Справа № 522/6197/19
Провадження№2/522/5451/19
30 жовтня 2018 року м.Одеса
Приморський районний суд м.Одеси
у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, та стягнення додаткових витрат на дитину, судових витрат,
ОСОБА_1 11.04.2019 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила змінити розмір стягнених аліментів на утримання сина, ОСОБА_3 , а саме, просила стягувати на утримання сина аліменти у розмірі 2 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просила стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 1 000,00 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24.11.2015 року (справа №522/18002/15-ц) відповідач має сплачувати на користь позивачки на утримання сина аліменти у розмірі 700,00 грн., за виконавчим листом відповідач сплачує аліменти, заборгованості не має. Проте, розмір аліментів не дозволяє позивачці в повній мірі забезпечити повноцінне утримання дитини, в зв'язку з чим вважає доцільним збільшити розмір аліментів з 700,00 грн. до 2 000,00 грн. Також в позові зазначено, що через декілька місяців після народження дитина почала хворіти, йому було встановлено діагноз: синдром ліквородинамічних порушень в стадії субкомпенсації, синдром рухових порушень в наслідок ураження центральної нервової системи. Відповідач після розірвання шлюбу проживає окремо на протязі трьох років, дитиною не цікавиться, окрім аліментів за рішенням суду, іншої грошової допомоги не надає. Крім того, ще до розірвання шлюбу відповідач на лікування дитини допомоги не надавав. Вона самостійно за допомогою своєї матері піклується життям та здоров'ям сина, у зв'язку з невтішними діагнозами потребує постійного лікування, вживання лікарських препаратів, відвідування спеціальних дошкільних закладів, на що необхідні додаткові витрати. У зв'язку з тим, що аліментів, присуджених на рішенням суду у розмірі 700,00 грн. не вистачає на утримання дитини, а відповідач в добровільному порядку додаткової грошової допомоги не надає, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з відповідним позовом.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 19.04.2019 року провадження у справі відкрито та ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 25.05.2019 року.
23.05.2019 року до суду надійшла заява від позивачки про долучення письмових доказів та витребування доказів, а саме від Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордону України з 01.01.2016 року по 01.03.2019 року відповідача ОСОБА_2 .
У підготовче засідання призначене на 25.05.2019 року ОСОБА_1 не з'явилася, представник позивачки - ОСОБА_4 надала суду заяву, в якій просила закрити підготовче засідання, призначити справу до розгляду по суті, справу розглядати за її відсутністю.
У підготовче засідання В .О. не з'явився, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи.
Розгляд справи відкладено на 27.06.2019 року.
Ухвалою суду від 31.05.2019 року витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» про перетин громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 ) кордону України протягом з 01.01.2016 року по 01.03.2019 року.
У підготовче засідання призначене на 27.06.2019 року з'явився ОСОБА_2 , який пояснив, що не встиг ознайомитися з матеріалами справи, також зазначив, що він сплачує аліменти у розмірі 700,00 грн., більше платити не в змозі, так як офіційно не працює, підробляє на будівництвах. Крім того, вдруге одружений, має прийомну доньку та його дружина вагітна.
У підготовче засідання з'явилися ОСОБА_1 та представник позивачки - ОСОБА_4 , яка зазначила, що відповідач мав час для ознайомлення, але не виконана ухвала суду від 31.05.2019 року про витребування, а тому просила слухання справи перенести. Розгляд справи відкладено на 22.07.2019 року.
У підготовче засіданні призначене на 22.07.2019 року з'явився ОСОБА_2 , позов не визнав, крім того не згоден з оплатою послуг адвоката. Просив долучити до матеріалів справи копії документів, а саме, виписку по витратам по картці, копію свідоцтва про шлюб, копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 , довідку з Центру зайнятості та ін.
У підготовчому засіданні з'явилася ОСОБА_1 , позов підтримала, просила збільшити розмір аліментів до 2 000,00 грн. та стягнути додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 1 000,00 грн. Проти долучення документів до матеріалів справи документів, наданих відповідачем, не заперечувала. Представник позивачки - ОСОБА_4 , яка також підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 , не заперечувала проти долучення зазначених документів до матеріалів справи. Крім того, просила долучити до матеріалів справи копії чеків на продукти, проїзд, комунальні послуги, купівлю ліжка тощо.
