Ухвала
Іменем України
11 листопада 2019 р.
м. Київ
справа № 641/2752/19
провадження № 51- 5561 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 ,
установив:
Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 травня 2019 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання на строк три роки позбавлення волі.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року апеляційне провадження за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого на зазначений вирок закрито на підставі ч. 2 ст. 403 КПК України, оскільки прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 до початку апеляційного розгляду від своїх апеляційних скарг відмовилися, а іншими особами вирок не було оскаржено.
До Касаційного кримінального суду Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 .
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання пунктів 3, 4, 5, 6 ч. 2 цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, при вирішенні питання про наявність яких суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
За положеннями п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються. Засуджений не вказує вкасаційній скарзі, які судові рішення оскаржуються.
Згідно з пунктами 4, 5 ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
За положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
В своїй касаційній скарзі ОСОБА_4 не зазначає конкретних порушень закону, допущених місцевим та апеляційним судами при постановленні вироку та ухвали, та які саме доводи засудженого залишились поза увагою цього суду, зважаючи на приписи статей 370, 403, 419 КПК України.
Крім того, є суперечливою позиція засудженого в частині його вимог до суду касаційної інстанції. В касаційній скарзі ОСОБА_4 просить застосувати ст. 69 КК України та на підставі ст. 407 КПК України постановити новий вирок, що суперечить нормам статті 436 КПК України та позбавляє суд касаційної інстанції можливості вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з положеннями п. 6 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі необхідно зазначати перелік матеріалів, які додаються.
Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху і надати строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3