17 вересня 2019 року 12 год. 55 хв.Справа № 280/2344/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.,
за участю секретаря судового засідання Приймака Є.О.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Лисого А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 Віталій Іванович (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:
податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2019 № 0002511305;
податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2019 № 0002521305;
податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2019 № 0002541305;
рішення від 18.02.2019 № 0002481305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 № Ф- НОМЕР_1 ;
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності, суперечать положенням законодавства України, відтак, оскаржувані рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Щодо порушення п. 177.4 ст. 174 Податкового кодексу України про завищення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використанні у виробництві на придбання м'яса котлетного в 2016 році на загальну суму 60595,23 грн., яке не було придбано позивачем (з урахуванням залишків на 01.01.2016), позивач зазначає, що з метою спрощення підготовки первинних документів в ході здійснення господарської діяльності розпорядженням позивача було прийнято облікову політику, за якою для цілей бухгалтерського обліку та складання первинних документів, придбаний у 2016 році гуляш свинячий обліковується як м'ясо котлетне, та під час складання документів з реалізації в первинних документах найменування товару зазначається як м'ясо котлетне. Щодо порушення пункту 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України про завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції всього на суму 149962,72 грн., позивач зазначає, що акт не містить складу податкового правопорушення, відомості про господарську операцію, первинні документи, на підставі яких вчинено записи у бухгалтерському обліку, зазначення доказів, що підтверджують наявність факту порушення. Щодо порушення пункту 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України при включенні до складу інших витрат суми в розмірі 253241,57 грн., до складу якої входить сума придбаного дизельного палива та автошин, позивач зазначає, що в ході господарської діяльності використовував два транспортних засоби: орендований та власний, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Відтак, в силу статті 177 Податкового кодексу України ремонт та витрати на експлуатацію вказаного майна включаються до переліку витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів. З урахуванням вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач адміністративний позов не визнав. У письмовому відзиві (вх. №24679 від 18.06.2019) посилається на те, що висновки акту від 28.01.2019 № 29/08-01-13-05/2926520170 відповідають чинному законодавству, а визначені суми у податкових повідомленнях - рішеннях від 18.02.2019 №№ 0002511305, 0002541305, НОМЕР_2 є вірними. Зазначає, що перевіркою встановлено безпідставне включення позивачем до складу витрат: суми несплачених ТМЦ у 2016 році, придбаних у ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» в сумі 27031,20 грн., в 2017 році в сумі - 13 588,41 грн.; суми дебіторської заборгованості станом на 31.12.2016 в розмірі 43603,76 грн. та станом на 31.12.2017 в розмірі 5144,12 грн.; витрат на придбання м'яса котлетного в 2016 році на загальну суму 60595,23 грн., яке не було придбано ФОП ОСОБА_2 ; витрати пов'язані із використанням транспортного засобу. Порушення в частині використання транспортного засобу також призвели до заниження податковиїх зобов'язань з ПДВ. Вказує, що порушення позивачем вимог ст. 177, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України були доведені контролюючим органом в акті перевірки та не спростовані позивачем наданими документами. На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 22.05.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/2344/19. Призначено підготовче судове засідання на 18.06.2019.
Протокольною ухвалою суду від 18.06.2019 оголошено перерву у підготовчому провадженні до 26.06.2019.
Протокольною ухвалою суду від 26.06.2019 оголошено перерву у підготовчому провадженні до 22.07.2019.
Ухвалою суду від 22.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі строком на 30 днів та протокольною ухвалою суду від 22.07.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 14 серпня 2019 року.
Протокольною ухвалою суду від 14 серпня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17 вересня 2019 року.
У судовому засіданні 17.09.2019 представник позивача підтримав адміністративний позов, просить його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
17 вересня 2019 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Суд, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, встановив наступне.
Головним управлінням ДФС у Запорізькій області у період з 08.10.2018 по 22.10.2018 та з 23.10.2018 по 29.10.2018 на підставі підпункту 20.1.4 п.20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п.75.1 ст. 75, статті 77 розділу ІІ глави 8 Податкового кодексу України, п.1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.09.2018 №3224 та плану графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2018 рік, проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (скорочена назва - ФОП ОСОБА_2 ) (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено Акт від 05.11.2018 №990/08-01-13-05/292652170 (далі - Акт від 05.11.2018).