Відповідач проти долучення документів, наданих представником позивачки, не заперечував, проте зазначив, що не в змозі це все оплачувати.
Ухвалою суду від 22.07.2019 року по справі було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті на 30.10.2019 року.
З 01.08.2019 року по 03.09.2019 року та з 23.09.2019 року по 03.10.2019 року суддя перебувала у щорічній відпустці.
У судове засідання призначене на 30.10.2019 року з'явилася представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , просила прийняти розрахунок для надання правової допомоги, також просила позов ОСОБА_1 задовольнити та стягнути судові витрати у розмірі 4 000,00 грн.
На питання головуючого по справі, адвокат Козирєва Н.В. пояснила, що просить стягнути 6 300,00 грн. та 4 000,00 грн., а всього 10 300,грн. - це за 1,5 роки. Також зазначила, що є договір, та вона надала з нього Витяг, а по 1 000,00 грн. за участь у судовому засіданні це зазначено у самому договорі, який суду не надавали
У судове засідання з'явилася ОСОБА_1 , яка пояснила, що син ОСОБА_3 народився хворим, були тяжкі пологи, у дитини психоречове затримання, стоїть на обліку у психоневрологічному диспансері та на обліку у імунолога, постійно проходить обстеження, здає аналізи, вживає ліки, на ліки витрачається від 6 000,00 грн. до 8 000,00 грн., в залежності від курсу лікування, у дитини індивідуальне харчування - дієта, також потребує одягу, взуття, син відвідує спеціальний дошкільний заклад, компенсую чого типу, але не є інвалідом, вона одна працює, на все це потрібні додаткові витрати, у зв'язку з чим просила змінити стягнення аліментів з 700,00 грн. на 2 000,00 грн. та додаткові витрати у розмірі 1 000,00 грн.
На питання головуючого по справі, ОСОБА_1 пояснила, що будинок, в якому вони зараз мешкають, належить її матері, яка є інвалідом « групи, та вона їй допомагає сплачувати комунальні послуги. Дитина пішла у перший клас, йому були потрібні стіл, стілець нове ліжко та приналежності. Син відвідує платних психологів та логопедів, вона не отримує ніякої соціальної допомоги. Відповідач хотів бачити сина без її присутності.
У судове засідання ОСОБА_2 позов визнав частково, згоден сплачувати аліменти у розмірі 1 000,00 грн., замість 700,00 грн., та пояснив, що він офіційно не працевлаштований, не має постійного заробітку, йому навіть прийшлося продати телефон, щоб розрахуватися за попередню справу, відсутнє житло, так як позивачка його вигнала, не дає чотири роки бачитися з дитиною, посилаючись на те, що у сина психологічна травма від того, що батько приходить, а потім йде, тому він намагається не травмувати його. Також зазначив, що він вдруге одружений, його дружина на 9 місяці вагітності, а в неї є донька. Крім того, має намір стати на облік в Центр зайнятості.
На питання адвоката Козирєвої Н.В., ОСОБА_2 . пояснив, не має можливості більш ніж 1 000,00 грн. сплачувати, зазначив, що йому бабуся подарувала Ѕ квартири, але фактично це квартира батька, він зараз в ній мешкає тимчасово, у нього теж є сімя та іншого житла не має.
На питання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначив, що він продав телефон, щоб погасити борг за юридичні послуги та сплатив борг у розмірі 7 384,25 грн., а саме, юридичні послуги по справі про позбавлення батьківських прав, судовий збір та адвокатські послуги, а по стягненню аліментам має заборгованість тільки за останній місяць, а інше все виплатив, починаючи з 2015 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 11.11.2015 року було розірвано (а.с.5).
Від шлюбу мають дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 16.05.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Одеського міського управління юстиції (а.с.4), який проживає з матір'ю.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 24.11.2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 700,00 грн. щомісячно, починаючи з 31.08.2015 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.6).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею ст.51 Конституції України гарантовано, а ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.181 СК України).
