справа№1.380.2019.004730
06 листопада 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулкевич І.З.,
секретар судового засідання Іванес Х.О.,
за участю : представника позивача ОСОБА_1 А.Л., представників відповідача Тістечка Ю.Я., Куля Є.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці ДФС (вул. Костюшка, 1, м. Львів) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-
Встановив:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 , в якій просить, визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості від 25.03.2019 року №UA209000/2019/000168/2.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_2 придбав транспортний засіб марки FORD модель Tourneo Connet, P/N WF0TXXWPGTFM73841 за ціною 13 739 польських злотих. У підтвердження цього факту купівлі-продажу продавцем видано рахунок-фактуру (інвойс) від 21.02.2019 року №2019/650PF/00035, в якому вказано що автомобіль пошкоджений в результаті ДТП та вартість зазначено транспортного засобу в сумі 13 739 польських злотих. Зазначає, що відповідно до даного рахунку 21.02.2019 року позивачем сплачено готівкові кошти в сумі 13 739 польських злотих, що в перерахунку по курсу на момент ввезення НБУ становить 3450 Євро. Позивач зазначає, що декларантом ОСОБА_3 від його імені подано митну декларацію № UA209190/2019/029582 від 25.03.2019, у якій заявлено митну вартість 13 739 польських злотих з підтверджуючими документами (інвойс, експортна декларація). Відповідачем , за результатами розгляду вищевказаної декларації, видано “Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення” № НОМЕР_1 НОМЕР_2 /2019/00480 та рішення “Рішення про коригування митної вартості” №UA209000/2019/000168/2 від 25.03.2019, де скориговано вартість автомобіля до 9021 євро. Вважає, що Львівською митницею ДФС безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості від 23.03.2019 року №UA209000/2019/000168/2, яким визначено вартість імпортованого автомобіля як 9021 Євро за 6 (резервним) методом митної вартості. Позивач вважає рішення відповідача неправомірним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідно до методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.15 № 689, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки при перевірці поданої декларації та документів, долучених до декларації, відповідачем встановлено розбіжності числових значень складових митної вартості та відсутність всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплаченою, або підлягала сплаті за оцінюваний товар. Вказує, що оскільки заявлена митна вартість товару не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, що згенеровано АСАУР ДФС та складає 9021 Євро та не подання декларантом, згідно з переліком, всіх документів, вартість даного транспортного засобу була визначена Львівською митницею ДФС самостійно. За результатами здійснення митного контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідачем повідомлена декларанта про можливість доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу, шляхом подання додаткових документів. 25.03.2019 декларантом подано заяву про відсутність додаткових документів з проханням здійснити митне оформлення на основі поданих документів. Відтак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 25.03.2019 року №UA209000/2019/000168/2. Вказує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 18.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд заслухав пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та встановив наступне.
ОСОБА_2 придбав транспортний засіб марки FORD модель Tourneo Connet, номер кузова НОМЕР_3 за ціною 13 739 польських злотих. У підтвердження цього факту купівлі-продажу продавцем видано рахунок-фактуру (інвойс) від 21.02.2019 року №2019/650PF/00035, в якому вказано вартість зазначеного транспортного засобу в сумі 13 739 польських злотих.
22/05.2019 року декларантом «Партнер» Й. Єдрис, А.Гощ на території Республіки Польща оформлена експортна митна декларація на вивезення з Європейського Союзу транспортного засобу марки FORD Tourneo Connet, P/N WF0TXXWPGTFM73841, а саме: (MRN) №19PL3910E215383, у якій відображено, що вартість експортованого автомобіля, марки FORD модель Tourneo Connet, номер кузова НОМЕР_3 становить 13 739 польських злотих, що по курсу становить 3450 Євро.
25.03.2019 року декларантом подано до митного контролю Львівської митниці ДФС митну декларацію № UA209190/2019/029582 з доповненням на товар - “Легковий автомобіль, що був у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування для перевезення пасажирів:, FORD модель Tourneo Connet, номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна: НОМЕР_4 , двигун - дизель, об'єм двигуна - 1499 см3, потужність - 88 кВт, колір - сірий, , модельний рік - 2015, кількість місць для сидіння-5, кількість дверей - 5, у якій заявлено митну вартість 13739 в еквіваленті у гривнях. Сума податків, що підлягали до сплати становила 97556.56 гривні (інформація відображена у графі 12 та 46).
Відповідач 25.03.2019 року надіслав декларанту повідомлення наступного змісту: “Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VII необхідне подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару:- якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару”.
Львівською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості від 25.05.2019 року № UA209000/2019/000168/2, яким визначено вартість імпортованого автомобіля як 9021 Євро за резервним методом митної вартості.
У графі 33 рішення про коригування, що містить назву “Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості” відповідач зазначив : “Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.15 №689 та постанови КМУ №1077 від 12.12.2018 у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 9021 Євро. Проведено консультації з декларантом згідно із ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (стаття 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АС АУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару становитиме 9021 Євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АС АУР”.