За результатами документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення:
- пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України підприємцем занижено чистий оподатковуваний дохід в сумі 471746,34 грн., у тому числі за 2016 рік на 453 013,81 гри., за 2017 рік на 18 732,53 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 84 914,35 гри., у тому числі за 2016 рік на 81 542,49 грн.. за 2017 рік на 3 371,86 грн.;
- підпункту 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України підприємцем занижено чистий оподатковуваний дохід в сумі в сумі 471746,34 грн., у тому числі за 2016 рік на 453 013,81 грн., за 2017 рік на 18 732.53 грн., що призвело до заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 7 076,18 грн., у тому числі за 2016 рік на 6 795,20грн., за 2017 рік - 280,98 грн.;
- частини 1 статті 7, частини 2 стаггі 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу 471746,34 грн., у тому числі за 2016 рік на 453013,81 грн., за 2017 рік на 18732,53 грн., з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в результаті чого занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% у розмірі 90563,34 грн., в т.ч. в 2016 році в сумі 86442,18 грн., в 2017 році в сумі 4121,16 грн.;
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в розмірі 86 051,12 грн., в т.ч. липні 2016 року в сумі 22074,74грн., в серпні 2016 року в сумі 26 815,27 грн., в вересні 2016 року в сумі 1 758,31 грн., в лютому 2017 року в сумі 2732,80 грн., в березні 2017 року в сумі 3 075,00 грн., в травні 2017 року в сумі 2 866,67 грн., в червні 2017 року в сумі 5720,00 грн., в липні 2017 року в сумі 10 758,33 грн., в серпні 2017 року в сумі 10 250,00 грн.
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки від 05.11.2018 № 990/08-01-13- 05/2926520170, ФОП ОСОБА_2 були надані 13.12.2018 заперечення до ГУ ДФС у Запорізькій області (вх. від 13.12.2018 за № 22352/ФОП) та додаткові документи.
У зв'язку з отриманням зазначених заперечень, значного обсягу додаткових документів, що потребують дослідження, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 ст.75, п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, пункту 1 статті 13 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Головним управлінням ДФС у Запорізькій області відповідно до наказу від 10.01.2019 № 88 проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017 з метою правильності визначення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017 сплати єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування в межах обставин, зазначених ФОП ОСОБА_2 в запереченнях до акту документальної планової виїзної перевірки від 05.11.2018 №990/08-01-13-05/ НОМЕР_3 , за результатами якої складено акт від 28.01.2019 № 29/08-01-13-05/2926520170 (далі - Акт від 28.01.2019).
За результатами документальної позапланової перевірки встановлено порушення:
- пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями підприємцем занижено чистий оподатковуваний дохід в сумі 403 204,29 грн., у тому числі за 2016 р. на 384 471,76 грн., за 2017 р. на 18 732,53 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 72 576,78 грн., у тому числі за 2016 рік на 69204,92 грн., за 2017 рік на 3371,86 грн.
- підпункту 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме підприємцем занижено чистий оподатковуваний дохід в сумі в сумі 403 204,29 грн., у тому числі за 2016 р. на 384 471,76 грн., за 2017 р. на 18 732,53 грн., що призвело до заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 6 048,05 грн., у тому числі за 2016 рік на 5 767,07 грн., за 2017 рік - 280,98 грн.
- частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу 403 204,29 грн., у тому числі за 2016 рік на 384471,76 грн., за 2017 р. на 18 732,53 грн.. з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в результаті чого занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% у розмірі 88 704,95 грн., в т.ч. в 2016 році в сумі 84 583,79 грн., в 2017 році в сумі 4121,16 грн.
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в розмірі 86 051,12 грн., в т.ч. липні 2016 року в сумі 22074,74 грн., в серпні 2016 року в сумі 26 815,27 грн., в вересні 2016 року в сумі 1 758,31 грн., в лютому 2017 року в сумі 2732,80 грн., в березні 2017 року в сумі 3075,00 грн., в травні 2017 року в сумі 2 866,67 грн., в червні 2017 року в сумі 5720,00 грн., в липні 2017 року в сумі 10 758,33 грн., в серпні 2017 року в сумі 10 250,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки № 29/08-01-13-05/2926520170 від 28.01.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено:
1) податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2019 № 0002511305, яким за порушення п. 177.2, п. 177.4 ст.177 ПК України № 2755-УІ від 02.12.2010 та п. 123.1 ст.123 гл. 11 розділу II ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб на 108 865,17 грн., з яких 72 576,78 грн. податкові зобов'язання та 36 288,39 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
2) податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2019 № 0002521305, яким за порушення пп. 1, 2, 1.3., 1.4. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 177.2, п.177.4 статті 177 ПК України № 2755-УІ та п.123.1 ст.123 гл. 11 розділу II ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за військовим збором на 7 560,06 грн. з яких 6 048,05 грн. - податкові зобов'язання та 1 512,01 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
3) рішення № 0002481305 від 18.02.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким за порушення ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9, ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в сумі 26 199,37 грн.
4) вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 № Ф-0002491305 з єдиного внеску в розмірі 88 704,95 грн.;
5) податкове повідомлення-рішення «Р» від 18.02.2019 № 0002541305, яким на підставі пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України 2755-УІ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107 563,90 грн., з яких 86 051,12 грн. - податкові зобов'язання та 21 512,78 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
ГУ ДФС у Запорізькій області вручено під розпис підприємцю податкові повідомлення-рішення №№ 0002511305, 0002541305, 0002521305, вимогу № Ф-0002491305, рішення № 0002481305.
ФОП Стоєвим В ОСОБА_4 28.02.2019 подано скарги на вказані податкові повідомлення-рішення від 18.02.2019 №№ 0002511305, 0002541305, 0002521305, вимогу № Ф-0002491305 від 18.02.2019, рішення № 0002481305 від 18.02.2019 та зазначено про не згоду з даними податковими повідомленнями - рішеннями.
Рішенням ДФС України від 18.04.2019 № 18300/6/99-99-11-05-01-25 скаргу на рішення від 18.02.2019 №№ 0002511305, 0002541305, 0002521305 залишено без задоволення.
Рішенням ДФС України від 04.04.2019 № 15994/6/99-99-11-05-02-25 скаргу на вимогу № Ф- 0002491305 від 18.02.2019, рішення № 0002481305 від 18.02.2019, - залишено без задоволення.
Не погодившись з вищевказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
В акті перевірки зазначено, що згідно податкових декларацій про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_2 за 2016- 2017рр. зазначено вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції у 2016 році в сумі 3 931 417,00 грн., у 2017 році -2 911 399,00 грн.
Перевіркою встановлено вартість реалізованого протягом 2016-2017рр ТМЦ, за який отримано дохід ФОП ОСОБА_2 в 2016р., становить 3 731 644,76 грн. (згідно додатку 2 до акту перевірки), в 2017р. становить 2 892 477.73 грн. (згідно додатку 3 до акту перевірки)
Таким чином, ФОП ОСОБА_2 завищено витрати на придбання ТМЦ в 2016р. в розмірі 131 230,19 грн., в 2017р. - 18732,53 грн., яка виникла внаслідок:
1) включення до складу витрат суму несплачених товарно-матеріальних цінностей в 2016 році придбаних у ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» в сумі 27031,20 грн., в 2017 році - в сумі 13588,41 грн., всього на суму 40619,61 грн., згідно номенклатури наведеної в таблиці (додаток 2 до Акту перевірки).
2) включення до складу витрат в 2016 році суми дебіторської заборгованості станом на 31.12.2016 в розмірі 43603,76 грн. (в розмірі придбання) та включення в 2017 році до складу витрат сум дебіторської заборгованості станом на 31.12.2017 в розмірі 5144,12 грн. , всього на суму 48747,88 грн., таким чином ФОП Стоєв фактично не отримав дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей від контрагентів згідно номенклатури, наведеної в таблиці (додаток 3 до акту перевірки).
3) завищення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві на придбання м'яса котлетного в 2016 році на загальну суму 60595,23 грн., яке не було придбано ФОП ОСОБА_2 (з урахуванням залишків на 01.01.2016).
Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Фізична особа-підприємець Стоєв В.І. зареєстрований в виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради Запорізької області 22.02.2010 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію №21010000000015750, основний вид економічної діяльності 46.32 - оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами.
Статтею 177 ПК України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п.177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Тобто, згідно положень п. 177.2 ст. 177 ПК України доходи підприємця на загальній системі визначаються за касовим методом.
Відповідно до п.п.14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Відтак, касовий метод визначається, зокрема для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу -«Податок на додану вартість».
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, у відповідності до вимог п.177.4 ст. 177 ПК України, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з п. п.177.4.5 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця:
витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
документально не підтверджені витрати.
Відтак, норми, що до складу витрат підприємця на загальній системі оподаткування можна відносити тільки ті витрати, по яким відбулася оплата, у Податковому кодексі немає.
