вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2019 р. Справа№ 910/7649/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
за участю представників: не викликались
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019
у справі № 910/7649/19 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
про стягнення 13 243,40 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в сумі 13 243,40 грн. за укладеним з ОСОБА_1 договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-2301-18-00122 від 14.05.2018 у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Infinity Q50», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДПТ, що сталася з вини ОСОБА_2 - водія автомобіля «Volkswagen GOLF», державний номерний знак НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах керують яким, застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ № 6947795.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі № 910/7649/19 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується, що відповідальним за завдані збитки, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до Закону є відповідач.
При цьому, при вирішенні спору сторін суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що транспортний засіб «Volkswagen GOLF» д. н. з. НОМЕР_2 ввезений на митну територію України у митному режимі «Тимчасове ввезення» з метою особистого користування іншою особою, а не ОСОБА_3 , а отже, відповідно до п. 4 ст. 380 Митного кодексу України, водій ОСОБА_2 на час ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем вказаного транспортного засобу, у зв'язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована згідно з полісом №АМ/6947795, зазначивши про те, що:
- страхувальником за полісом №АМ/6947795 є ОСОБА_2 , а відтак, оскільки останній є страхувальником, то відповідно до положень п. 1.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» є особою, відповідальність якої застрахована відповідачем;
- відповідачем до матеріалів справи не подано доказів, що ОСОБА_2 на час скоєння ДТП та нанесення шкоди автомобілю марки «Infinity Q50», д. н. з. НОМЕР_1 , перебував за кермом автомобіля марки «Volkswagen GOLF» д. н. з. НОМЕР_2 , без законних на те підстав; неправомірності перебування за кермом вказаного автомобіля не вбачається також з наявних в матеріалах справи відповіді Національної поліції України про дорожньо-транспортну пригоду №3018228516212738 та постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.08.2018 у справі №686/19476/18;
- до предмету доказування у даній справі не входить встановлення наявності порушень ОСОБА_2 . приписів Митного кодексу України та не впливає на обов'язок відповідача здійснити виплату страхового відшкодування за правочином (поліс), правомірність якого, відповідно до положень ст. 204 ЦК України, презюмується, і доказів визнання недійсним якого матеріли справи не містять.
Не погоджуючись з рішенням, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі № 910/7649/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У апеляційній скарзі заявник послався на те, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що якщо за кермом транспортного засобу з «єврономером» знаходився водій, який не ввозив зазначений транспортний засіб в Україну для особистих потреб, таке володіння не буде правомірним (відповідно до статті 380 Митного кодексу України), а відтак, дана особа не буде вважатися особою, відповідальність якої застрахована, проте з матеріалів справи не вбачається, чи ввозився винною особою у ДТП ОСОБА_2 транспортний засіб «Volkswagen GOLF», державний номерний знак НОМЕР_2 на митну територію України особисто.
З огляду на вказані обставини апелянт вважає хибними висновки суду першої інстанції про те, що до предмету доказування у даній справі не входить встановлення наявності порушень ОСОБА_2 приписів Митного кодексу України
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2019, справа № 910/7649/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою від 26.09.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі № 910/7649/19;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 15.10.2019;
- роз'яснено сторонам, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
07.10.2019 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли пояснення у справі, в яких позивач зазначив про те, що ним подано адміністративні позови до ДФС України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати інформацію про факт ввезення конкретними особами транспортних засобів з іноземною реєстрацією, за наслідками розгляду якого Шостим адміністративним апеляційним судом винесено постанову від 18.03.2019 у справі № 640/18961/18, в якій, серед іншого зазначено, що «…під час розслідування страхового випадку страховик в обов'язковому порядку повинен вирішити питання чи правомірно особа, під керування якої сталося ДТП, володіє транспортним засобом», а відтак. у вказаній постанові чітко викладена правова позиція щодо необхідності встановлення факту ввезення на територію України транспортного засобу з іноземною реєстрацією особою, винною у ДТП, що впливає на кваліфікацію страхового випадку.
15.10.2019 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній, з посиланням на те, що апеляційна скарга є необгрунтнованою, просить суд відмовити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.
21.10.2019 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді справи № 910/7649/19 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 192 100 грн., і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі № 910/7649/19 відкрито 26.09.2019, а апеляційна скарга має бути розглянута по 25.11.2019 включно.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
14.05.2018 позивачем як страховик, ОСОБА_1 як страхувальник та ВАТ «Державний ощадний банк України» уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-2301-18-00122 (далі Договір) (а.с. 13-15), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Infinity Q50», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі Автомобіль)
У п. 20 Договору сторони погодили, що загальний строк дії Договору з 00-00 год. 14.05.2018 по 24-00 год. 13.05.2025.
15.08.2018 о 13 год. 00 хв. в м. Хмельницькому по вул. Соборна, 56 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю Автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Volkswagen GOLF», державний номерний знак НОМЕР_2 (далі Автомобіль 1), під керуванням ОСОБА_2 .
В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.
Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № ЗСКА-8617 від 17.10.2018 (а.с. 41) та розрахунком суми страхового відшкодування (а.с. 42), з урахуванням того, що франшиза за Договором страхування (безумовна) щодо пошкодження Автомобіля, становить 0 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 14 243,40 грн.
