Справа № 591/4476/19
Провадження № 1-кс/591/4731/19
06 листопада 2019 року м. Суми
Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні скаргу захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12019200000000052 на рішення старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_7 про повідомлення про підозру від 02.08.2019 ОСОБА_4 за ч.4 ст. 191 КК України,
До слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми звернувся захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12019200000000052 зі скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 02 серпня 2019 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КПК України.
Скаргу мотивував тим, що 02.08.2019 ОСОБА_4 повідомлений про підозру за ч.4 ст. 191 КПК України за фактом того, що обіймаючи посаду майстра лісу, з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинив розтрату ввіреного майна - лісоматеріалів круглих породи «Дуб» у кількості 27 колод на суму 287703,89 грн., чим спричинив ДП «Роменське лісове господарство» майнову шкоду у великих розмірах. Вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази завдання збитків ДП «Роменське лісове господарство», а завдання збитків є обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КПК України, просить врахувати висновок судово-економічної експертизи від 18.10.2019, відповідно якого завдання збитків ДП «Роменське лісове господарство» внаслідок розтрати лісоматеріалів круглих породи «Дуб» у кількості 27 колод на суму 287703,89 грн. документально не підтверджується. Також зазначає, що факти, викладені в повідомленні про підозру, дійсності не відповідають та не підтверджуються відповідними доказами. Посилається на те, що повідомлення про підозру складено з порушеннями ст. 277 КПК України, також в порушення п.9.5.1 Наказу Генеральної прокуратури України від 24.02.2016 № 103 «Про затвердження Інструкції з діловодства в органах прокуратури України» не містить відтиску гербової печатки.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 скаргу підтримав з мотивів, зазначених в ній.
Захисник ОСОБА_6 , який також діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , вважає, що повідомлення про підозру підлягає скасуванню, так як складене з порушенням правил підслідності оскільки ОСОБА_4 є працівником правоохоронного і тому кримінальне провадження підслідне органам ДБР, про що також зазначено в повідомленні про підозру.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисників.
Прокурор заперечив проти скарги, зазначив що жоден доказ не має наперед встановленої сили, висновок судово-економічної експертизи від 18.10.2019 не свідчить про відсутність завданих збитків, завдання збитків може підтверджуватись і іншими доказами. Пояснив, що в повідомленні про підозру дійсно за формальними ознаками вказано, що ОСОБА_4 є працівником правоохоронного органу, однак фактично він не виконував правоохоронних функцій а тому не був працівником цього органу, а тому відсутні підстави стверджувати, що кримінальне провадження підслідне органам ДБР. Просить врахувати, що за фактом обставин, викладених у оскаржуваному повідомленні про підозру, існувало кримінальне провадження № 12019200220000075 за ч.2 ст. 191 КК України, у якому згідно постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_8 від 16.07.2019 здійснення досудового розслідування було доручено слідчим СУ ГУНП у Сумській області, після чого кримінальні провадження № 12019200000000052 та № 12019200220000075 постановою від 16.07.2019 були об'єднані в одне провадження.
Вислухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали скарги слідчий суддя вважає необхідним зазначити наступне.
Так, у відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені в тому числі повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Норми щодо повідомлення про підозру регулюються Главою 22 КПК України.
Зі змісту ст.ст. 276 - 278 КПК України вбачається, що повідомлення про підозру складається слідчим або прокурором.
Частиною 1 ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження слідчий зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Підслідність кримінальних проваджень визначена ст. 216 КПК України.
З врахуванням наведених норм під слідчим, який складає повідомлення про підозру слід розуміти слідчого, який діє в межах наданих йому повноважень та відповідно до компетенції, з дотриманням правил підслідності.
Як вбачається з витягу ЄРДР (а.с.9-10) 07.05.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12019200000000052 були внесені відомості за ч. 4 ст. 191 КК України зокрема про те, що лісничий ОСОБА_9 за попередньою змовою з майстром лісу ОСОБА_4 вчинили розтрату ввіреного майна - лісоматеріалів круглих породи «Дуб» у кількості 27 колод на суму 287703,89 грн., чим спричинив ДП «Роменське лісове господарство» майнову шкоду у великих розмірах.
02.08.2019 слідчим в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12019200000000052 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 за ч.4 ст. 191 КК України за фактом того, що він, обіймаючи посаду майстра лісу, будучи працівником правоохоронного органу, з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинив розтрату ввіреного майна - лісоматеріалів круглих породи «Дуб» у кількості 27 колод на суму 287703,89 грн., чим спричинив ДП «Роменське лісове господарство» майнову шкоду у великих розмірах (а.с.5-8).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ст. 89 Лісового кодексу України та Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою КМУ № 976 від 16.09.2009 року до правоохоронних органів віднесені зокрема органи державної лісової охорони.