Однак, на вказаній позиції наполягає контролюючий орган, який зазначає таке.
Згідно з п.п. 6.9 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 16.09.2013 № 481, у графі 9 «Сума чистого оподаткованого доходу» Книги обліку доходів та витрат зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період та сумою понесених витрат від провадження господарської.
Тобто, при розрахунку чистого доходу фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не враховує витрати, пов'язані з отриманням доходу поточного року, оплата яких відбувається у наступному. Такі витрати будуть враховані при обчисленні чистого оподатковуваного доходу у тому звітному періоді, коли їх фактично поніс платник податку.
Проте, слід зазначити, що відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.
Тобто, в даному випадку, метод обліку доходів для підприємців на загальній системі чітко визначений у п. 177.2 ст. 177 ПК Українии (касовий метод).
Для обліку витрат за касовим методом Податковий кодекс України для підприємців на загальній підставі таких вимог не містить, що випливає з системного аналізу п.п. 177.4 та 177.4.5.
Відтак, на думку суду, є неправомірним виключення зі складу витрат суми несплачених товарно-матеріальних цінностей в 2016 році придбаних у ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» в сумі 27031,20 грн., в 2017 році - в сумі 13588,41 грн., всього на суму 40619,61 грн., та виключення зі складу витрат в 2016 році суми дебіторської заборгованості станом на 31.12.2016 в розмірі 43603,76 грн. (в розмірі придбання) та виключення в 2017 році зі складу витрат сум дебіторської заборгованості станом на 31.12.2017 в розмірі 5144,12 грн. , всього на суму 48747,88 грн.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що викладаючи в акті перевірки зміст вказаних порушень, контролюючий орган в порушення вимог п.4 розд.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної, митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податку - юридичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, наводить таблицю ( стор. 11-12 акту), в якій міститься інформація про: номенклатуру товарів, кількість (одиниці виміру не вказано), обсяг (одиниці виміру не вказано), ПДВ (одиниці виміру не вказано), загальна сума (одиниці виміру не вказано), оплата (одиниці виміру не вказано).
В той же час відомості про період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік), господарську операцію, первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, докази, що підтверджують наявність факту порушення вказана таблиця не містить.
Відтак, контролюючий орган не довів належними та допустими доказами наявність з боку позивача порушення вимог Податкового кодексу України в частині неправомірності включення до складу витрат нібито несплачених ТМЦ та сум дебіторської заборгованості.
Під час судового розгляду справи, судом досліджено питання щодо реалізації позивачем в 2016 році м'яса котлетного свинячого в кількості 1167,58 кг, загальною вартістю 72404,67 грн., та посилання відповідача на те, що протягом 2016 року (з урахуванням залишків на 01.01.2016р.) ФОП ОСОБА_2 не придбавав м'ясо котлетне свиняче.
В акті первірки зазначено, що до ГУ ДФС у Запорізькій області ФОП Стоєвим В.І був наданий лист - пояснення від 26.10.2018 № 12713/ФОП та надана виписка AT «Мелітопольський м'ясокомбінат» (код 000443513) з ТУ У 46.38.031-95, в якій зазначається, що котлетне м'ясо свине - м'ясна м'якоть з вмістом жирової тканини не більше 30% до маси порції, а гуляш свинини - це м'ясна м'якоть з вмістом жирової тканини не більше 20% до маси порції.
Проте, ФОП ОСОБА_2 протягом 2016 року придбавав гуляш свинячий в ПрАТ «Агропромислова компанія» (код за СДРПОУ 31914947) в кількості 1106,22 кг на загальну суму 60595,23 грн., а в AT AT «Мелітопольський м'ясокомбінат» (код 000443513) придбав 10,04 кг гуляшу свинячого вагового загальною вартістю 514,55 грн., які були враховані при визначенні сум витрат.
При цьому контролюючий орган зазначає, що ТУ У 46.38.031-95 AT «Мелітопольський м'ясокомбінат» (код 000443513) не мають відношення до придбаного ФОП ОСОБА_2 1106,22 кг гуляшу свинячого.
Отже, ФОП ОСОБА_2 в порушення п. 177.4 ст. 174 Податкового кодексу України завищено витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві на придбання м'яса котлетного в 2016 році на загальну суму 60595,23 грн., яке не було придбано ФОП ОСОБА_2 (з урахуванням залишків на 01.01.2016).
