Провадження № 11-кп/821/201/19Головуючий по 1 інстанції: ОСОБА_1
Справа № 712/1874/18 Категорія: ч.2 ст. 125 КК України Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2
31 жовтня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого-суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого потерпілого законного представника потерпілого законного представника обвинуваченого захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12017251010009011 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2019 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Драбове-Барятинське Драбівського району Черкаської області, громадянин України, з середньою освітою, учень ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, -
засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, до покарання у виді штрафу розміром 75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1275 грн.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь:
- ОСОБА_8 1712 грн. в рахунок відшкодування матеріальних шкоди та 10000 грн. - моральної шкоди;
- КЗ «Черкаська обласна дитяча лікарня» ЧОР - 2734,47 грн.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.
Згідно вироку Соснівського районного суду від 23 травня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 8 листопада 2017 року близько 11:15 год., знаходячись в приміщенні майстерні ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій», розташованому по проспекту Хіміків, 56, в м. Черкаси, під час конфлікту, що виник раптово, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс своєму одногрупнику ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , один удар правим коліном в область паху, в результаті чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: травми лівого яєчка з його розривом та крововиливом в калитку зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01/2097 від 04 грудня 2017 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій, вважаючи вирок суду незаконним, просив його скасувати та закрити кримінальне провадження.
В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до висновку експерта у потерпілого ОСОБА_8 мали місце ушкодження: травма лівого яєчка з його розривом та крововиливом в калитку зліва. Вказані ушкодження виникли від дії тупого предмета. При цьому, допитані свідки не повідомляли суд про те, що вони бачили, як обвинувачений ОСОБА_7 під час конфлікту наносив удари в пахову зону потерпілому.
Показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вироку відображені не повністю, зокрема відсутні пояснення в частині того, що вони не бачили, щоб ОСОБА_7 бив потерпілого в пахову частину його тіла.
Також, будучи на навчанні, потерпілий ОСОБА_15 не повідомляв медичній сестрі училища, а також майстру навчального закладу, про нанесення йому ударів в область паху, а лише скаржився на біль в животі.
Вважає, що судом не доведено, що тілесні ушкодження у вигляді травми лівого яєчка, виявлені у потерпілого, були спричинені обвинуваченим та, що вказані тілесні ушкодження взагалі були отримані ним під час сварки з обвинуваченим ОСОБА_7 . Він міг отримати їх в іншому місці, оскільки з часу виникнення конфлікту до звернення до медичного закладу минуло 4 години 30 хвилин.
Зазначає, що протокол слідчого експерименту за участю потерпілого не може бути беззаперечним доказом вини обвинуваченого, оскільки при його проведенні відсутні будь-які дослідження, а проведення вказаної дії зводилося лише до надання показань потерпілим на місці події, тобто вона не була спрямована на перевірку отриманих слідством відомостей, а лише на закріплення показань потерпілого.
Також на думку апелянта не може слугувати доказом винуватості ОСОБА_7 висновок експерта, оскільки експертом зазначаються обставини отримання тілесних ушкоджень зі слів потерпілого та зі змісту протоколу слідчого експерименту.
Заслухавши доповідь судді, думки захисника ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його законного представника ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу захисника, просили її задовольнити; думки прокурора ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_8 та його законного представника ОСОБА_9 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 ; вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню вказані вимоги закону були дотримані.
Так, висновки районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, яким суд дав обґрунтовану і правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст. 125 КК України судом першої інстанції кваліфіковано вірно.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_7 своєї вини у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 125 КК України, його винуватість у заподіянні ОСОБА_8 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, підтверджується безпосередньо дослідженими у судовому засіданні судом першої інстанції та наведеними у вироку доказами.
Зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_8 , даними в суді першої інстанції про те, що 08 листопада 2017 року після 3 уроку він перебував в аудиторії училища. До нього підійшов ОСОБА_7 та вдарив два рази рукою по голові і один раз ногою по нозі. Після цього він встав та відштовхнув ОСОБА_16 , який також його штовхнув, потім ОСОБА_17 взяв його за плечі і вдарив коліном у пах. Після четвертого уроку він пішов до медсестри, якій сказав, що у нього болить живіт, але вона нічого не побачила. Потім він звернувся до вчительки , яка відвела його знову до медсестри. Хлопці, які знаходились в аудиторії під час конфлікту, грались з телефонами і могли не бачити, як обвинувачений наносив удари.