На підставі рішення про коригування, Львівською митницею ДФС видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00480. У картці відмови визначено: “повідомляє про відмову у прийнятті митної декларації або документа, що її заміняє, з таких причин : Неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у гр. 12,45 МД, (у зв'язку із коригуванням митної вартості товару № 1 після прийняття Рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2019/000168/2 від 25.03.2019). Декларантом порушено умови декларування, передбачені п. 1, п. 8 ст. 257 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 та наказом Міністерства фінансів України “Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа” від 30.05.2012 № 651, невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12,45, ВМД, МКУ № 4495-VI від 13.03.2012 ст. 54 ,п. 6, п.п. 1. 2. Роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Необхідно подати нову митну декларацію, з дотриманням вимог ч.2 ст. 263 МКУ та з урахуванням причин відмови, а саме слід вірно вказати митну вартість товару із внесенням змін у гр. 12, 45 МД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2019/000168/2 від 25.03.2019 року”.
Позивач, не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості, звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.
При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно із ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч.1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Митним органом відмовлено в прийнятті митної декларації та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2019 року № UA209000/2019/000168/2 з підстав того, що не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСУР ДФС та складає 9021 євро.
Зі змісту Карти відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00480 встановлено, що позивачем подавалися наступні документи : рахунок-фактуру (інвойс) №2019/650PF/00035 від 21.02.2019, акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2019/019738 від 20.03.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 15.01.2016, договір про надання послуг митного брокера №Б/Н від 14.03.2019, інші некласифіковані документи: копія митної декларації країни відправлення 19PL391010Е215383 від 21.02.2019, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу довідка №2019-12290 від 20.03.2019, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону FN НОМЕР_6 від 14.05.2018, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного проживання на території України серії НОМЕР_7 від 22.06.2010, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA209190/2019/029582 від 25.03.2019.
Як встановлено з матеріалів справи, декларантом надано до митного органу митну декларацію № UA209190/2019/029582 із зазначенням ціни товару 13739 польських злотих та на підтвердження ціни також надано, зокрема рахунок-фактура (інвойс) №2019/650PF/00035 від 21.02.2019, експортну декларацію 19PL391010Е0215383 де вказано вартість придбавання автомобіля.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку рахунок-фактуру (інвойс) №2019/650PF/00035 від 21.02.2019.
Відтак, подані 25.03.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи, а саме декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс), за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 ч.2 ст.53 Митного кодексу України.
Відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2019 року № UA209000/2019/000168/2 з підстав того, що відповідачем знайдено розбіжності в вартості автомобіля в поданих документах, однак не взято до уваги, що на час подання митної декларації № UA209190/2019/029582 від 25.03.2019 рахунок-фактура (інвойс) №2019/650PF/00035 від 21.02.2019 є тим документом, що виданий продавцем «Авто-Хандель-Центрум» Кроторські-Ціхи Повне товариство і який засвідчує дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 13 739 польських злотих.
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойс) від 21.02.2019, в тому числі будь-які відомості щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем автомобіля та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 13 739 польських злотих та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Другий та третій метод не застосовані у зв'язку з відсутністю в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; четвертий та п'ятий метод не застосовані з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.
Суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також: не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.
Суд зазначає, що під час розгляду справи, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення та, на підставі такого, картки відмови у прийнятті митної декларації.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку що оскаржуване рішення відповідача прийняте не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідно підлягає скасуванню.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.
Позивач також просить вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача понесені ним витрати на переклад в розмірі 597 грн.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 136 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, на підтвердження оплати наданих Бюро перекладів “АЗБУКА” послуг з перекладу позивачем долучено копію квитанції від 19.04.2019 та копії документів з відміткою Бюро перекладів “АЗБУКА” про виконання перекладу, а саме: рахунок-фактура від 21.02.2019 №2019/650PF/0035 на суму 13 739 польських злотих; копія експертної декларації 19PL391010Е0215383 від 21.02.2019; копія реєстраційного посвідчення серія НОМЕР_5 .
В квитанції від 19.04.2019 зазначено про отримання для перекладу трьох оригіналів документів від ОСОБА_2 для здійснення перекладу з польської мови на українську мову, вартість перекладу 597 грн, сплачено 597 грн, дата видачі 23.04.2019.
В матеріалах справи наявні копії трьох документів, перекладених з польської мови на українську мову, а саме: рахунок-фактура від 21.02.2019 №2019/650PF/0035 на суму 13 739 польських злотих; копія експертної декларації 19PL391010Е0215383 від 21.02.2019; копія реєстраційного посвідчення серія НОМЕР_5 .
Вищенаведені докази є належними, допустимими та відносяться до предмету доказування в даній справі.
З огляду на те що, такі витрати для здійснення перекладу пов'язані з розглядом справи, а їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, вони підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 597 грн, сплачених за квитанцією від 19.04.2019.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору на суму 768 грн 40 коп., сплаченого за квитанцією від 16.09.2019 №86664.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -
Вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати, прийняте Львівською митницею ДФС, рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2019/000168/2 від 25.03.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (адреса: м.Львів, вул.Костюшка,1, код ЄДРПОУ 39420875) в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ) 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплаченого судового збору та витрати на послуги перекладача в сумі 597 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2019 року.
Суддя Гулкевич І.З.