В ході проведення документальної планової перевірки, ФОП ОСОБА_2 та під час судового розгляду справи представником позивача надано розпорядження ФОП ОСОБА_2 про ведення обліку товару у облікових та первинних документах придбаного гуляшу свинячого вагового (код УКТЗЕД 0203195500) та м'яса котлетного (код УКТЗЕД 0203195500) за вимогою покупців м'ясо котлетне код УКТЗЕД 0203195500.
В даному випадку, як «м'ясо котлетне» так і «гуляш свиний» це є м'якоттю свинини, але з різним вмістом жирової тканини.
Тобто, позивачем, з метою спрощення підготовки первинних документів в ході здійснення господарської діяльності розпорядженням було впорядковано облікову політику згідно якої для цілей бухгалтерського обліку та складання первинних документів придбаний гуляш свиний обліковується як м'ясо котлетне. В документах на реалізацію найменування товару зазначається як м'ясо котлетне.
Вказане, на думку суду, не суперечить положенням чинного законодавства, оскільки останнє не забороняє платникам систематизувати та впорядковувати номенклатуру товару на власний розсуд.
Якщо не брати до уваги зауваження контролюючого органу щодо різних найменувань вказаних товарних позицій, а рахувати їх як одну, спору щодо кількості придбаного та реалізованого товару у спірний період, не має.
Відтак, доводи контролюючого органу щодо завищення витрат на придбання м'яса котлетного в 2016 році на загальну суму 60595,23 грн., яке не було придбано ФОП ОСОБА_2 , суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються первинними документами.
Також, в акті перевірки зазначено, що при перевірці вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю в числі інших витрат (додаток Ф2 до декларації про майновий стан за 2016 рік) встановлено завищення їх вартості на суму 253 241,57 грн. (без ПДВ). До складу інших витрат в 2016 році віднесена сума на придбання дизельного палива на суму 235 373,27 грн. (придбано ТОВ «Параллель М ЛТД» та автошин 215/75R16C 113Q Wintus та автошин 225/70R15C 112/110R Wintus (придбаний у ТОВ «Асканія Авто») на суму 17 868,30 грн. Паливо та шини підприємець використовув на власний автомобіль Mersedes-Benz 612 D, держ.номер НОМЕР_4 та орендований Mersedes-Benz sprinter 616CDI держномер НОМЕР_5 НОМЕР_6 для перевезення ТМЦ покупцям.
Контролюючий орган вказує, що в 1С «Податковий блок» «Відомості про об'єкти оподаткування платника податків» орендований MERSEDES-BENZ SPRINTER 616 CDI держномер НОМЕР_5 НОМЕР_6 не значиться у використанні, а власний автомобіль Mersedes-Benz 612 D, держ.номер НОМЕР_4 експлуатується з 23.07.2017, тобто в 2016 році, за період, в якому встановлено порушення, жоден з автомобілів не використовувався в господарській діяльності.
За даними інформації, яка мається в інформаційних базах ДФС України, в періоді 2016-2017 роках у ФОП ОСОБА_2 були відсутні такі види діяльності як пасажирські та вантажні перевезення. Таким чином, підприємцем не надані до перевірки документи, які підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податків та отримання доходів у перевіреному періоді, саме використання даного виду палива не встановлено надання послуг по перевезенню вантажів, за що отримувався дохід. Таким чином, включення витрат на придбання палива та автошин до складу витрт є порушенням статті 177 Податкового кодексу України.
Контролюючий орган стверджує, що підприємцем не надані до перевірки документи, які підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податків та отриманням доходів у перевіреному періоді. А саме, використання даного виду палива не встановлено надання послуг по перевезенню вантажів, за які отримувався доход. Таким чином, включення витрат на придбання палива та автошин до складу витрат є порушенням статті 177 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010.
Відтак, на думку фіскального органу, ФОП ОСОБА_2 безпідставно включив до складу інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, які не використовувалися у господарській діяльності, що є порушенням пункту 177.4 статті 177 Податкового Кодексу України та призвело до завищення показника інших витрат, задекларованих в декларації про доходи за 2016 р. на суму 253 241,57 грн.
Дані порушення призвели до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Оцінюючи доводи відповідача суд виходить з такого.
Положення Податкового кодексу України в частині визначення доходу та витрат підприємця наведені вище.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
198.2. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Дійсно, у господарській діяльності позивач використовує два автомобілі:
-власний транспортний засіб MERSEDES-BENZ SPRINTER 616 СDІ, державний номер НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 (засвідчена ксерокопія долучена до справи,арк. справи 51-52, Том 5);
-орендований транспортний засіб MERSEDES-BENZ SPRINTER 612 D, державний номер НОМЕР_8 .