Твердження прокурора про те, що ОСОБА_4 фактично не виконував правоохоронних функцій а тому не був працівником цього органу є помилковим, не відповідає зазначеним вище положенням законодавства.
Так, як вбачається з витягу ЄРДР та повідомлення про підозру ОСОБА_4 обіймав посаду органів державної лісової охорони, тобто був працівником правоохоронного органу.
Згідно п.1 ч.4 ст. 216 КПК України слідчі органів державного бюро розслідувань (далі ДБР) здійснюють досудове розслідування злочинів, вчинених зокрема працівником правоохоронного органу, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
Враховуючи викладене кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 згідно з вимогами ст. 216 КПК України віднесено до підслідності слідчих органів ДБР.
З врахуванням викладеного в порушення вимог ст.ст. 9, 25, 216 КПК України повідомлення про підозру ОСОБА_4 було складено та підписано слідчим, який не має відповідних повноважень та компетенції здійснювати досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні згідно діючого законодавства, тобто з порушенням правил підслідності.
Посилання прокурора на наявність постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_8 від 16.07.2019 (а.с.101-102), згідно якої здійснення досудового розслідування було доручено слідчим СУ ГУНП у Сумській області, є необгрунтованим з наступних підстав.
По-перше вказана постанова стосується кримінального провадження № 12019200220000075, тоді як повідомлення про підозру оскаржується у кримінальному провадженні № 12019200000000052.
По-друге постанова мотивована тим, що фактичним місцем вчинення кримінального правопорушення є територія Недригайлівського району Сумської області та досудове розслідування, яке провадилося СВ Недригайлівського відділення поліції Роменського ВП ГУНП у Сумській області, визнано неефективним, а тому досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні необхідно доручити СУ ГУНП в Сумській області. Вказана постанова не містить ніякого мотивування щодо підслідності органам ДБР та відповідно не містить відомостей про зміну предметної підслідності зазначеного кримінального провадження з підслідності органам ДБР на підслідність органам поліції. Тобто вказана постанова не свідчить про зміну предметної підслідності.
Також безпідставним є посилання прокурора на ряд ухвал слідчих суддів у цьому кримінальному провадженні про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки згідно ч.3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами, а як вбачається зі змісту наведених ухвал слідчих суддів, питання підслідності на розгляд слідчим суддям не виносилося та ухвали не містять ніяких висновків щодо предметної підслідності.
Крім того необхідно зазначити, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає 3 різновиди підслідності: предметну (ст. 216 КПК), територіальну (ст. 218 КПК) та інстанційну (ч. 5 ст. 36 КПК).
Ст. 216 КПК України визначено органи, на які покладено функцію досудового розслідування, з переліком статей особливої частини КК України або інших ознак, які встановлюють розмежування між компетенцією слідчих органів.
Ст. 218 КПК України визначає за територіальним принципом місце здійснення досудового розслідування, відповідно до якого досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст. 218 КПК України передбачено, що якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. При цьому ч. 6 ст. 214 КПК України зобов'язує слідчого невідкладно у письмовій формі повідомити керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно ч.7 ст. 214 КПК України якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов'язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.
Виходячи з комплексного аналізу зазначених норм КПК України та загальних засад кримінального провадження, одержавши повідомлення про початок досудового розслідування слідчим у кримінальному провадженні, розслідування якого не віднесене до його компетенції, прокурор повинен вчинити дії щодо визначення підслідності у кримінальному провадженні та направлення кримінального провадження за підслідністю оскільки це відповідатиме суті інституту підслідності.
З врахуванням викладеного положення ч.2 ст. 218 КПК України неможливо тлумачити та застосовувати таким чином, що вказане положення на протязі тривалого часу надає можливість слідчому здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке згідно вимог ст. 216 КПК України не віднесене до його компетенції, а також фактично змінювати предметну підслідність у кримінальному провадженні.
Крім того, виходячи з конструкції ст. 218 КПК України, положення ч.2 цієї норми стосуються лише територіальної підслідності.
Небезпідставним є також посилання сторони захисту на висновок судово-економічної експертизи від 18.10.2019, відповідно якого завдання збитків ДП «Роменське лісове господарство» внаслідок розтрати лісоматеріалів круглих породи «Дуб» у кількості 27 колод на суму 287703,89 грн. документально не підтверджується, оскільки завдання збитків є обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КПК України. Вказаний висновок в судовому засіданні стороною обвинувачення не спростований.
З урахуванням вищезазначеного слідчий суддя дійшов висновку, що письмове повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України було повідомлено з порушенням вимог КПК України, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 303-304 КПК України,
Скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити.
Скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 02 серпня 2019 року у кримінальному провадженні № 12019200000000052 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1