вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" жовтня 2019 р. Справа № 911/1034/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Жук Г.А.
Смірнової Л.Г.
секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт"
на рішення господарського суду Київської області від 04.07.2019 р. (повний текст складено 12.07.2019 р.)
у справі № 911/1034/19 (суддя - Шевчук Н.Г.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт"
про стягнення 843 330,97 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" про стягнення 843 330,97 грн., з яких: 694 079,62 грн. основний борг, 41 624,80 грн. пеня, 104 111,94 грн. штраф та 3 514,61 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 135 від 07.06.2019 р.)
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого за договором купівлі-продажу № 1762 від 13.07.2016 р. нежитлового приміщення.
Рішенням господарського суду Київської області від 04.07.2019 р. у справі № 911/1034/19 позовні вимоги задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" 694 079,62 грн. основного боргу, 41 624,80 грн. пені, 104 111,94 грн. штрафу, 3 514,61 грн. 3% річних та 12 649,97 грн. судового збору.
Мотивуючи висновок, суд першої інстанції встановив неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого за договором купівлі-продажу № 1762 від 13.07.2016 р. нежитлового приміщення згідно графіку розстрочки платежів за період з 15.02.2019 р. по 15.05.2019 р. (включно) і правомірність вимог щодо застосування до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, передбачених договором та Законом санкцій, відповідно до перевіреного судом розрахунку штрафних санкцій та 3 % річних.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував на те, що стягнення з боржника пені та штрафу суперечить вимогам статті 61 Конституції України, оскільки є подвійним стягненням за одне й те ж саме правопорушення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 р. поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 10.10.2019 р., зупинено дію оскаржуваного рішення до прийняття апеляційним господарським судом кінцевого рішення по справі.
30.09.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченням на апеляційну скаргу.
10.10.2019 р. судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Кропивної Л.В. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 р. розгляд справи призначено на 31.10.2019 р.
У судовому засіданні 31.10.2019 р. представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Апелянт не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.07.2016 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Тетяною Анатоліївною та зареєстровано в реєстрі за № 1762.
За умовами пунктів 1.1, 1.2 договору продавець зобов'язується передати (продати) у власність покупця майно: нежитлове приміщення площею 10 002,6 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "Т", розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Храпачанська, будинок 70, приміщення 7 (далі - предмет договору), а покупець зобов'язується прийняти (купити) та оплатити майно.
Ціна договору та порядок розрахунків визначені в розділі 2 даного договору, відповідно до пункту 2.1 якого продаж майна, що є предметом договору, здійснюється за 6 958 740,00 грн., в тому числі ПДВ 1 159 790,00 грн., що на дату підписання договору еквівалентно 280 124,46 доларам США (згідно з офіційним курсом гривні до долара США встановленого Національним банком України на дату укладання цього договору 1 долар США = 24,8416 грн.).
Розрахунок між сторонами здійснюється в безготівковій формі шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця із розстрочкою платежів на 42 місяці відповідно до графіку. Відстрочка першого платежу на 6-ть місяців з дати нотаріальної реєстрації договору; розстрочка платежів на наступних 42 місяці (після закінчення терміну відстрочки) за графіком: перший платіж в еквіваленті 6 669,63 дол. США/165 684,28 грн. до 15.01.2017 р.; наступні платежі здійснюються кожного місяця до 15 числа у зазначеному розмірі, і до 15.06.2020 р. - 42 платіж (підпункт 2.1.1 договору).
В разі зміни курсу гривні до долара США по курсу НБУ на дату сплати кожного платежу згідно графіку сума сплати в гривні підлягає автоматичному корегуванню покупцем на дату платежу (пропорційному збільшенню або зменшенню) в односторонньому порядку. У будь-якому разі розмір грошових коштів, які продавець має отримати за майно, що складає предмет даного договору, має бути за загальним підсумком еквівалентним 280 124,46 дол. США (підпункт 2.1.2 договору).
Відповідно до пункту 3.1 договору продавець зобов'язаний передати майно іншій стороні в день нотаріального посвідчення договору шляхом підписання двостороннього акта прийому-передачі. Акт прийому-передачі підписується в простій письмовій формі.
Пунктом 3.4 передбачені обов'язки покупця, відповідно до яких останній зобов'язується прийняти майно за двостороннім актом прийому-передачі, а також своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за придбане майно з дотриманням строків, визначених графіком у цьому ж договорі.
Згідно пункту 4.1 договору в разі порушення порядку та строків проведення розрахунків згідно графіку платежів, оплати не в повному розмірі або без проведення відповідного перерахунку більше ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного в строк зобов'язання за кожен день прострочки.
Зі змісту пункту 4.2 договору випливає, що в разі наступного за попереднім (повторного) порушення покупцем порядку та строків проведення розрахунків згідно графіку платежів, оплати не в повному розмірі або без проведення відповідного перерахунку більше ніж на 10 календарних днів, продавець має право застосувати до покупця штраф у розмірі 8 % від розміру платежу, що підлягає сплаті та/або перерахунку.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що в разі третього порушення договірних умов щодо порядку та строків проведення розрахунків покупцем, або несплати протягом двох місяців підряд, продавець має право вимагати сплати штрафу у розмірі 15 % від сукупного розміру платежу, що підлягає сплаті та/або перерахунку.