У судовому задсіданні судом досліджено Договір оренди транспортного засобу від 01.01.2016 №б/н, відповідно до умов якого орендодавець - ОСОБА_5 передає, а орендар - ФОП ОСОБА_2 приймає у строкове платне користування транспортний засіб, зазначений у п. 1.2 договору (далі - предмет оренди). Згідно п.1.2 Договору предметом оренди є вантажний автомобіль Mersedes-Benz 612 D, державний реєстраційний номер НОМЕР_8 . Цільове призначення предмета оренди: господарча діяльність.
Відповідно до п. 2.3.4 вказаного договору орендар зобовязаний підтримувати предмет оренди в технічносправному стані, за свій рахунок проводити його технічне обслуговування (у т.ч. заміну шин та акумулятора), ремонт, крім капітального, та нести витрати на його експлуатацію , у т.ч. щодо сплати податків та обовязкових платежів.
Згідно з п. 2.3.8 договору орендар зобов'язався проводити заправку предмета оренди паливно-мастильними матеріалами.
У договорах на постачання товарів, долучених до матеріалів справі (ксерокопії засвідченні), укладених позивачем з покупцями, поставка товару покладається на ФОП ОСОБА_2 .
Також, під час судового розгляду справи судом досліджено подорожні листи вантажного автомобіля, з яких встановлено, що перевезення (доставка) харчових продуктів покупцям здійснювалось відповідно до товарно-транспортних накладних на вищевказаних автомобілях (засвідчені ксерокопії долучені до матеріалів справи вибірково).
Тому, використання як власного так і орендованого транспортного засобу в межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 підтверджена первинними документами.
Також суд зазначає, що позивачем дотримано умови включення вартості використаного пального та шин до витрат підприємця, а саме вартість використаних пально-мастильних матеріалів включається до складу витрат на підставі документально підтверджених первинних документів (зокрема, угод, актів виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних, розрахункових документів, тощо).
Відтак, посилання контролюючого органу на непідтвердження зв'язку із витратами та податковим кредитом на придбання пального, шин тощо із використанням вказаним автомобілів у господарській діяльності позивача спростовується долученими до справи та дослідженими у судових засіданнях первинними документами.
Пунктом 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України врегульовано порядок нарахування та сплати військового збору, а саме:
1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідно до п.163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України
Згідно з п. п. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Тобто, нарахування військового збору здійснюється на загальний місячний (річний) дохід.
Оскільки судом, з підстав викладених вище, встановлено неправомірність висновків контролюючого органу в частині заниження доходу за 2016 рік в сумі 384 471,76 грн. та за 2017 рік в сумі 18 732,53 грн., то нарахування військового збору в сумі 6048,05 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1512,01 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2019 № 0002521305 слід визнати необгрунтованим.
Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464- VI (далі Закон № 2464-VІ) із змінами та доповненнями.
Зокрема, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, у якому отримано дохід (прибуток) ( п.п.7.1.2 п.7.1 ст.7 Закону України № 2464-УІ).
Згідно з п.4 та п.5 ч. 1 ст.1 Закону України № 2464-VІ, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Статтею 6 Закону України №2464-VІ визначені права та обов'язки платника єдиного соціального внеску, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний соціальний внесок.
З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 №909-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким внесено зміни до Закону №2464- VI, яким встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для платників, зазначених у ст.4 Закону №2464-VІ, встановлюється у розмірі 22 відсотків визначеного статтею 7 Закону №2464-VI бази нарахування єдиного внеску (ч.5 ст.8 Закону №2464-VІ).
З урахуванням висновків суду, викладених вище, про необґрунтованість нарахування позивачу податку на доходи, відповідно відсутня база для нарахування єдиного внеску. Тому, суд приходить до висновку про неправомірність рішення від 18.02.2019 № 0002481305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та виставленої вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 № Ф- 0002491305.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Узв'язку із задоволенням адміністративного позову, понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 388,93 грн. підлягають стягненню на користь ФОП ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Адміністративий позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_3 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати:
податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2019 № 0002511305;
податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2019 № 0002521305;
податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2019 № 0002541305.
рішення від 18.02.2019 № 0002481305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 № Ф- НОМЕР_1 .
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 388 (три тисячі триста вісімдесят вісім) гривень 93 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 28 жовтня 2019 року.
Суддя Л.Я. Максименко