Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1586/19
Номер провадження: 2/511/637/19
07 листопада 2019 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Теренчук Ж. В.,
при секретарі - Ніколас С.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи - Самсій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Роздільнянської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Розпорядженням Роздільнянської РДА від 08.07.2010 року ОСОБА_3 було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Розпорядженням Роздільнянської РДА від 05.10.2010 року її було призначено опікуном ОСОБА_3 .
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 21.07.2011 року батька дівчинки - ОСОБА_4 було позбавлено батьківських прав відносно доньки.
Відповідачка самоусунулась від обов'язків по вихованню дитини, не бачиться з нею, не спілкується, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не бере участі у вихованні, не приділяє уваги її навчанню.
Дівчинка проживає разом з нею та її чоловіком більше дев"яти років, весь цей час перебуває під її опікою. Вважає, що ОСОБА_2 нехтує своїми обов'язками щодо піклування фізичним та духовним розвитком дитини, її навчанням, підготовки до самостійного життя, а також не забезпечує необхідним харчуванням та лікування дитини, що є підставою для позбавлення її батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Не заперечувала проти винесення по справі заочного рішення.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Роздільнянської районної державної адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнала. В судовому засіданні не заперечувала проти їх задоволення. Надала суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як відповідачка дійсно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, щодо своєї доньки, вихованням її не займається, матеріально не забезпечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином. На підставі ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилалась разом з копіями відповідних документів разом з розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На адресу суду надійшло поштове повідомлення з відміткою про вручення відповідачу судової повістки з копіями відповідних документів.
Судова повістка надсилалась відповідачу в порядку, передбаченому п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, на адресу місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку.
Враховуючи вказані факти, згоду позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданим 10.05.2007 року Єгорівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області, на підставі актового запису № 16. (а.с.6).
Розпорядженням Роздільнянської районної державної адміністрації від 08.07.2010 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, що підтверджується копією розпорядження. (а.с.7)
Розпорядженням Роздільнянської районної державної адміністрації від 05.10.2010 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було призначено опікуном над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.8)
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 21.07.2011 року ОСОБА_4 було позбавлено батьківських прав стосовно неповнолітньої
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 9)
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 уклала шлюб 20.12.2014 pоку з ОСОБА_6 , про що було зроблено актовий запис № 368, відповідно до якого прізвище після державної реєстрації шлюбу жінки було змінено на ОСОБА_1 (а.с.10)
З характеристики наданої Калантаївською ЗОШ І-ІІІ ступенів на ОСОБА_3 , 2007 року народження, судом встановлено, що ОСОБА_3 навчається в школі з 01.09.2018 року, є ученицею 7 класу. Мати не займається вихованням дитини та не цікавиться її життям. (а.с.13)
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов життя ОСОБА_1 , вона проживає разом з чоловіком ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , 2007 року народження, по АДРЕСА_1 . В домі є опалення та водопостачання. Будинок обладнаний необхідною побутовою технікою та меблями. Умови проживання добрі, дитина має всі необхідні речі та шкільне обладнання, є всі умови для проживання та розвитку дитини.(а.с.14)
Згідно довідки Калантаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №173/02-11 від 25.03.2019 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , до складу її сім'ї входять - чоловік - ОСОБА_6 , 1973 року народження, та ОСОБА_3 , 2007 року народження. (а.с.15)
ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, що підтверджується характеристикою наданою Калантаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області. (а.с.16)
Згідно письмових пояснень сусідів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за період проживання дитини в сім"ї позивачки мати дівчинки нею не цікавилась, участі у її вихованні не приймала.
Також судом встановлено, що Роздільнянською районною державною адміністрацією, як органом опіки та піклування було проведено вивчення питання щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В висновку також зазначено, що ОСОБА_2 за станом здоров'я не могла виконувати своїх батьківських обов'язків по відношенню до доньки, утримувати її з 26.03.2010 року, так як страждає на психічне захворювання, що підтверджується довідкою ВКК від 12.10.2011 року №224, виданою Одеською обласною психіатричною лікарнею №2. ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_2 , разом з нею проживають - донька ОСОБА_10 , 1986 року народження, та ОСОБА_11 , 2004 року народження. Згідно характеристики наданої Єгорівською сільською радою на ОСОБА_2 вона проживає в родині доньки ОСОБА_10 , ніде не працює, веде замкнутий спосіб життя, ні з ким не спілкується. Долею доньки ОСОБА_3 не цікавиться. (а.с.28)
Позивачка просить позбавити батьківських прав відповідачку відносно ОСОБА_3 , 2007 року народження, на підставі ч.1 ст.164 СК України, так як остання злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Дані правовідносини регулюються наступними нормами права.
Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, дитина, якщо це можливо, повинна рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в атмосфері любові та матеріального забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини , яка діє на Україні з 27.07.1991 року та ратифікована Україною, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні для її благополуччя , приймаючи до уваги права та обов'язки їх батьків, опікунів та інших осіб, які відповідають за них по закону і з цією метою приймати всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи.
Вирішення питання про позбавлення відповідачів батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).
Відповідно до ст.51 Конституції України обов'язок кожного громадянина України піклуватися про дітей.
Перелік обов'язків батьків по вихованню дитини викладений в ст.150, 151, 153-156 СК України .
За ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За приписами п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, давши оцінку їх належності та допустимості, прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Суд вважає, що наданими по справі доказами достовірно установлено, що відповідачка ОСОБА_1 , на протязі дев"яти років не виконує батьківські обов'язки відносно малолітньої доньки, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що погано впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з донькою.
Дівчина вже тривалий час знаходиться під опікою, з того часу відповідачка не приймала спроб щодо повернення дитини, що свідчить про небажання відповідачки приймати участь у забезпеченні дитині належних умов життя, навчання, відпочинку.
При розгляді даної категорії справ держава має позитивний обов'язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою. (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).
Однак реалізація таких обов'язків держави також вимагає від відповідачів активних дій, які б свідчили про їх бажання скористатись такою допомогою держави.
Відповідач ОСОБА_2 взагалі не бачиться з дитиною, не з'явилась і на слухання справи стосовно позбавлення її батьківських прав.
Суд розцінює такі дії відповідача, як ухилення від виховання дитини, свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини і в такому випадку судом на перше місце ставляться «як найкращі інтереси дитини».
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Із наданих суду доказів встановлено, що дитина матеріально забезпечена, має належні побутові умови проживання, опікун дбає про неї та піклується, забезпечує всім необхідним.
Тому суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні малолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судовий збір сплачено позивачем в повному обсязі при звернені до суду.
На підставі викладеного, п.2 ч.1 ст. 164, 165, ч.2 ст.166 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 81, 141, 259, 263-265, 281-284, 288, 289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Роздільнянської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Ж. В. Теренчук