Справа № 369/11851/19
Провадження №6/369/305/19
13.09.2019 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі Середенко Б.С.
за участі приватного виконавця Филипів А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -
У вересні 2019 року приватний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог зазначив, що у нього на виконанні перебуває виконавчий лист, виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат 338 039,16грн. Станом вересень 2019 року рішення суду не виконане боржником. Вжиті ним заходи щодо виконання рішення суду, знаходження коштів або майна боржника результатів не мало. Вказав, що однією з умов виїзду за кордон є наявність коштів на рахунку. Тобто кошти на закордонну поїздку, зокрема у квітні 2019 року, повинні бути, а на повернення боргу - кошти у боржника відсутні. Вищенаведені обставини є ухиленням боржника від виконання рішення суду.
Оскільки виконавцем вжито всіх заходів, тому просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до повного погашення заборгованості по виконавчому листу.
У судовому засіданні приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів Андрій Миколайович подання підтримав, надав суду для огляду матеріали виконавчого провадження. Просив врахувати і тривалість судового провадження, виконавчого провадження, постійне ухвалення боржника від відшкодування завданої шкоди, та задоволити подання.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження, заслухавши пояснення виконавця щодо вжитих заходів, обґрунтування подання та доданих матеріалів, суд приходить до висновку про задоволення подання, виходячи з наступного.
При розгляді справи встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області задоволено позов та стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 334 692,24 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3346,92 грн.
27 листопада 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 334 692,24 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3346,92 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Рішення суду є обов'язковим до виконання. Приватний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
27 травня 2019 року до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва А.М. звернувся ОСОБА_2 щодо примусового виконання рішення суду.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва А.М. від 27 травня 2019 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконання рішення суду та відповідно до статей 3,4,24,26 Закону України “Про виконавче провадження” боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва А.М. від 27 травня 2019 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, та внесено відомості до відповідних реєстрів.
З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що вказані постанови 28.05.2019 направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованими листами з повідомленням про вручення. Згідно відмітки поштового відділення постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про арешт майна боржника, направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу боржника, 12.06.2019 повернута відправнику «за закінченням встановленого строку зберігання».
Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, будь - яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Також з наданих суду копій та оглянутого в судовому засіданні виконавчого провадження вбачається, що від час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити приватного виконавця (копії додаються) нерухоме та рухоме майно належне боржнику на праві власності - відсутнє.
Грошових коштів на рахунках боржника не виявлено.
26 червня 2019 року за вих. № 618 приватним виконавцем на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу з'явитися на прийом до приватного виконавця за адресою розташування офісу приватного виконавця, з метою встановлення майнового стану боржника.
Цього ж дня на адресу приватного виконавця надійшли декларація про доходи та майно боржника фізичної особи, копія паспорта громадянина України та копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника.
Згідно поданої декларації сума одержаного (нарахованого) доходу боржника складає 35469,11 грн. (заробітна плата в TOB «СТАТО ГРУП») та 8017,16 грн. (заробітна плата в ТОВ «МБС-БУД» за сумісництвом).
Відповідно до статей 68-70 Закону, приватним виконавцем 05.07.2019 винесено Постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, якою ТОВ «СТАТО ГРУП» зобов'язано?
Згідно відмітки поштового відділення зазначена постанова, направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу юридичної особи, 10.07.2019 повернута відправнику «за закінченням терміну зберігання».
З пояснень наданих в судовому засіданні приватним виконавцем встановлено, що у телефонній розмові посадова особа ТОВ «СТАЮ ГРУП» повідомила приватного виконавця про те, що ОСОБА_1 звільнився з даної організації.
07.08.2019 на адресу приватного виконавця надійшли від боржника копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження дитини, заява про виплату пенсії або грошової допомоги, виписка про надходження соціальної допомоги.
За наявними даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України (лист від 20.06.2019 № 6.3-7324/6-19), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданим 29.04.2014 органом видачі 3220, та другим діючим паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданим 15.05.2018 органом видачі 8089.
При цьому, боржником ОСОБА_1 було надіслано приватному виконавцю копію лише одного паспорту для виїзду за кордон (серії НОМЕР_1 , виданий 29.04.2014 органом видачі 3220). Про існування другого діючого паспорту громадянина України для виїзду за кордон (серії НОМЕР_3 , виданим 15.05.2018 органом видачі 8089) боржник не повідомив.
Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації боржник неодноразово перетинав державний кордон України.
Станом на момент написання подання боржником рішення суду в повному обсязі не виконано, борг не сплачено, будь-яких пропозицій щодо часткового погашення боргу не надано, незважаючи на обізнаність боржника про наявне судове рішення, відкрите виконавче провадження.
Боржник проігнорував законні вимоги приватного виконавця, жодної інформації про майно на яке можливо звернути стягнення відповідно до вимог Закону для виконання виконавчого документа та пояснень про причини невиконання рішення суду боржник не надав.
Матеріали виконавчого провадження містять достатні докази обізнаності боржника, щодо відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 33 Конституції кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У своєму Рішенні від 30.06.2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Конституційний Суд України вважає, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної силі утверджує авторитет держави як правової.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошував, що право на звернення до суду, гарантовані статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними і нести шкоду стороні у провадженні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в цьому разі не досягається кінцева мета правосуддя. Це призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Частинами 1-4 ст. 441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.
Отже, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень у порядку, передбаченому ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 441 ЦПК України. Враховуючи наведені норми, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України застосовується у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Факт невиконання судового рішення не є підставою для постановлення ухвали про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, для застосування вказаного заходу державному виконавцю необхідно довести наявність умисних дій боржника, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.
Відповідно до роз'яснень Верховного суду України від 01.02.2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)» означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
З матеріалів справи, оглянутого виконавчого провадження, вбачається факт умисного ухилення боржником ОСОБА_1 від виконання власних зобов'язань по відшкодуванню шкоди, завданих його неправомірними діями, у виконавчому провадженні з примусового виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 334 692,24 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3346,92 грн.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що виконавцем подано належні та допустимі докази на підтвердження факту ухилення боржника від виконання судового рішення, які є обов'язковими для виконання, неможливість виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно, відсутність заробітку, іншого доходу, зважаючи на суму заборгованості, тому право стягувача на своєчасне виконання рішення суду порушене. Оскільки боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, про що об'єктивно свідчать наявні матеріали подання, суд вважає, що останнє підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд,
Подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - задоволити.
Встановити тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до моменту виконання ним своїх зобов'язань у виконавчому провадженні № 59221077 щодо примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/4344/17, виданий 27 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 334 692,24 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3346,92 грн.
Виконання ухвали покласти на Адміністрацію Державної прикордонної служби України.
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали до Київського апеляційного суду.
Суддя Н.С. Пінкевич