36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
04.11.19 Справа № 917/737/17
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"
про відстрочку виконання рішення суду по справі №917/737/17
за позовом Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" (вул. Івана Мазепи, буд. 10, м. Київ, 01010) в особі філії "Менський сир" (вул. Леніна, 122, м. Мена, Чернігівська область, 15600)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул. Будька, буд. 47, м.Гадяч, Полтавська область, 37300)
про стягнення 7 142 978,62 грн.
Суддя Іванко Лідія Андріївна
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Представники:
від позивача: Корнієнко В.П., дов. від 10.07.2019 року
від відповідача (заявника): Борсук В.В., дов. від 01.11.2018 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" звернулося до господарського суду Полтавської області з заявою (вх.№ 11379) про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 03.10.2017р. у справі №917/737/17 на дванадцять місяців.
Суд ухвалою від 23.10.2019 року прийняв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" до розгляду та призначив судове засідання на 04.11.2019 р.
30.10.2019 року на адресу господарського суду надійшли додаткові пояснення (вх.№ 11828) до заяви про надання відстрочки виконання рішення суду, в якому боржник повідомляє про обставини, які змусили товариство повністю зупинити своє виробництво, що в свою чергу унеможливить отримання прибутку підприємством у найближчі 6 місяців та належне виконання договорів перед контрагентами.
Зазначає, що для відновлення повноцінної роботи підприємства та виготовлення продукції необхідна значна сума грошових коштів, а відповідно одночасне виконання рішень судів, що набрали законної сили, в тому числі і рішення по даній справі фактично призведе до повної неплатоспроможності.
За даних обставин, просить суд вважати викладені обставини винятковими та такими, що свідчать про те, що ТОВ "Гадячсир" не може виконати рішення суду зараз, але має можливість виконати його з відстрочкою пізніше.
04.11.2019 року представник ПП "КФ "Прометей" в особі філії "Менський сир" подав до суду письмові пояснення (вх.№ 11989), де зазначає, що з дати виникнення заборгованості, з березня 2016 року по листопад 2019 року боржником не було вчинено жодної дії, спрямованої на її погашення, а виключно вчиняються дії, спрямовані на затягування виконання взятих на себе зобов"язань, зокрема, подання чергових заяв про надання відстрочки виконання рішення.
Стягувач вважає обставини, наведені боржником в заяві про відстрочення виконання судового рішення такими, що не носять особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності підприємства і дублюються із обставинами, зазначеними в попередніх поданих заявах боржника. При цьому, звертає увагу, що надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі призведе до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов"язання.
Представник ПП "Консалтингова фірма "Прометей" заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду від 03.10.2017 року у справі № 917/737/17 вважає необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Представник боржника на задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення наполягає.
В судовому засіданні 04.11.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, встановив:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.10.2017 року у справі №917/737/17 позовні вимоги Приватного підприємства "Консалтингова фірма 'Прометей" в особі філії "Менський сир" задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" 4368207,33 грн. основного боргу, 476416,89 грн. пені, 702177,11 грн. інфляційних, 154345,13 грн. - 3% річних, 85517,20 грн. витрат з оплати судового збору.
Постановою Східного апеляційного господарського суду №917/737/17 від 05.02.2019 року рішення господарського суду Полтавської області від 03.10.2017 року у справі №917/737/17 змінено. Позовні вимоги Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" в особі філії "Менський сир" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" 4368207,33 грн. основного боргу, 462207,54 грн. пені, 737472,18 грн. інфляційних, 154465,04 грн. - 3% річних, 85835,28 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви.
21.10.2019 року до господарського суду надійшла заява (вх.№ 11379) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про відстрочку виконання рішення суду від 03.10.2017 р. по справі №917/737/17 на 12 місяців.
В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення боржник посилається на те, що ТОВ "Гадячсир" є провідним виробником та експортером молочної продукції, зокрема, твердого сиру та молоковмісних сирних продуктів. Як зазначає відповідач, протягом останніх 10 років ТОВ “Гадячсир” здійснювало торгівлю в Російській Федерації (72% експорту в 2012 p., 57% експорту в 2013 p.), однак, починаючи з 2014 року Російська Федерація повністю закрила свій ринок (введено продуктове ембарго) для продукції українського виробництва та ввела обмеження та заборони на транзит української молочної продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки. Як наслідок, обсяг експорту продукції, виробленої заявником для ринку Російської Федерації, становив 8,3% у 2015р. та 0% у 2016 р. (довідка ТОВ “Гадячсир” про обсяги виробництва за 2012-2016 p.p. додається).
