про закриття провадження у справі
22 жовтня 2019 р. Справа № 480/2502/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,
представника позивача - Кордюк В. П. ,
представника відповідача - Заїки І.В.,
представника третьої особи - Губської І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми клопотання Сумської міської ради про закриття провадження по адміністративній справі №480/2502/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Сумської міської ради, третя особа - Фізична особа-підприємець Василенко Тетяна Вікторівна, комунальна установа Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12 ім. Б.Берестовського про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської міської ради, третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 26.09.2018 №3824-МР "Про використання земельної ділянки комунальної власності, яка перебуває в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , для суспільних потреб" та рішення від 26.09.2018 №3825-МР "Про надання земельної ділянки в постійне користування комунальній установі Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12 ім. Б.Берестовського за адресою: АДРЕСА_1".
Ухвалою суду від 24.07.2019 відкрито провадження, розгляд справи призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому провадженні на 17.09.2019.
02.10.2019 представник відповідача - Сумської міської ради, подав до суду клопотання про закриття провадження у даній справі з тих підстав, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Слід зазначити, що в судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав своє клопотання про закриття провадження у справі мотивуючи його тим, що дану справу належить розглядати в порядку господарського судочинства. При цьому, в матеріалах справи містяться докази того, що аналогічний позов між тими ж сторонами про той же предмет спору вже був предметом розгляду у Господарському суді Сумської області. Однак відповідно до ухвали суду від 18.06.2019р. №920/367/19 (а.с.40-42) провадження у даній справі було закрито відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України - суд дійшов висновку, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Зокрема , висновки суду полягають у тому, що назва одного з оскаржуваних рішень наступна - рішення Сумської міської ради від 26.09.2018 №3824-МР "Про використання земельної ділянки комунальної власності, яка перебуває в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , для с у с п і л ь н их п от р е б". Саме наявність словосполучення "суспільних потреб" у рішенні міської ради дало підстави суду для прийняття відповідної ухвали про закриття провадження у справі с твердженням , що дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки справи щодо в и л у ч е н ня майна для суспільних потреб належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Зазначена ухвала господарського суду Сумської області не оскаржувалась сторонами, а тому позов було подано до адміністративного суду з урахуванням висновків викладених господарським судом в ухвалі від 18.06.2019р.
Звертаючись до суду з клопотанням про закриття провадження у даній справі з твердженням про те, що дана справа має розглядатися в порядку господарського судочинства, відповідач фактично зазначає про обставини, які мали би досліджуватись та враховуватись господарським судом при вирішенні питання про наявність підстав для закриття провадження у справі №920/367/19. Однак, жодних ґрунтовних пояснень щодо причин не оскарження ухвали господарського суду про закриття провадження у господарській справі відповідач не надав.
При цьому, на переконання відповідача позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення Сумської міської ради від 26.09.2018 №3824-МР "Про використання земельної ділянки комунальної власності, яка перебуває в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , для суспільних потреб" та рішення від 26.09.2018 №3825-МР "Про надання земельної ділянки в постійне користування комунальній установі Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12 ім. Б.Берестовського, - це позовні вимоги, що є похідними від вимог у приватно-правовому спорі. В даному випадку адміністративний суд фактично буде досліджувати питання щодо орендних правовідносин та питання користування земельною ділянкою.
Наявність у назві рішення словосполучення "для суспільних потреб" не свідчить про те, що йдеться про в и л у ч е н н я її для суспільних потреб. Фактично , рішення №3824-МР від 26.09.2018р. "Про використання земельної ділянки комунальної власності, яка перебуває в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , для суспільних потреб" містить організаційні заходи щодо врегулювання орендних правовідносин (розірвання договору оренди, згоди орендаря, тощо). Рішення від 26.09.2018 №3825-МР "Про надання земельної ділянки в постійне користування комунальній установі Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12 ім. Б.Берестовського врегульовує питання надання земельної ділянки у постійне користування. При цьому, у даному рішенні йдеться про те, воно набирає чинності після розірвання (припинення) договору оренди.
Відповідно, зазначене свідчить, що надаючи правову оцінку рішенням Сумської міської ради суд фактично буде досліджувати питання приватно-правового характеру, які пов"язані з використанням земельної ділянки, щодо наявності підстав для припинення (неприпинення) орендних правовідносин, тощо.
Представник відповідача у клопотанні та в судовому засіданні просив суд врахувати, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне судочинство і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Відповідач зазначає, що дану справа належить розглядти в порядку господарського судочинства. Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, к р і м спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо в и л у ч е н н я майна для суспільних потреб чи з мотивів с у с п і л ьн о ї н е о б х і д н о с т і , а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
При цьому, відповідно до п.8 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи публічно - правових спорів, зокрема спорах щодо в и л у ч е н н я або примусового в і д ч у ж е н н я майна для с у с п і л ь н и х по треб чи з мотивів суспільної необхідності.
Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, визначає Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (далі Закон №1559-VI).
Як зазначає відповідач, дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов'язані з викупом земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для забезпечення суспільних потреб чи пов'язані з примусовим відчуженням зазначених об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, якщо такі потреби не можуть бути забезпечені шляхом використання земель державної чи комунальної власності.
Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, що виникають, зокрема, у разі укладення інших цивільно-правових угод з інших підстав, ніж визначені статтею 7 цього Закону, яка має виключний перелік суспільних потреб для яких можливий викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені.
При цьому об'єктом відчуження є земельна ділянка (її частина), житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що на ній розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Таким чином, системний аналіз норм КАС України у сукупності з нормами Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» дає підстави дійти висновку, що в даному випадку а ні вилучення, а ні відчуження майна не відбувається. Прийнявши оскаржуване рішення міської ради №3824-МР (а.с.18) міська рада фактично намагається врегулювати питання щодо використання земельної ділянки з урахуванням суспільних потреб, однак зазначене рішення не містить вимог про вилучення або відчуження відповідної земельної ділянки.
Правовідносини щодо використання орендованої земельної ділянки не регулюються вищевказаним Законом №1559-VI, а тому не підпадають під юрисдикцію КАС України.
Відповідач також просив суд врахувати, що рішення Сумської міської ради, які оскаржуються у даній справі, стосуються розпорядження власником землі (Сумською міською радою) земельною ділянкою (кадастровий номер: 5910136600:19:034:0026) яка перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Суми та яка (земельна ділянка) на даний час перебуває в оренді у ФОП ОСОБА_3 на підставі договору оренди земельної ділянки від 02.07.2016.
Відповідно до пункту 1.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є р і в н и м и учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору нормам Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.
Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, статтею 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.
Отже, між ФОП ОСОБА_3 та Сумською міською радою фактично існує приватноправовий спір, пов'язаний зі здійсненням сторонами цивільних прав на земельну ділянку, яка ФОП ОСОБА_3 використовується у господарській діяльності.
За певних умов оскарження рішень СМР від 26.09.2019 №3824-МР та від 26.09.2019 №3825-МР може розглядатися як спосіб захисту ФОП ОСОБА_3 свого цивільного права, що відповідає способам захисту цивільних прав передбачених статтями 16, 21, 393 Цивільного кодексу України.
Окрім цього відповідач звертає увагу суду на те, що згідно з офіційним тлумаченням положень частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», викладеного в Рішенні Конституційного Суду №7-рп/2009 від 16.04.2009 - до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.
Отже, рішення Сумської міської ради від 26.09.2019 №3824-МР та від 26.09.2019 №3825-МР, що оскаржуються, не є розпорядчими актами виданими суб'єктом владних повноважень при реалізації ним своїх управлінських функцій у сфері земельних правовідносин. Також зазначені рішення не містять норм, тобто не є нормативними у розумінні статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
На підставі вищевикладеного, відповідач просить закрити провадження у даній справі, як таке, що підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Представник відповідача у підготовчому судовому засіданні підтримав дане клопотання.
Представник позивача в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.
Представник третьої особи поклалася на розсуд суду.
Розглянувши матеріали даної справи, дослідивши предмет спору та характер спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 2 абзацу 2 КАС України встановлено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно статті 4 частини 1 пункт 7 КАС України під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг .
Так, згідно з статтею 19 частиною 1 пунктом 1 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Судом встановлено, що 31.08.2011 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Сумською міською радою укладений договір оренди землі стосовно земельної ділянки площею 0,0600 га за кадастровим номером 5910136600:19:034:0026, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , м. Суми , під розміщеною нежитловою будівлею (а.с.24-25).
02.07.2016 на підставі рішення Сумської міської ради від 07.06.2016 №873-МР було продовжено договір оренди земельної ділянки до 23.06.2021 (а.с.32-35).
26.09.2018 Сумською міською радою прийнято рішення №3824-МР "Про використання земельної ділянки комунальної власності, яка перебуває в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , для суспільних потреб" (а.с.18).
Зазначеним рішенням встановлено, що земельну ділянку комунальної власності, кадастровий номер 5910136600:19:034:0026, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,06 га, яка знаходиться в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , необхідно надати Комунальній установі Сумська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №12 ім.Б.Берестовського для суспільних потреб, а саме: створення майданчику відпочинку дітей - школярів. Крім цього, вирішено звернутися до ФОП ОСОБА_3 з пропозицією про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.07.2016 укладеного між Сумською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у зв'язку з необхідністю її використання та надання навчальному закладу комунальної власності для суспільних потреб.
Разом з тим, 26.09.2018 Сумською міською радою прийнято рішення №3825-МР "Про надання земельної ділянки в постійне користування комунальній установі Сумська загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів №12 ім. Б.Берестовського за адресою: м. Суми, вул.Засумська, 3/1" (а.с.19).
Таким чином, заявлений у цій справі позов має на меті захист права позивача як орендаря земельної ділянки на користування майном шляхом оскарження рішень Сумської міської ради щодо надання у постійне користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться в оренді у ФОП ОСОБА_3 , комунальній установі Сумська загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів №12 ім. Б.Берестовського, та, у зв'язку з цим, розірвання договору оренди даної земельної ділянки з позивачем.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
В силу положень статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно статті 116 частини 1 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Таке положення узгоджується з вимогами статті 16 Закону України "Про оренду землі" №1-XIV (далі по тексту - Закон України № 161-XIV), згідно з якими укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд
Отже, необхідною умовою укладення, зміни або розірвання умов договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу.
Відповідач при здійсненні повноважень власника землі є вільним у реалізації права розпоряджатися землею та вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права користування землею в порядку, встановленому законом, а також узгодженні істотних умов договору, які він вважає необхідними. Таким чином, заміну суборендаря можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін, яке з боку уповноваженого органу оформлюється відповідним рішенням.
Окрім наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з статтею 19 частиною 1 пунктом 1 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
У справі, що розглядається, відповідач, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У даному спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - Кременчуцька міська рада - владних управлінських функцій не здійснює.
Звертаючись до адміністративного суду із вимогою до Сумської міської ради позивач фактично вимагає усунення порушення свого права на оренду земельної ділянки, яке на його думку порушується Сумською міською радою, шляхом наміру розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:19:034:0026 та подальшим наданням вказаної земельної ділянки у постійне користування комунальній установі Сумська загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів №12 ім. Б.Берестовського для суспільних потреб.
При визначенні підсудності справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач. Позивач подав позов з метою захистити своє право оренди земельної ділянки, яке, на його думку, порушено відповідачем.
Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Таким чином, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За правилами статті 19 частини 1 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
У відповідності до статті 20 частини 1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Рішення органу місцевого самоврядування є індивідуальним актом, яким реалізовується волевиявлення територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, а тому не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто підвідомчі місцевим, господарським судам, які вирішуючи спір про відновлення прав позивача щодо землекористування, зокрема можуть дати оцінку законності такого рішення органу місцевого самоврядування, якщо його прийняття сприяло порушенню прав позивача.
За таких обставин у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної, господарської юрисдикції.
Таким чином, правовідносини, що склались між сторонами, є правовідносинами, що пов'язані та витікають з оренди землі, тобто відповідач у спірних правовідносинах не здійснював владних повноважень відносно позивача, як у суб'єкта господарювання - приватного підприємця, оскільки діяв як сторона таких орендних відносин, що своїми діями порушує, як вважає позивач, його право на поновлення договору оренди, а відтак, спір повинен розглядатись в порядку господарського судочинства.
Посилання представника позивача на те, що спір про вилучення земельних ділянок для суспільних потреб підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства не знайшло свого підтвердження, оскільки спірними рішеннями Сумської міської ради від 26.09.2018 №3824-МР та №3825-МР (а.с.18-19) не вирішувалось питання а ні про в и л у ч е н н я, а ні про в і д ч у ж е н н я земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Спірними рішеннями порушено питання про необхідність розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.07.2016 та про надання земельної ділянки у постійне користування іншій особі для суспільних потреб. Однак словосполучення "для суспільних потреб" у одному з оскаржуваних рішень не може свідчити про те, що дана справа належить до розгляду у порядку адміністративного судочинства. при визначенні питання щодо підсудності розгляду справ суд має надавати оцінку правовій природі правовідносин між сторонами у справі.
Крім того, позивач послався на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.06.2019 у справі №920/367/19, якою провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_3 до Сумської міської ради, третя особа - ФОП Василенко Т.В., Комунальна установа Сумська загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів №12 ім. Б.Берестовського про визнання недійсними та скасування рішень Сумської міської ради, закрито у зв'язку з тим, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. У зв'язку з цим, позивач буде позбавлений можливості оскаржити спірні у даній справі рішення у порядку господарського судочинства.
Щодо даного твердження суд зазначає, що ухвала Господарського суду Сумської області від 18.06.2019 у справі №920/367/19 не була оскаржена учасниками справи. Отже, сторони не скористалися своїм законним правом.
Однак, дана обставина не може бути підставою для розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки судом буде фактично допущено порушення норм процесуального права.
Отже, на підставі аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи суд приходить до переконання, що у даному випадку спір за своєю сутністю є не публічно-правовим, а приватно-правовим, оскільки вимоги позивача не підпадають під дію статті 19 КАС України, такий має розглядатися за правилами господарського або цивільного судочинства, що є наслідком закриття провадження у справі.
Згідно статті 183 частини 1 КАС України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 183 частини 2 пункту 2 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття провадження у справі.
Відповідно до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 180, 183, 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Клопотання Сумської міської ради про закриття провадження у справі №480/2502/19 - задовольнити.
Провадження по справі №480/2502/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Сумської міської ради, третя особа - Фізична особа-підприємець Василенко Тетяна Вікторівна, комунальна установа Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12 ім. Б.Берестовського про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом до господарського суду в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Повний текст ухвали складено 30.10.2019р.
Суддя О.М. Кунець