Згідно положень пункту 6.3 договору право власності на відчужене нежитлове приміщення у покупця виникає після здійснення державної реєстрації прав. Державна реєстрація прав здійснюється в день нотаріального посвідчення цього договору купівлі-продажу.
Відповідно до підпункту 6.3.1. даний договір підписується сторонами на умовах відстрочки з наступним розстроченням платежу в строк до 15.06.2020 р. та з переходом права власності на майно, що складає предмет договору купівлі-продажу, в день державної реєстрації прав на нерухоме майно та між сторонами погоджено одночасну передачу вказаного майна в іпотеку продавцю з метою забезпечення своєчасного та якісного виконання покупцем покладених на нього зобов'язань по оплаті за придбане майно.
На виконання умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Т.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1762, між продавцем та покупцем підписано акт прийому-передачі від 13.07.2016 р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення площею 10 002,6 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "Т", розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70, приміщення 7.
06.03.2019 р. продавцем направлено покупцю претензію про неналежне виконання договірних зобов'язань № 34 з вимогою у триденний термін погасити заборгованість, яка у відповідності до підпункту 2.1.2 договору при курсу гривні до долара США по курсу НБУ на дату сплати платежу становить 181 146,89 грн., з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості відповідно до пункту 4.1 договору, у розмірі 3 393,64 грн.
08.04.2019 р. відповідачем здійснена часткова оплата в розмірі 17 925,13 грн., яка зарахована в рахунок часткової оплати платежу за лютий 2019 року (26 платіж згідно графіку).
У зв'язку з подальшим простроченням відповідачем оплати за придбане приміщення, 04.04.2019 р. продавець повторно направив на адресу відповідача претензію про неналежне виконання договірних зобов'язань № 79 з вимогою у триденний термін сплатити заборгованість за договором з урахуванням суми штрафних санкцій, передбачених договором, що в загальному розмірі складає 425 323,31 грн.
Предмет спору у даній справі є право позивача на отримання вартості 26-29 платежів згідно графіку розстрочки, а саме: за період з 15.02.2019 р. по 15.05.2019 р. (включно), разом із штрафними санкціями та 3 % річних за несвоєчасну оплату за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення № 1762 від 13.07.2016 р.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 Цивільного кодексу України).
Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, продавцем передано покупцю нежитлове приміщення на загальну суму 6 958 740,00 грн. (еквівалент 280 124,46 дол. США), вартість якого покупець зобов'язаний був здійснювати за графіком розстрочки платежів (пп. 2.1.1 договору), а саме: до 15 числа кожного місяця починаючи з січня 2017 року. Проте, розрахунок відповідачем з 15.02.2019 р. по 15.05.2019 р. включно (по 26-29 платежам за графіком) здійснено не в повному обсязі та з порушенням встановленого строку, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача.
Встановлені обставини справи свідчать, що заборгованість відповідача виникла внаслідок порушення ним умов пп. 2.1.1 договору щодо здійснення оплати вартості отриманого нерухомого майна частковими платежами, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що покупець є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, тож вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 694 079,62 грн. (з урахуванням курсу гривні до долара США на дату платежу визначеному графіком, а саме: 15.02.2019 р. - 181 146,89 грн., 15.03.2019 р. - 178 189,17 грн., 15.04.2019 р. - 178 171,83 грн., 15.05.2019 р. - 174 496,86 грн., і часткової оплати 08.04.2019 р. - 17 925,13 грн.) є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених до стягнення з відповідача 41 624,80 грн. пені, 3 514,61 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 16.02.2019 р. по 31.05.2019 р. та 104 111,94 грн. штрафу у розмірі 15 % від сукупного розміру платежу, що підлягає сплаті та/або перерахунку, слід зазначити наступне.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.
В даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України і домовленостям сторін, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності допускається застосування різного набору санкцій.
Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду у справі № 911/2813/17 від 09.02.2018 р., у справі № 911/1351/17 від 22.03.2018 р., у справі № 922/1720/17 від 25.05.2018 р., у справі № 917/194/18 від 02.04.2019 р., у справі № 910/7398/18 від 23.07.2019 р.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши здійснені розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 41 624,80 грн. пені та 3 514,61 грн. 3 % річних по кожному з платежів за загальний період прострочення з 16.02.2019 р. по 31.05.2019 р., і 104 111,94 грн. штрафу у розмірі 15 % від суми прострочених платежів, є правильними, тож позов в цій частині підлягає задоволенню.
Твердження апелянта, які викладені ним в апеляційній скарзі, встановлених обставин не спростовують.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновками господарського суду Київської області, отже підстав для скасування або зміни рішення від 04.07.2019 р. у справі № 911/1034/19 не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" на рішення господарського суду Київської області від 04.07.2019 р. у справі № 911/1034/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 04.07.2019 р. у справі № 911/1034/19 залишити без змін.
Матеріали справи № 911/1034/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.11.2019 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Г.А. Жук
Л.Г. Смірнова