у суді першої інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3