вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2019 р. Справа№ 910/4022/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Чорногуза М.Г.
Яковлєва М.Л.
розглянувши у письмовому провадженні
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бобунова Геннадія Івановича
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019
у справі №910/4022/19 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс)
до фізичної особи-підприємця Бобунова Геннадія Івановича
про стягнення 29392,72 грн,
Український союз об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Бобунова Геннадія Івановича про стягнення з відповідача 27412 грн 25 коп. орендної плати за договором оренди відособленої частини приміщення цегляно-металевого навісу від 01.12.2014, нарахованих у відповідності до ст.ст. 549, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України інфляційних втрат в розмірі 205 грн 56 коп., 136 грн 51 коп. 3% річних та 1638 грн 40 коп. пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/4022/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Бобунова Геннадія Івановича на користь Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) 27412,25 грн орендної плати, 205,56 грн інфляційних витрат, 136,51 грн 3 % річних, 1638,40 грн пені та 1921,00 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фізичною особою-підприємцем Бобуновим Г.І. взятий на себе обов'язок по оплаті орендних платежів не виконано, заборгувавши таким чином позивачу 27412,25 грн. Судом визнано, що вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, фізична особа-підприємець Бобунов Геннадій Іванович подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/4022/19 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому відповідач зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом не прийнято до уваги факту дострокового припинення договору оренди (з 17.11.2018) на підставі п.8.3.2 договору та у відповідності до п.4 ч.2 ст.291 ГК України, у зв'язку із загибеллю орендованого майна. Стверджуючи про процесуальне порушення судом першої інстанції, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції, в порушення ч.5 ст.176 ГПК України, не було надіслано на адресу відповідача ухвалу про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Бобунова Геннадія Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/4022/19. Постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
15.07.2019 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи відповіді Голосіївського УП ГУ Національної поліції у місті Києві на адвокатський запит.
Враховуючи те, що в заяві про долучення до матеріалів справи додаткових доказів не міститься обґрунтування неможливості надання вказаного листа місцевому господарському суду та неможливості звернення адвоката з відповідним адвокатським запитом до Голосіївського УП ГУ Національної поліції у місті Києві до винесення оскаржуваного рішення суду, з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача, а також те, що вказані докази подані поза встановленим процесуальним строком та за відсутності обґрунтування неможливості їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від заявника, колегією суддів вказані докази не приймаються до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.
05.08.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
13.08.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати орендної плати за договором оренди відособленої частини приміщення цегляно-металевого навісу від 01.12.2014 в розмірі 27412,25 грн, інфляційних втрат в розмірі 205 грн 56 коп., 136 грн 51 коп. 3% річних та 1638 грн 40 коп. пені, нарахованих за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань.
01.12.2014 між Українським союзом об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем Бобуновим Геннадієм Івановичем, як орендарем, був укладений договір оренди відособленої частини приміщення цегляно-металевого навісу (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування в належному технічному стані, відособлену частину приміщення цегляно-металевого навісу, загальною площею 35 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ямська,72-А.
Згідно п. 3.1. договору передача об'єкту в оренду здійснюється за актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору, підписується одночасно з договором та свідчить про фактичну передачу об'єкта в оренду (додаток № 1 до договору).
Пунктом 5.1. договору визначено, що за користування об'єктом орендар сплачує не пізніше 25 числа попереднього місяця за наступний місяць орендну плату в сумі 2000,00 (дві тисячі) грн в місяць, в т.ч. ПДВ 333,33 грн станом на "01" грудня 2014 року.
За умовами п. 5.3. договору орендна плата за перший місяць оренди перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця протягом трьох робочих днів з дня початку оренди об'єкта, вказаного в п.4.1. договору.
У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення об'єкту за актом прийому-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити орендну плату у повному обсязі з урахуванням заборгованості по орендній платі, пені та інших штрафних санкцій, якщо такі виникли (п.5.5 договору).
Пунктом 4.1. договору встановлено, що об'єкт надається в оренду з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2018 року.
Виходячи зі змісту п.10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2014, який міститься в матеріалах справи.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем прострочено зобов'язання з оплати орендних платежів за грудень 2018 року, січень, лютий, березень і квітень 2019 року (включно), у зв'язку з чим станом на 01.05.2019 утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 27412,25 грн.
Доказів сплати вказаної заборгованості, або доказів повернення майна з оренди відповідачем суду не надано.
В апеляційній скарзі відповідач стверджував, що договір оренди достроково припинено (з 17.11.2018) на підставі п.8.3.2 договору та у відповідності до п.4 ч.2 ст.291 ГК України, у зв'язку із загибеллю орендованого майна, а тому відсутні підстави для стягнення орендної плати з грудня 2018.
Натомість, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту знищення (загибелі) орендованого майна.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання ним зобов'язання з оплати орендних платежів за грудень 2018 року, січень, лютий, березень і квітень 2019 року (включно), колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 27412,25 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені до стягнення з відповідача 1638 грн 40 коп. пені, 136 грн 51 коп. 3% річних, 205 грн 56 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2018 р. по березень 2019 р.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідальність у вигляді пені передбачена у п. 5.8 договору, відповідно до якого орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1638 грн 40 коп. пені, 136 грн 51 коп. 3% річних, 205 грн 56 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, ч.5 ст.176 ГПК України, з посиланням на те, що на адресу відповідача не надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі, є безпідставними з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2019 місцевим господарським судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі №910/4022/19 за позовом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) до фізичної особи-підприємця Бобунова Геннадія Івановича про стягнення 29392,72 грн, якою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено сторонам строк для подання до суду заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін до 16.04.2019; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов до 30.04.2019; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України до 08.05.2019; встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь позивача на відзив до 16.05.2019.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що до місцевого господарського суду повернувся конверт з копією ухвали Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/4022/19, яка надсилалась відповідачу - фізичній особі-підприємцю Бобунову Геннадію Івановичу за адресою: АДРЕСА_1 ; причиною повернення зазначено "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".
Вказана адреса зазначена відповідачем в апеляційній скарзі, а також є адресою місцезнаходження фізичної особи-підприємця Бобунова Геннадія Івановича згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою (повідомленою суду стороною), і повернуто підприємством зв'язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17.
Таким чином, місцевим господарським судом належним чином повідомлено позивача про відкриття провадження у справі №910/4022/19. Проте, відповідач своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позов не надав.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бобунова Геннадія Івановича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/4022/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/4022/19 повернути Господарському суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді М.Г. Чорногуз
М.Л. Яковлєв