Як передбачає ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього Кодексу.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Наведені норми імперативно закріплюють обов'язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24.11.2015 року ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 700,00 грн.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що за час, який минув після стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 700,00 грн., значно збільшився законодавчо визначений розмір прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» прожитковий мінімум
- дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1 626 гривень, з 1 липня - 1 699 гривень, з 1 грудня - 1 779 гривень;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2 027 гривень, з 1 липня - 2 118 гривень, з 1 грудня - 2 218 гривень;
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.ст.181, 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі №6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Згідно ч.2 ст.184 СК України розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
При цьому суд враховує положення ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно якої об'єктом індексації є також розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Статтею 5 даного Закону встановляється, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.
З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дитину, та що дитини вже виповнилось 7 років, який потребує більших затрат, суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою вимоги про збільшення розміру аліментів ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дітей, їх рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей, а тому, підлягають задоволенню частково у розмірі 50% від прожиткового мінімуму, що дорівнює 1 100,00 грн.
Щодо стягнення додаткових витрат, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Так, згідно п.18. постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», до передбаченої статтею 185 СК України вказує, що до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Таким чином, законодавець пов'язує факт виникнення додаткових витрат з особливими обставинами, викликаними хворобою дитини, розвитком її здібностей тощо.
Судом встановлено, що дитина хворіє, йому встановлено діагнози: герметична інфекція; распіраторний алергоз; ознаки внутрішньої відкритої симетричної тетравентікулярної гідроцефалії; кіста задньої черепної ямки; мінімальна мозкова дисфункція; арахноідальна кіста; кіста шішкоподібної залози; затримка мовного розвитку; супраселярна, ретроцеребелярна кісти головного мозку. Зазначені діагнози потребують постійного обстеження дитини та його лікування. Крім того, дитині призначено безглютенову дієту. Дитина відвідує спеціальний дошкільний заклад, компенсую чого типу, відвідує логопеда, йому потрібно динамічне спостереження лікарями спеціалістами та реабілітаційне лікування, на що потрібні додаткові витрати, які сплачує позивачка.
Тобто, факт необхідності і понесення додаткових витрат на дитину суд вважає таким, що документально підтверджений.
Таким чином, суд вважає за можливе позов про стягнення додаткових витрат задовольнити частково у розмірі 500,00 грн. щомісячно.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки, позивач у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору, покласти на відповідача оплату судового збору у розмірі 768,40 грн.
Щодо стягнення судових витрат, суд прийшов до наступного.
Представництво інтересів від імені ОСОБА_1 здійснювала адвокат Козирєва Н.В. на підставі ордеру серії ОД №308674 від 03.05.2019 року.
У відповідності до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
- чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Разом з позовом 11.04.2019 року та у судовому засіданні від 30.10.2019 року представником позивачки - адвокатом Козирєвою Н.В. суду було подано розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу у розмірі 6 300,00 грн. та 4 000,00 грн. відповідно.
Згідно розрахунку сторони позивача, сума фактичних судових витрат, які ОСОБА_1 понесла у зв'язку з розглядом даної справи, складає 10 300,00 грн.
Проте, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 суду було надано та в матеріалах справи міститься лише Витяг з Угоди №7.
Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ознайомившись з переліком послуг, які вказані в Розрахунках суми гонорару за надану правову допомогу до договору №7 від 27.05.2019 року, суд приходить до висновку, що останні не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази щодо оплати позивачкою послуг адвоката щодо надання правової допомоги, а саме, суду не надано Договору, в якому б було зазначено обсяг роботи та вартість послуг, згідно якого ОСОБА_1 повинна була сплачувати на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 10 300,00 грн.
Таким чином, на підставі викладено, суд вбачає, що у задоволені вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.141, 142, 180-184, 185, 191, 192 СК України, ст.11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст.2, 4, 12, 13, 43-44, 49, 64, 76-83, 89, 95, 133, 141, ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ) про зміну розміру аліментів, та стягнення додаткових витрат на дитину, судових витрат, - задовольнити частково.
Змінити з дня набрання рішенням законної сили розмір аліментів, стягнутих на підставі Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.11.2015 року (справа ), з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 700 грн. на 1 110, 00 грн. (одну тисячу сто десять гривень 00 копійок) з урахуванням індексації, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ) додаткові витрати на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 500, 00 грн. (п'ятсот гривень 00 копійок).
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
В іншій частині позову - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 11 листопада 2019 року.
Суддя: Домусчі Л.В.