Заявник зауважує, що сплата за рішенням суду протягом короткого строку найближчим часом об'єктивно неможлива в силу недостатності грошових резервів товариства, що підтверджується фінансовою звітністю, а спроби одномоментного виконання вказаного рішення суду в сукупності з обставинами, що перелічені в даній заяві, можуть призвести до стійкої неплатоспроможності ТОВ “Гадячсир”, і як наслідок, банкрутства останнього.
Крім цього, зазначає, що у попередні роки підприємством залучалися кредитні кошти ПАТ “Укрсоцбанк”, ПАТ “Укрсиббанк” та ПАТ “Креді Агріколь Банк”. Належне виконання фінансових зобов'язань за відповідними кредитними договорами забезпечене заставою та іпотекою всього рухомого та нерухомого майна товариства. Тому, через відсутність на даний час вільного від обтяжень майна товариства, відсутня можливість отримання нового кредиту для поповнення обігових коштів підприємства, а також можливість його реалізації з метою проведення розрахунку з позивачем.
За результатами господарської діяльності станом на кінець червня 2019 року у заявника прибуток відсутній та обліковуються збитки у розмірі 689 тис. грн., а загальна сума збитків заявника станом на день звернення з даною заявою становить 2 мільярди 182 мільйони 976 тисяч грн., що підтверджується Балансом (Звітом про фінансовий стан) за 30 червня 2019 року, а також Звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за перше півріччя 2019 рік.
Заявник стверджує, що ТОВ “Гадячсир” вживає всіх можливих заходів з метою продовження господарської діяльності, отримання прибутку для подальшого функціонування товариства, зокрема, намагається здійснити вихід із своєю продукцією на ринок Європейського союзу, країн Африки та Азії.
Детальний розрахунок та докази запланованого отримання доходу, починаючи з 2020-2021р.р. в достатньому для проведення виконання рішення суду обсягу надано у Техніко - економічному обгрунтуванні операційної діяльності ТОВ “Гадячсир” за період з 2-го півріччя 2018 року по 2-е півріччя 2021 року включно. Кошти, що заплановані до отримання впродовж найближчих 12 місяців, використовуються, в першу чергу, для збереження господарської діяльності товариства, сплати податків (заборгованість станом на дату звернення з даною заявою становить 3 709 000,00 грн.), виплати заробітної плати працівникам (заборгованість на загальну суму 567 000,00 грн. згідно зі звітом з праці, копія якого додається) та погашення поточної заборгованості перед постачальниками матеріалів, сировини та послуг (заборгованість станом на дату звернення з даною заявою становить 146 мільйони 053 тисяч грн.), оскільки у зв'язку з наявністю відкритих виконавчих проваджень, інформація про які знаходиться у вільному доступі, контрагенти відмовляються поставляти товари, надавати послуги на умовах післяплати і вимагають або передоплату або оплату по факту наданих послуг.
Крім того, боржник зазначає, що незалежною аудиторською компанією ТОВ “Аудиторська фірма “Центр розвитку бізнесу” був проведений Економічний аналіз основних аналітичних показників ліквідності (платоспроможності) та фінансової стійкості ТОВ “Гадячсир”, якою встановлено, що у ТОВ “Гадячсир” велика залежність від залученого капіталу, а незадовільна структура балансу з точки зору платоспроможності та фінансової стійкості нижче нормативного рівня. Вказаною аудиторською компанією в своєму висновку від 25.05.2018 р. зазначено, що станом на 31.03.2018 р. баланс ТОВ “Гадячсир” є неліквідним. Товариство не може своєчасно погасити короткострокову заборгованість за рахунок власних коштів і знаходиться в залежності від позикового капіталу, не забезпечене власними оборотними коштами є неплатоспроможним та не має можливості одномоментно задовольнити вимоги кредиторів - банківських установ та інших, а негайне виконання винесених судами рішень про стягнення з боржника коштів призведе до істотного погіршення фінансового стану ТОВ “Гадячсир” та поставить під загрозу його подальшу фінансово-господарську діяльність, що може призвести до банкрутства. З метою недопущення настання вищевказаних негативних наслідків, аудиторами рекомендовано товариству вжити заходів до реструктуризації простроченої кредиторської заборгованості, в т.ч. шляхом укладення мирових угод, розстрочення чи відстрочення виконання судових рішень, з одночасним пошуком інвестицій та активізацією виробничої діяльності.
Крім того, в поданих суду додаткових поясненнях (вх.№ 11828) до заяви про надання відстрочки виконання рішення суду, боржник повідомляє про обставини, які змусили товариство повністю зупинити своє виробництво, що в свою чергу унеможливить отримання прибутку підприємством у найближчі 6 місяців та належне виконання договорів перед контрагентами.
