Справа № 510/1215/19
07.11.2019 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошков І.Д.
за участю секретаря Черня В.Ф.
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
Відповідач ОСОБА_2 , позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності, про що надав письмову заяву.
Позивач на задоволенні позовних вимог наполягала, просила розглянути справу у її відсутності.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспортів сторін та і/н; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копія заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 ; копія заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 ; копія заяви ОСОБА_2 про відмову від спадщини; копія заповіту ОСОБА_3 від 02.03.2009р. складеного на ім'я ОСОБА_1 ; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 4387112; копії витягів з ДЗК про земельну ділянку від 29.05.2019р.; копія витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 29.05.2019р.; копія постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.06.2019р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько відповідача ОСОБА_2 . За життя йому належала земельна ділянка площею 4,79 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 4387112.
На випадок смерті ОСОБА_2 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив. Після його смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Спадкоємцем за законом першої черги після його смерті були: дружина ОСОБА_3 та син - відповідач ОСОБА_2 . У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 його дружина ОСОБА_3 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Відповідач по справі ОСОБА_2 спадщину не прийняв та на неї не претендував. Таким чином, після померлого ОСОБА_2 спадщину прийняла його дружина померлого ОСОБА_3 та не заявила про відмову від неї, однак не оформила її юридично.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . За життя їй належала земельна ділянка площею 4,79 га, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 4387112, яку вона прийняла після смерті чоловіка, але юридично її не встигла оформити.
На випадок смерті ОСОБА_3 розпорядилась належним їй майном, залишила заповіт від 02.03.2009р. на ім'я ОСОБА_1 , яким заповіла їй усе своє майно. Після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно. У відповідний 6-місячний строк після смерті спадкодавця, позивач (як спадкоємець за заповітом) звернулась до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За зверненням позивача нотаріусом було заведено спадкову справу. Відповідач спадщину не прийняв, крім того, він відмовився від спадщини, на користь позивача, про що свідчить заява від 28.02.2012р. Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що 14.06.2019р. нотаріусом було винесено вмотивовану постанову про відмову. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельну ділянку, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлої ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці на неї не претендують.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, після померлого ОСОБА_2 спадщину прийняла дружина спадкодавця ОСОБА_3 та не заявила про відмову від неї. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку ОСОБА_3 прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України.
Так, після смерті ОСОБА_3 спадщину за заповітом прийняла позивач - ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України. Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки в наданих державному нотаріусу для огляду необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину після померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, що стало підставою для прийняття рішення про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадщину, про що винесено вмотивовану постанову, у зв'язку із чим позивач була вимушена звернутися до суду із позовом для захисту своїх невизнаних прав.
У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на вищевказане спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом однак, з незалежних від неї причин вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на вищевказані об'єкти спадкового майна, у зв'язку із чим була вимушена звернутися за захистом прав та інтересів до суду.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 206, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку загальною площею 4,79 га (площею 4,30 га та 0,49 га із кадастровими номерами 5124182900:01:003:0326, 5124182900:01:005:0952), розташовану на території Новосільської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 4387112.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Ренійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Д. Бошков