Як слідує зі змісту вказаного акту та розрахунку, вартість матеріального збитку згідно з умовами Договору, що підлягає виплаті, визначена позивачем виходячи з даних, встановлених в рахунку на оплату № Сч-ГИ-0305 від 21.08.2018 (а.с. 37) Приватного підприємства - Автоцентр «Лига Люкс» (особи, яка здійснила ремонт Автомобіля) та ремонтних калькуляціях № ЗСКА-8617 від 27.09.2018 (а.с. 38-40) на загальну суму 14 243,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У поданій позивачу Заяві про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 23-24) вказано, що страхове відшкодування має бути виплачено згідно рішення вигодонабувача на рахунок СТО для здійснення ремонту.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 21957 від 17.10.2018 (а.с. 43), страхове відшкодування в сумі 14 243,40 грн. перераховано позивачем у повному обсязі.
З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що воно банком проведено, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнано ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.08.2018 у справі № 686/19476/18 (а.с. 22).
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).
Стаття 1 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування) встановлює, що володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно з ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Враховуючи, що матеріли справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_2 неправомірно володів Автомобілем 1 під час скоєння спірної ДТП, його володіння забезпеченим транспортним засобом (Автомобіль 1) під час спірної ДТП вважається правомірним.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, факт неправомірності перебування ОСОБА_2 за кермом автомобіля спростовується наявними в матеріалах справи відповіддю Національної поліції України про дорожньо-транспортну пригоду № 3018228516212738 (а.с. 18-20) та постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.08.2018 у справі № 686/19476/18 (а.с. 22).
З наявної в матеріалах справи копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6947795 (далі Поліс) (а.с. 74) слідує, що станом на 18.06.2019 (дата, на яку здійснювався пошук) цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля марки «Volkswagen GOLF» державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована відповідачем згідно з вказаним Полісом (страхувальник ОСОБА_2 ).
Зазначений факт відповідачем не заперечується.
Щодо посилань відповідача на те, що тимчасово ввезені транспортні засоби з іноземною реєстрацією можуть використовуватися на митній території України винятково громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби для особистих потреб, проте з матеріалів справи не вбачається, чи ввозився винною особою у ДТП ОСОБА_2 Автомобіль 1 на територію України особисто, колегія суддів зазначає про те, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України може бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка ввезла такий транспортний засіб, проте вказані обставини не є підставою звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
До того ж, Митним кодексом України не встановлено безумовної заборони користування таким транспортним засобом особами, які не ввозили його на митну територію України.
Крім того, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до п 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Отже, за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується.
Вказана правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.04.2019 у справі № 910/14693/17.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України на підтвердження відсутності реєстраційних документів у водія забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen GOLF», державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП, чи доказів відсутності посвідчення водія у фізичної особи ОСОБА_2 .
Отже, враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується неправомірне володіння ОСОБА_2 автомобілем марки «Volkswagen GOLF», державний номерний знак НОМЕР_2 , під час спірної ДТП, в даному випадку саме відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності осіб, які правомірно володіють автомобем «Volkswagen GOLF», тобто і ОСОБА_2 (особа, яка визнана винною у спірній ДТП), має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП, а позивач як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок спірної ДТП, набув право вимоги, яке ця особа, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
За правилами ст. 22 Закону, обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.
Згідно з ч. 4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.
Щодо розміру страхового відшкодування колегія суддів зазначає про таке.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.
Таким чином, відповідач як страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має обов'язок в межах своєї відповідальності відшкодувати завдану його страхувальником шкоду, обраховану відповідно до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством), за мінусом франшизи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що визначення в спірному випадку вартості збитку без врахування коефіцієнту фізичного зносу Автомобіля є обґрунтованим, оскільки:
- відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ;
- Автомобіль вироблений не в країнах СНД та строк його експлуатації не перевищує 7 років. Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с. 17) рік випуску Автомобіля - 2017, а дата ДТП 15.08.2018.
Враховуючи вищезазначене, коефіцієнт фізичного зносу не застосовується.
Зі змісту витягу Полісу слідує, що ліміт відповідальності відповідача як страховика за шкоду, завдану майну, становить 100 000,00 грн., а франшиза - 1 000,00 грн.
Отже, враховуючи вказані вище обставини, позивач має право на стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 13 243,40 грн. (14 243,40 - 1 000).
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що для отримання спірного страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 14 243,40 грн. вих. № 11/18593 від 26.10.2018 (а.с. 45), за наслідками розгляду якої відповідачем позивачу направлено лист вих. № 09-02-07/8359 від 19.11.2018 (а.с. 47), яким відмовлено у виплаті страхового відшкодування.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення страхового відшкодування в сумі 13 243,40 грн.
Щодо посилань відповідача на висновки, які встановлені в постанові Шостого адміністративного апеляційного суду від 18.03.2019 у справі № 640/18961/18, колегія суддів зазначає про те, що зміст вказаної постанови жодним чином не випливає на висновки, які викладені вище.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі № 910/7649/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі № 910/7649/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі № 910/7649/19 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7649/19.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк