Справа № 375/1982/19
Провадження № 1-кп/375/135/19
11.11.2019 Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 2 приміщення суду в смт.Рокитне кримінальне провадження № 42019110360000093, відомості щодо якого внесено до ЄРДР 30.08.2019, за обвинувальним актом щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Михайлівка Локачинського району Волинської області, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, призваного в листопаді 2018 Локачинським РВК Волинської області, такелажника 1 такелажного відділення, такелаженого взводу такелажної роти, батальону охорони та забезпечення, у військуовому званні "солдат" військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у в/ч НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , картка платника податків НОМЕР_3 , раніше не судимого,
по обвинуваченню за ч. 2 ст. 406 КК України, -
10.10.2019 року до Рокитнянського районного суду Київської області від заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону капітана юстиції ОСОБА_6 надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка про отримання підозрюваним копій вказаних документів.
Ухвалою судді від 11.10.2019 призначено підготовче судове засідання справи у зазначеному кримінальному провадженні.
ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що будучи військовослужбовцем строкової служби військової частини НОМЕР_2 , обіймаючи посаду механіка такелажника 1 такелажного відділення такелажного взводу такелажної роти батальйону охорони та забезпечення, будучи не задоволеним діями солдата ОСОБА_7 , прагнучи продемонструвати свою уявну перевагу змусити його виконувати вказівку, щодо виконання вправ по стройовій підготовці та утвердити таким способом власний авторитет у військовому колективі, як військовослужбовця більш старшого призову, діючи з прямим умислом, порушуючи встановлені статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, 25.08.2019 року приблизно в 11:00 годині під час зайняття стройовою підготовкою на плацу військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується в АДРЕСА_2 , застосувавши насильство, завдав солдату ОСОБА_7 правою ногою, взутою у формений військовий берц, удар по п'ятці лівої ноги, взутій у формений військовий берць, спричинивши фізичний біль.
Цього ж дня, продовжуючи свої злочині дії, приблизно в 12:00 годині, знаходячись в розташуванні казарменого приміщення 1 роти охорони та оборони батальйону охорони та забезпечення військові частини НОМЕР_2 , яка дислокується в АДРЕСА_2 , виражаючи своє невдоволення станом виконання солдатом ОСОБА_7 вправ по стройовій підготовці, прагнучи показати свою уявну перевагу та змусити солдата ОСОБА_7 виконувати вказівку щодо виконання вправ по стройовій підготовці та утвердити таким способом власний авторитет у військовому колективі, як військовослужбовця більш старшого призову, діючи з прямим умислом, порушуючи статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, ОСОБА_5 наніс два удари кулаком правої руки солдату ОСОБА_7 в лобно-скроневу ділянку з ліва, спричинивши останньому тілесні ушкодженні у виді садна до 10 см в діаметрі на шкірі лобно-скроневої ділянки, закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 обвинувачується в порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилось у завданні легких тілесних ушкоджень тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України.
11.11.2019 на стадії підготовчого судового засідання між прокурором військової прокуратури Білоцерківського гарнізону підполковником юстиції ОСОБА_3 та обвинуваченим було укладено угоду про визнання винуватості, яку вони підписали. При цьому обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних вище обставин і кваліфікації.
За змістом угоди сторони погоджуються на призначення обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, та призначення ОСОБА_5 покарання більш м'якого, ніж передбачене санкцією ч. 2 ст. 406 КК України, у виді штрафу в розмірі 350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5950 (п'ять тисяч дев'ятсот пятдесят) гривень.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотриманні вимоги КПК України та КК України, просив її затвердити та призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Підтримав угоду та просив її затвердити і потерпілий ОСОБА_7 ..
Обвинувачений, захисник, кожен окремо в судовому засіданні також просили затвердити угоду та призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачений беззаперечно визнав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину за викладених обставин.
Перед затвердженням угоди учасникам кримінального провадження роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, відповідно до якої наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості є:
1) для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу;
2) для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Згідно із ч. 5 ст. 474 КПК України перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання з'ясував в обвинуваченого, що він цілком розуміє:
1) що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;
3) характер кожного обвинувачення;
4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Відповідно до ч. 6 ст. 474 КПК України суд переконався у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Згідно із ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевірив угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Підстав для відмови в затвердженні угоди не вбачається, оскільки:
1) умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону;
2) умови угоди відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) не існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
Учасникам кримінального провадження роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Суд переконаний в тому, що умови укладеної угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін чи інших осіб. З угоди також не вбачається обставин, які б свідчили про очевидну неможливість виконання підозрюваним узятих на себе за угодою зобов'язань.
Суд також вважає, що обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання винного, дані про його особу, характер кримінального правопорушення та інші обставини цілком враховані угодою про визнання винуватості і знайшли своє відображення в узгодженому остаточному покаранні.
Ураховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим в підготовчому судовому засіданні згідно із п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України та призначення обвинуваченому узгодженої між сторонами угоди міри покарання, з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5950 (п'ять тисяч дев'ятсот пятдесят) гривень.
Матеріальної шкоди даним кримінальним правопорушенням не завдано.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався, процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374-376, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 11.11.2019 року між прокурором військової прокуратури Білоцерківського гарнізону підполковником юстиції ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42019110360000093 від 30.08.2019.
На підставі затвердженої угоди ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Михайлівка Локачинського району Волинської області, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, призваного в листопаді 2018 Локачинським РВК Волинської області, такелажника 1 такелажного відділення, такелаженого взводу такелажної роти, батальону охорони та забезпечення, у військуовому званні "солдат" військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у в/ч НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , картка платника податків НОМЕР_3 , раніше не судимого, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України, та призначити узгоджену сторонами угоди міру покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5950 (п'ять тисяч дев'ятсот пятдесят) гривень.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч. 3 ст.394 КПК України:
- обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст.474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно частини четвертої ст.469 КПК України угода не може бути укладена.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Вирок набрав законної сили «____»______________20__