Справа №461/6429/19
04 листопада 2019 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Скаб В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради ОСОБА_2 (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1), Управління безпеки міста Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління безпеки міста Львівської міської ради, Інспектора з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради Строцького Артура Ігоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи свої позовні вимоги наступним.
29 липня 2019 року інспектором з паркування Строцьким А.І. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн. Вважає, що вказана постанова є незаконною, оскільки на повороті дороги з вулиці Шевченка та вулицю Городоцька у м.Львові не видно дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена». Крім того, в оскаржуваній постанові не вказано повні дані відеореєстратора ДМТ 1, його серійний номер, що виключає його використання. Крім того, стверджує, що зупинив свій автомобіль на вулиці Городоцькій вимушено для того щоб занести додому продукти.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 27 серпня 2019 року відкрито провадження у справі.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві.
Інспектор з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради Строцький А.І. у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. Скерував на адресу суду відзив де відповідач висловив своє ставлення до позову, який суд враховує при дослідженні доказів. Зокрема, зазначив, що твердження позивача про те, що припаркував вимушено свій автомобіль перед церквою Святої ОСОБА_3 , оскільки вимушений був зайти до себе додому з продуктами не співвідноситься з нормами ПДР, а тому є явно безпідставними. Твердження позивача про те, що при виїзді на вул. Городоцьку, ніяких забороняючих знаків з лівої сторони не побачив, окрім світлофора над собою, тому що всю увагу звертав на дорожню обстановку і пішоходів, які в той час переходили на другу сторону вулиці вважає хибними, оскільки дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» - це частина дорожньої обстановки, на яку позивач повинен був звернути увагу перед здійсненням зупинки на ділянці дороги по вул. Городоцькій, неподалік будинку під № 32. Відтак, вважає, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.
Представник відповідача Управління безпеки міста Львівської міста ради в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст.205 КАС України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів, які суд вважає достатніми.
Заслухавши пояснення позивача, врахувавши відзив відповідача, дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлені наступні обставини.
Постановою інспектора з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради Строцького Артура Ігоровича від 29 липня 2019 року серії ЛВ52385 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього штрафу в розмірі 255 грн. за те, що він, 29.07.2019 року о 16:05 год. у м.Львова на вул.Городоцька, 32 керуючи автомобілем марки «Opel» модель Astra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знака, а саме здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знака 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив п.8.4в, 33.3.34 ПДР (а.с. 3 на звороті та 4).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
Пункт 33.3.34 ПДР забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Не поширюється дія знаку: на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; за наявності під ним таблички 7.18 на водіїв з інвалідністю, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажира (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знака поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.
Зона дії знака може бути зменшена табличкою 1.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці його зони дії дублюючого знака з табличкою 7.2.3. Знак може застосовуватися разом з розміткою 1.4, при цьому зона його дії визначається за довжиною лінії розмітки.
Місцезнаходження транспортного засобу позивача узгоджується з представленими суду копіями фотографій. Однак, з представлених копій фотографій не вбачається можливості ідентифікувати та встановити наявність забороняючих зупинку знаків на місці паркування вищевказаного автомобіля (місце фотофіксації).
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в режимі фотофіксації.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова містить дані про марку і модель приладу фотофіксації, однак не містить відомостей про його серійний номер.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.
Відповідачем всупереч вказаному вище на спростування пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було вказано в постанові жодних достатніх, належних та допустимих доказів, а тому така постанова не може вважатись обґрунтованою.
Враховуючи те, що докази надані суду, які стали підставою для винесення постанови, а саме фотографії не фіксують, що транспортний засіб позивача знаходився в зоні дії знака 3.34 «Зупинка заборонена», а відповідачем не подано жодного іншого доказу, який підтверджував факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення, суд вважає, що оскаржувана постанова, винесена без дослідження усіх обставин справи, на підставі доказів які не доводять факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення, а тому слід скасувати оскаржувану постанову.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закриттю.
Згідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати належить віднести за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 4 ст. 288 КУпАП.
Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 52385 від 29.07.2019 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складено 04.11.2019 року
Суддя І.Р.Волоско