В ході апеляційного розгляду потерпілий ОСОБА_8 підтвердив показання, дані в суді першої інстанції, та більш детально пояснив, що обвинувачений ОСОБА_17 коли взяв його за плечі - вдарив коліном нижче живота. В свою чергу, він штовхнув ОСОБА_16 , а останній знову взяв за плечі і вдарив його коліном в пах. Їх розборонив ОСОБА_18 . Оскільки в нього болів живіт, він звернувся до медсестри, яка дала йому таблетку. Біль не минав, тому він відпросився та поїхав додому. Вдома побачив, що набрякло яєчко та зателефонував до мами, повідомивши їй про вказані обставини, потім вони поїхали до лікарні, де його прооперували.
Показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , даними в суді першої інстанції про те, що вони були очевидцями конфлікту між потерпілим ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_7 . Кожен з них бачив штовханину між потерпілим та обвинуваченим, а також як ОСОБА_17 наносив удари потерпілому в живіт, по ногах.
Показами свідка ОСОБА_19 , даними в суді першої інстанції про те, що вона працює медсестрою в ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій». Під час занять 08.11.2017 року до неї звернувся ОСОБА_8 зі скаргами на болі в животі. Вона оглянула його живіт, але нічого не виявила. Потім потерпілого знову привів майстер, він скаржився на болі в животі. Вона запропонувала викликати швидку допомогу, ОСОБА_20 сказав, що в нього вже нічого не болить, і вибіг з кабінету.
Даними протоколу прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення від 09.11.2017 року ОСОБА_21 , в якій зазначено, що 08.11.2017 року близько 12:30 год. її син ОСОБА_8 , 2000 року народження, перебуваючи на навчанні в Черкаському училищі № 15, отримав тілесні ушкодження пахової ділянки, в результаті конфлікту з одногрупником ОСОБА_22 , після чого був госпіталізований до Черкаської дитячої лікарні та прооперований.
Даними протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 20.11.2017 року та фототаблицею до нього, під час якого він розповів та показав, яким чином ОСОБА_7 наніс йому тілесні ушкодження.
Даними висновку експерта № 02-01/2097 від 28.11.2017 року, відповідно якого у ОСОБА_8 згідно даних медичної карти мали місце ушкодження: травма лівого яєчка з його розривом та крововиливом в калитку зліва. Вказані ушкодження виникли від дії тупого предмета, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли виникнути в результаті нанесення удару ногою та за обставин, на які він вказав в протоколі проведення слідчого експерименту від 20.11.207 року. Травмуючим механізмом утворення тілесних ушкоджень, які виявлені у ОСОБА_8 , явилась ударна дія тупого предмета. Виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження не характерні для тих, які виникають від падіння з положення стоячи та від падіння з положення стоячи з наступним ударом об тупий твердий предмет або поверхню (землю, каміння, тощо).
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 11 від 12.01.2018 року, ОСОБА_7 хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждає і не страждав на період часу, до якого відносяться скоєння інкримінованого йому правопорушення, а виявляє наслідки органічного ураження головного мозку (патології раннього періоду розвитку) з проявами легкої інтелектуальної недостатності і помірно-вираженими церебрастенічними розладами, що при збереженні у нього критичних і прогностичних функцій, здатності до вольової регуляції своєї поведінки - не позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними. На теперішній час ОСОБА_7 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим розладом психічної діяльності або іншим хворобливим станом психіки не страждає, а виявляє наслідки органічного ураження головного мозку (патології раннього періоду розвитку) з проявами легкої інтелектуальної недостатності і помірно-вираженими церебрастенічними розладами, що при збереженні у нього вольових процесів, критичних і прогностичних функцій - не позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними, правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, приймати участь у слідчих діях і судовому процесі. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_7 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України.
Аналіз наведених вище доказів свідчить про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, і його дії за ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковано правильно.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 щодо невчинення ним відносно потерпілого ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження та дослідженими безпосередньо в судовому засіданні судом першої інстанції, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми, і узгоджуються між собою, а тому розцінюються колегією суддів як такі, що надані обвинуваченим з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
Колегія суддів вважає, що покази потерпілого ОСОБА_7 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які вони безпосередньо давали в судовому засіданні районного суду щодо наявності конфлікту між потерпілим та обвинуваченим, та його наслідками - нанесенням тілесних ушкоджень потерпілому саме обвинуваченим ОСОБА_7 , є чіткими, послідовними, узгоджуються між собою, протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого від 20.11.2017, висновком експерта № 02-01/2097 від 28.11.2017 та іншими доказами кримінального провадження, є об'єктивними та достовірними і викривають злочинні дії обвинуваченого, тому суд першої інстанції, давши їм відповідну оцінку, обґрунтовано поклав їх в основу вироку.
Доводи захисника ОСОБА_11 про те, що в ході розгляду справи судом першої інстанції не було доведено, що тілесні ушкодження у вигляді травми лівого яєчка, виявлені у потерпілого, були спричинені ОСОБА_7 , оскільки він міг їх отримати в іншому місці, так як з часу виникнення конфлікту до звернення до медичного закладу - минуло 4 години 30 хвилин, є необгрунтованими та спростовуються наступним.
Так, згідно матеріалів кримінального провадження факт конфлікту між обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_8 08 листопада 2017 року близько 11-15 години - ніким з учасників даного провадження не оспорюється. Наявність у потерпілого ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи, тобто - 08.11.2017, та могли виникнути в результаті нанесення удару ногою, про що свідчить висновок судово-медичного експерта № 02-01/2097 від 28.11.2017. При цьому, показання потерпілого ОСОБА_8 щодо механізму та способу нанесення йому тілесних ушкоджень саме обвинуваченим ОСОБА_7 узгоджуються з його показаннями, даними ним в ході проведення слідчого експерименту 20.11.17, а виявлені у потерпілого тілесні ушкодження, як це вбачається з висновку судово-медичного експерта № 02-01/2097 від 28.11.2017, могли виникнути за обставин, на які останній вказав в ході проведення даної слідчої дії. Крім того, на факт заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень саме обвинуваченим, вказують і свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які були присутніми під час конфлікту.
При цьому, колегією суддів не встановлено та стороною захисту не надано будь-яких доказів того, що потерпілий ОСОБА_8 міг отримати виявлені в нього тілесні ушкодження в іншому місці - протягом 4 годин 30 хвилин до звернення до медичного закладу.
Так, потерпілий ОСОБА_8 пояснював, що в зв'язку з погіршенням самопочуття він відпросився з навчального закладу та поїхав додому. Вдома він виявив опухлість в паховій зоні та зателефонував до матері, розповівши їй про обставини конфлікту з ОСОБА_23 , після чого вони поїхали до лікарні. Показання потерпілого ОСОБА_8 в частині спричинення йому тілесних ушкоджень саме ОСОБА_23 також узгоджуються з даними протоколу прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.11.2017, відповідно до яких мати потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_21 заявила, що її син , перебуваючи на навчанні в Черкаському училищі № 15, отримав тілесні ушкодження пахової ділянки, в результаті конфлікту з одногрупником ОСОБА_23 , після чого був госпіталізований до Черкаської дитячої лікарні та прооперований. Інших відомостей про отримання її сином тілесних ушкоджень - ОСОБА_21 не заявляла.
Також в колегії суддів відсутні підстави вважати, що потерпілий ОСОБА_8 обмовляє обвинуваченого ОСОБА_7 , маючи на меті збагатитися за його рахунок, оскільки показання потерпілого у колегії суддів не викликають сумнівів в їх достовірності , вони є послідовними та незмінними, та узгоджуються з доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, які покладені в основу обвинувального вироку суду.
Доводи захисника про неповне відображення у вироку суду показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 є безпідставними, оскільки як вбачається зі звукозапису судового засідання покази свідків були відображені у вироку достатньо повно.
Посилання захисника на те, що проведений слідчий експеримент за участі потерпілого ОСОБА_8 не відповідає вимогам ст.. 240 КПК України є необгрунтованими, оскільки вказана слідча дія проводиться з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а залучення підозрюваного до участі в слідчому експерименті не є обов'язковим, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування слідчий експеримент за участі потерпілого ОСОБА_8 проведений відповідно до вимог ст.. 240 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , щодо скасування вироку суду та закриття кримінального провадження, як про це просить апелянт.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону органом досудового розслідування та судом першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження, які б слугували підставами для скасування чи зміни вироку суду, колегією суддів не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 районний суд достатньо виконав вимоги ст.ст. 50,65,66,67 КК України та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який по місцю проживання та навчання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, перебуває під консультативним наглядом лікаря - психіатра з приводу розладу психологічного розвитку, до кримінальної відповідальності притягується вперше, даних досудової доповіді, пом'якшуючої покарання обставини - вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1275 грн.
Колегія суддів вважає, що призначене районним судом обвинуваченому ОСОБА_7 покарання відповідає принципу індивідуалізації призначення покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, належним чином мотивоване, і є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
З огляду на зазначене, колегія суддів, вважає, що вирок районного суду є законним і обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 409 КПК України, для його скасування чи зміни - відсутні.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів ,-
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2019 рокущодо ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді