Справа № 554/6124/19 Номер провадження 11-кп/814/1192/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
07 листопада 2019 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілих ОСОБА_8
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 06 вересня 2019 року,-
Ухвалою суду, відносно:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого
та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше судимого
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - до 05 листопада 2019 року. в рамках кримінального провадження № 12019170040000681 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_13 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 05 листопада 2019р.
Згідно з клопотанням та ухвалою, у провадженні Октябрського районного суду м.Полтави перебуває кримінальне провадження № 12019170040000681 за обвинуваченням ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України та ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України,
Продовжуючи дію запобіжного заходу обвинуваченим, колегія суддів врахувала наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які мали місце на час обрання запобіжних заходів та які продовжують існувати на даний час, а тому дійшла до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора. Вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Не погоджуючись з рішенням колегії суддів, до апеляційного суду з апеляційними скаргами звернулись обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_12 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.
Вказує, що він має ряд тяжких невиліковних хвороб, які потребують постійного лікування та просить постановити ухвалу, якою призначити проведення медичної комісії і зобов'язати провести консультації відповідних лікарів із призначенням йому лікування.
Обвинувачений ОСОБА_11 в поданій апеляційній скарзі посилається на наявність у нього постійного місця проживання, перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей, міцні соціальні зв'язки в м.Полтаві, а тому вважає за можливе змінити йому запобіжний захід на більш м'який.
Інші учасники кримінального провадження ухвалу не оскаржили.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та захисників в їх інтересах - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які підтримали апеляційні скарги з підстав у ній наведених та просили скасувати ухвалу і застосувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заперечення прокурора ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_8 проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали п ровадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, дійшла наступного висновку.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.2 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Таким чином, ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в судді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою суд повинен з'ясувати всі обставини з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Під час вирішення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_12 та ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, доведених прокурором в судовому засіданні та дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
На підтвердження зазначених судом ризиків вказує те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими та вчинені за попередньою змовою групою осіб із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, мають високий ступінь суспільної небезпеки, а тому існує ризик переховування обвинувачених від суду з метою уникнення покарання. Зважаючи на обставини за яких вчинено кримінальне правопорушення, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 можуть вчинити дії щодо незаконного впливу на потерпілого та свідків, з метою зміни їх показань в суді або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень підтверджується тим, що обвинувачені не працюють, не мають постійного джерела прибутку. ОСОБА_11 раніше засуджувався за вчинення корисливих злочинів, а ОСОБА_12 у минулому притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного вбивства, що вказує на схильність цих осіб до протиправної поведінки.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу - домашнього арешту, на якому наполягають обвинувачені та їх захисники, є неможливим, оскільки він передбачає перебування ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на волі, що дає можливість негативно впливати на повне та об'єктивне встановлення істини у кримінальному провадженні.
Наведені обвинуваченим ОСОБА_11 обставини про наявність постійного місця проживання та міцні соціальні зв'язки не є підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вони не зменшують існуючих ризиків.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_12 на ряд тяжких захворювань як на підставу для зміни йому запобіжного заходу є непереконливими, так як в матеріалах провадження відсутні дані про неможливість ОСОБА_12 за станом здоров"я утримувати під вартою.
Окрім того, доводи обвинуваченого ОСОБА_12 про призначення щодо нього медичної комісії із зобов'язанням проведення консультацій відповідних лікарів не відноситься до повноважень суду з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обстеження, медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерством юстиції України від 10 лютого 2012 року за N 239/5/104 затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (надалі - Порядок).
Згідно з вказаним Порядком, а саме п. 2.3 медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Отже, апеляційна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.
За таких обставин, ухвала колегії суддів першої інстанції винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги обвинувачених задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 06 вересня 2019 року про продовження обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4