Зазначає, що для відновлення повноцінної роботи підприємства та виготовлення продукції необхідна значна сума грошових коштів, а відповідно одночасне виконання рішень судів, що набрали законної сили, в тому числі і рішення по даній справі фактично призведе до повної неплатоспроможності.
Отже, боржник, посилаючись на вищезазначені обставини, які на його думку істотним чином ускладнюють негайне виконання рішення суду від 03.10.2017 року по даній справі, звернувся до суду з даною заявою про надання відстрочки його виконання на 12 місяців.
В свою чергу, стягувач заперечує проти відстрочення виконання судового рішення № 917/737/17 від 03.10.2017 року. В своїх поясненнях стосовно заяви ТОВ "Гадячсир" посилається на те, що зазначені боржником обставини для надання відстрочки виконання судового рішення не є винятковими, які б слугували підставою для надання останньому відстрочки виконання рішення суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав заяви про надання відстрочки виконання судового рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 9 ст. 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тобто відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може слугувати підставою для невиконання зобов'язання по оплаті.
Отже, подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає йому істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, відстрочення рішення допускається при наявності обставин, які суттєво ускладнюють виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.
Тобто, передбачена процесуальним законодавством можливість суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочити виконання рішення не є безумовною, адже передбачає доведення заявником дійсного існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За змістом ст.ст. 73, 74 Господарського процесувального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
В ч. 5. ст. 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до п. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до п. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вже зазначалося судом, рішення господарського суду Полтавської області у даній справі ухвалено 03.10.2017 року. Тому, в даному випадку, строк на який може бути надано відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/737/17 не може перевищувати - 03.10.2018 року (сплив річного строку встановленого ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Водночас, заявник (боржник) у поданій заяві від 21.10.2019 року просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 03.10.2017 року у справі № 917/737/17 на дванадцять місяців, тобто поза межами строку, встановленого вимогами ч. 5 ст. 331 ГПК України, що є підставою для відмови у відстроченні виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової норми форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
В той же час, заявником у поданій до суду заяві не наведено існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у даній справі та доказів того, що в разі відстрочки виконання рішення відповідна заборгованість дійсно буде погашена.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обставини, наведені відповідачем в заяві про відстрочення виконання судового рішення носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами статті 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.
Разом з цим, при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.
У відповідності до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд зазначає, що надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов'язання.
Станом на дату звернення до суду з даною заявою (21.10.2019 року) боржником на виконання рішення суду від 03.10.2017 року не проведено навіть часткових платежів, а виключно вчиняються дії, спрямовані на затягування строку виконання рішення суду, зокрема, шляхом подання заяв про його відстрочку та розстрочку. А саме, матеріалами справи підтверджується:
25.02.2019 року до господарського суду Полтавської області надійшла заява ТОВ "Гадячсир" (вх.№ 1818) про відстрочку виконання рішення суду № 917/737/17 від 03.10.2017 року.
Ухвалою господарського суду від 11.03.2019 року в задоволенні заяви ТОВ "Гадячсир" про відстрочку виконання рішення суду № 917/737/17 від 03.10.2017 року відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду № 917/737/17 від 20.05.2019 року ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.03.2019 року № 917/737/17 залишено без змін.
29.05.2019 року до господарського суду надійшла заява (вх.№ 5592) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про розстрочку виконання рішення суду від 03.10.2017 р. по справі №917/737/17.
Ухвалою господарського суду від 24.06.2019 року в задоволенні заяви ТОВ "Гадячсир" про розстрочку виконання рішення суду № 917/737/17 від 03.10.2017 року відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду № 917/737/17 від 28.08.2019 року ухвалу господарського суду Полтавської області від 24.06.2019 року № 917/737/17 залишено без змін.
Крім того, до заяви про відстрочку виконання рішення не додано доказів на підтвердження того, що боржник спроможний виконати рішення суду після спливу, визначеного ним у заяві терміну.
Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки доводи боржника, а й заперечення кредитора.
При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 26.07.2017 у справі №917/1500/16, від 26.05.2015 у справі №922/1671/14, від 04.03.2015 у справі №917/1228/14.
Також, судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до якої несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Так, у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено про те, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
У рішенні від 17.05.2005 "Чижов проти України" вказано, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява N 3236/03, п. 43).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).
Отже, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для "потерпілої сторони", 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви", заява N 41510/98, п. 27).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S. A. проти Португалії", заява N 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).
З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності активів, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Гадячсир" у справі № 917/737/17.
Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 03.10.2017 року у справі №917/737/17 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи - з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (підписання) (ч.5 ст.231, ст.ст.235,255 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст ухвали складено 11.11.2019 року
Суддя Іванко Л.А.